Кухар і Матвієнко - про перемогу Регіонів

Місцеві вибори в Україні: безперечна перемога Партії Регіонів чи натяк на майбутнє незадоволення в суспільстві?

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

Хоча остаточних офіційних результатів поки що немає, попередні дані свідчать про те, що Партія регіонів і її союзники перебирають контроль у більшості органів місцевого самоврядування. Що це означає?

Українська служба Бі-Бі-Сі запросила прокоментувати підсумки виборів двох аналітиків.

Володимир Кухар (ліворуч на фото), магістр політології (Центрально-Європейський університет, Будапешт), магістр європейських студій (Центр європейських студій Боннського університету) та Костянтин Матвієнко (праворуч на фото), експерт корпорації стратегічного консалтинґу "Гардаріка", відповідають на запитання ведучого програми Бі-Бі-Сі "Добрий вечір з Лондона" Фіделя Павленка.

Володимир Кухар: Я думаю, великою мірою свою перемогу (поки умовно кажучи) Партія регіонів забезпечила до виборів – виборчим законом. Цим законом створили вертикаль виборчих комісій, яка працюватиме на владу і в майбутньому. Також мажоритарники і мери були поставлені в такі умови, що були змушені приймати правила гри Партії регіонів, і там, де ця партія мала сильні позиції, люди були вимушені йти на контакт та співпрацювати. Це засадничі речі, ми не говоримо зараз про цифри. Хоча взагалі цифри, отримані Партією Регіонів в середньому по Україні, дещо вищі, є певний прогрес. Але очевидно, прогрес не такий, як розраховувала Партія регіонів.

Бі-Бі-Сі: Чи можна результати цих виборів вважати позитивними з огляду на тему розколу України? Адже практично всі попередні вибори чітко ділили країну на різні кольори, а зараз про поділ України не варто й говорити - біло-блакитні представлені навіть у тих областях, де раніше їх представництво було мінімальним.

Image caption Костянтин Матвієнко: виборець розбереться

Костянтин Матвієнко: Можна говорити про спільність настроїв: Схід і Захід разом у в тому, що виборець проігнорував ці вибори: 50%-явка - це безпрецедентно низька явка на муніципальних виборах в Україні. Хоча така явка характерна для європейських країн і для нещодавніх виборів у Російській Федерації.

З іншого боку, у цивілізаційному розумінні, сам хід виборчого процесу і значною мірою результати виборів - це крок назад. Тобто країна зараз являє собою гомогенне середовище, яке контролюється Партією регіонів, цей контроль здійснюється не лише через офіційні силові структури, але і через бізнес-групи – тотально по всій Україні. Таким чином, завдання щодо контролю Україною як великим генератором грошей Партія регіонів виконала.

Але ми на цих виборах бачили, що кандидати у міські голови і кандидати у депутати місцевих рад не пропонували своїм територіальним громадам жодних стратегій розвитку, не намагалися навіть шукати джерел цього розвитку. Тому я думаю, що це була одна із найбільш низькоінтелектуальних та безідейних кампаній. Як на мене, якщо говорити про те, що прірва між Сходом і Заходом України справді нівельована, то прірва між державою Україна і країною Україна, між суспільством і владою після цих виборів, на превеликий жаль, поглибилась. Існування країни і держави паралельним курсом у нас продовжуватиметься.

В Галичині ми бачимо практично ті самі відсотки, які раніше отримувала БЮТ, а зараз має “Свобода”. Заміщення сили, яку теоретично можна розглядати навіть як об’єднавчу, яка мала непогані перспективи у центрі України, заміщення такої сили право-радикальною “Свободою” - аж ніяк не працює на об’єднання країни.

Бі-Бі-Сі: А з чим би ви пов’язали певний успіх "Фронту змін” Арсенія Яценюка і так само певний провал партії “Сильна Україна” Сергія Тігіпка?

Володимир Кухар: Успіх "Фронту змін" справді дуже відносний. Очевидно, вже є певний сегмент виборців, який усталився у своїх поглядах відносно Арсенія Яценюка. “Сильна Україна” – це досить несподіваний результат, можливо, пан Тігіпко повинен "завдячити" за нього активній роботі Партії регіонів. Вона не дозволила Тігіпку капіталізувати свій соціальний капітал, політично реалізувати його на виборах.

Бі-Бі-Сі: Арсеній Яценюк, один із провідних представників опозиції, назвав ці вибори чесними та більш-менш демократичними, і такими, які відображають справжнє волевиявлення народу. Чи, на вашу думку, його позиція могла б бути іншою, якби до виборів були допущені не "клоновані", а справжні представники партії “Батьківщина”? “Батьківщина”, мабуть, залишається найбільшою опозиційною силою, і насправді мала би шанси здобути набагато більше голосів, особливо у західних і центральних регіонах, де традиційно мала велику підтримку. Можливо, тоді у Арсенія Яценюка було б менше голосів, і його оцінка виборів була б теж іншою?

Читати про суперечливі оцінки того, як пройшли вибори

Костянтин Матвієнко: Безумовно, там, де не була допущена “Батьківщина” на вибори – йдеться про Львівську і Київську область, – там люди голосували більше за "Фронт змін”. Що стосується оцінки пана Яценюка, то я не зовсім погоджуюсь, що він здобув успіх на цих виборах. Наскільки мені відомо, вони планували дещо ліпші результати, можливо, малося на увазі, що буде більше клонів, але клонів виявилося лише два. З іншого боку, я думаю, що пан Яценюк навряд чи зможе ще раз повторити ці результати, тому що так, як формувалися його списки на місцях – це списки переважно провладних людей, а не опозиційних. Виборець дуже швидко розбереться, що йому у черговий раз під брендом опозиційності підсунули провладних кандидатів, і я думаю, що навряд чи у Арсенія Петровича є шанси далі капіталізувати свій політичний бренд.

Цікаво, що деякі члени його команди, зокрема на блогах “Української правди”, дещо інакше оцінили ці вибори, ніж сам лідер "Фронту змін”. Насправді ми знаємо, що вибори були організовані погано, були величезні черги на дільницях, грубість членів виборчих комісій щодо виборців, абсолютно незрозуміла ситуація з великою кількістю бюлетенів, в окремих містах просто зірвані вибори через елементарне нехлюйство – не ту пачку бюлетенів завезли на виборчу дільницю. Отже, говорити про те, що ці вибори справді є прозорими та демократичними, мені здається, чесний політик не повинен.

Image caption Володимир Кухар: цікаві випадки Хмельницького і Вінниці

Бі-Бі-Сі: Наскільки, на вашу думку, можливий неуспіх представників влади на виборах міських голів у найбільших містах України може бути психологічно неприємним ударом для Партії Регіонів? Поки що незрозуміла ситуація у Харкові, Одесі, поразка у Запоріжжі…

Володимир Кухар: Очевидно, неприємно отримувати такі сюрпризи, але у цьому зв’язку для мене цікавішими є випадки Хмельницького і Вінниці, коли не-провладні кандидати отримують перемогу з величезними відривами. Це означає, що ще є якісь здорові сили та елементи у нашому політикумі, і вони отримують довіру навіть після часу, проведеного при владі. Я думаю, ці факти повинні ще більше насторожити Партію регіонів, ніж неуспіхи у великих містах, тому що ті люди, які зберегли себе у владі чи в опозиції, вони будуть гуртуватися і ставити серйозні питання Партії регіонів.

Костянтин Матвієнко: Я думаю, що ситуація в Одесі є визначеною, там все ж таки переміг представник Партії регіонів. А от справді перемога пана Гройсмана у Вінниці говорить про одну позитивну річ: якщо людина реально працює як міський голова, віддається цій роботі, то ніякі провладні сили не зможуть усунути його з цієї посади.

З іншого боку, успіх таких міських голів зумовлений двома обставинами: ефективність місцевих голів, а друге - це те, що Партія регіонів знайде можливості з ними плідно співпрацювати в економічному плані, залишаючи їх на цій посаді. Не забувайте, що у влади є такі інструменти, як податкова, міністерство фінансів, врешті-решт, прокуратура, міліція, СБУ. Тому можливостей впливу на місцевих голів, навіть якщо вони є опозиційними, у Партії регіонів залишається дуже багато.