Експерт: Черномирдін був політичним велетнем

Віктор Черномирдін

У Росії помер відомий політик Віктор Черномирдін, який був прем'єром за часів Єльцина у 1990-х роках, а з 2001 до 2009 рр. був послом Москви у Києві.

Про цю яскраву постать та український період пана Черномирдіна Українська служба Бі-Бі-Сі розмовляла з оглядачем Віталієм Портниковим, який неодноразово зустрічався з ним і коли той працював у Москві, і в самій Україні.

В. Портніков: Мені здається, що ми про Віктора Черномирдіна говорити маємо насамперед як про російського політичного діяча, досить серйозного, досить масштабного. Його період перебування в Україні – це період, який розпочався вже після закінчення його політичної кар’єри як одного з найбільших керівників Росії.

Бі-Бі-Сі: Але чи, на вашу думку, саме призначення керівника такого масштабу, як Віктор Черномирдін, послом в Україну, яке в самій Росії багато ким сприймалося як таке пониження в рангу, насправді було серйозним і розумним кроком тогочасного російського керівництва?

В. Портніков: Мені здається, що ми перебільшуємо значення цього кроку тому, що у нас завжди є люди, які звикли дивитися на Україну як на центр світу. А Україна зовсім не центр світу і навіть для Росії вона таким не є. Віктор Черномирдін на час призначення послом в Україну фактично закінчив свою політичну кар’єру. Причому, закінчив її в обставинах не дуже приємних. Ця людина, враховуючи її потенціали й можливості, могла б стати новим президентом Росії. В результаті, замість того, щоб передати владу йому або 96-го року, або 99-го, Борис Єльцин вибрав президентом нікому не відомого чиновника.

Розпочався зовсім інший період в російській політичній історії. Було досить важко зрозуміти, як у цьому періоді політичної ліліпутії поводитися з політичними велетнями, до яких, звичайно, відносився Черномирдін. І ви знаєте, що йому спочатку запропонували посаду голови ради директорів Газпрому, що безпрецедентно, тому що голова ради директорів, як правило, високопоставлений державний чиновник. А вже потім він став послом Росії в Україні.

Враховуючи те, що тоді президентом України був Леонід Кучма, це була скоріше не дипломатична місія, а таке біль-менш спокійне життя на перетині інтересів різних угруповань. І враховуючи те, що Віктор Черномирдін усвідомлював ці інтереси, напевно, він думав прожити спокійне життя в Києві.

Інша справа, що самі російсько-українські взаємини часів Черномирдіна, дякуючи тому, що відбулося 2004 року, розвивалися інакше, але я не думаю, що Віктор Черномирдін і ці люди, які запропонували йому посаду посла, планували такий перебіг подій.

Бі-Бі-Сі: Здається, у Віктора Черномирдіна не було серйозних конфліктів з жодним політико-економічно-олігархічним угрупованням в Україні. Тобто, хтось його сприймав краще, хтось його сприймав гірше, але він якось примудрювався…

В. Портніков: Розумієте, в Україні ніколи не було політиків такого масштабу, як Віктор Черномирдін. Їх, власно кажучи, і в Росії було не багато. Я порівняв би з точки зору взагалі політичного хисту, якщо хочете, політичного потенціалу… Віктора Черномирдіна, можливо, тільки з Леонідом Кравчуком можна було б порівняти в Україні. Це єдина людина в Україні, яка могла б розмовляти з Віктором Черномирдіним на рівних. Незважаючи на всі приятельські взаємини Віктора Черномирдіна і Леоніда Кучми, маєте зрозуміти, що Леонід Кучма просто не політичний діяч. Він сильний клановий діяч, арбітр інтересів угруповань, але він не політик такого рівня.

Image caption Вихідці з "червоних" директорів

Ми ж маємо пам’ятати, що Віктор Черномирдін - це не тільки людина, яка створила Газпром. Це ще людина, яка проводила переговори з Слободаном Мілошевичем у найбільш складний період Балканського конфлікту. Так що він це все вмів робити і був здатний до вчинків, до аналізу саме політичної ситуації, а не тільки ситуації, пов’язаної з грішми.

В Україні ж усі людин, з якими так чи інакше мав справи Черномирдін, всі до єдиного мислили тільки в категоріях своїх грошових і сімейних інтересів. І ті люди, які були нагорі, над Віктором Черномирдіним, його пряме керівництво, керівництво Російської держави, також мислили категоріями виключно приватних інтересів. Таким чином, це була людина політично обдарована, яка розмовляла з гендлярами, представляючи інтереси інших гендлярів. В цьому трагедія тієї ситуації, в якій опинився Віктор Черномирдін на посаді посла Росії в Україні. Але разом із цим я усвідомлюю, що він - людина свого часу з усіма недоліками…

Разом із цим, безумовно, є досить важливою частиною образу Черномирдіна його тактовність. В будь-якому разі він ніколи не дозволяв собі таких аж заяв про країну перебування, які дозволяв його попередник пан Абоімов і які дозволяє собі його наступник пан Зурабов. Але мені здається, що це просто від нерозуміння. Пан Абоімов не розумів Україну як радянський дипломат, пан Зурабов не розуміє Україну як пострадянський бізнесмен, для якого взагалі не існує ніяких країн, крім місця, де ці люди заробляють гроші. Оскільки це місце називається Росія, то для них більше нічого не існує.