В опозиції ''мало часу'', і вона може ''не вижити''

Юлія Тимошенко
Image caption Експерт каже, що нинішні опозиційні сили можуть зникнути за кілька років

Як будуть складатися стосунки влади й опозиції після переконливої перемоги Партії регіонів на місцевих виборах?

Представники опозиції називають виклики до прокуратури та СБУ та відкриття карних справ політичними переслідуваннями. А президент Янукович пообіцяв "відкрутити голову" опозиційним місцевим керівникам, якщо, як він уточнив, ті не будуть вирішувати комунальні проблеми. Читати подробиці

Директор Агенції стратегічних досліджень Дмитро Панько в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказав, що боротьба влади й опозиції – явища нормальні, але висловив застереження, що ця боротьба часто не є насправді боротьбою політичних ідей чи економічних програм.

Дмитро Панько, який сам походить з Донбасу, сказав, що зараз "поки що рано" говорити про те, чи зможе стати Партія регіонів партією загальнонаціонального масштабу. Але, на його думку, ПР має гарні результати виборів у центральній і навіть у західній Україні за рахунок того, що у партії є "справді авторитетні люди".

Він також висловив думку, що в опозиції залишилося мало часу, аби змінитися і не виключив, що за кілька років нинішні опозиційні сили можуть "зникнути".

Д. Панько: Багато в чому майбутнє – як Партії регіонів, як якоїсь конкретної політичної структури, так, можливо, й України (бо на сьогодні це - правляча партія, яка має багато можливостей), залежить від того, як ви правильно сказали, чи стане вона загальнонаціональною партією чи ні. Ми бачимо різні приклади. Наприклад, коли всі ЗМІ пишуть, що Крим окупований навіть не донецькими, а макіївськими. Це є. З іншого боку, багато справді авторитетних людей... ну, не знаю, наскільки багато, в мене нема якоїсь точної цифри, але, наскільки я можу спостерігати, справді входять у Партію регіонів і саме за рахунок цього регіонам і вдалось взяти достатньо високий відсоток в центральній Україні і навіть туди, ближче до західної.

Бі-Бі-Сі: Ми маємо певні регіони, певні області, які контролюються партіями, що є фактично опозиційними до теперішньої урядової Партії регіонів і до комуністів. Я беру, наприклад, до уваги регіони, де перемогла партія «Свобода». В кількох, небагатьох, але все ж таки досить успішно виступила «Батьківщина». Як ви думаєте, наскільки це проблематично буде для роботи державного механізму, коли, скажімо, місцеві органи влади формуються представниками опозиційної партії і їм, очевидно, буде потрібно співпрацювати з урядом, який сформований представниками іншої партії, партії-суперниці, Партії регіонів? На вашу думку, це дуже велика проблема?

Д. Панько: Хоча ми не аналізували з усіх регіонів усю рекламу, яку там використовувала політична партія, але навіть те, що я бачив там, наприклад, з Київської області, з Донецької області, з півдня України, то в принципі там мало хто казав безпосередньо про питання, з якими кожен виборець, незалежно від своїх політичних переконань, має справу щодня. От в чому проблема. Багато з політичних сил розглядали ці вибори ні як намагання щось робити на місцях, а саме як трамплін до майбутніх парламентських виборів, які скоро будуть. Як можливість ще раз засвітитися і десь створити якійсь плацдарм, з якого вони будуть потім вже працювати на парламентські вибори.

Бі-Бі-Сі: На вашу думку, що могла би зробити опозиція для того, щоб зміцнити свої позиції, так би мовити? Тобто, ми, очевидно, маємо партії і діячів дискредитованих, ми маємо партії з, до певної міри, новими обличчями. Як ви думаєте, у кого більше шансів – у нових облич, нових ідей, нових партій чи старі опозиційні сили ще можуть якимось чином оновитися? Чи здатні вони регенеруватися?

Д. Панько: Тут ситуація достатньо цікава, бо зараз на опозиційному полі йде дуже запекла боротьба і боротьба, я б так сказав, у двох вимірах. Перший – це чи зможе залишитись БЮТ, партія "Батьківщина" головною опозиційною силою. Чи все ж таки хтось зможе її якщо не посунути, то хоча б відкусити достатньо великий шматок від її електорального поля. З другого боку, саме за це право називатися новою опозицією і стати новою провідною силою, йдеться така ж запекла боротьба між тими, хто претендує на звання нових опозиціонерів, нових демократів. Хоча тут інше питання, наскільки вони справді нові, але, як ми свого часу бачили, просто на такому бренді новизни зміг отримати достатньо серйозний результат на президентських виборах Тігіпко, то й же Яценюк. Тому, я не став би робити якихось однозначних прогнозів, що буде в результаті.

Справа в тому, що насправді часу не так багато. Якби, наприклад, було 4 роки, щоб за цей час опозиціонери змогли з’ясувати між собою, хто з них насправді кращий, білий і, як то кажуть, пушистий. Але часу мало. І якщо не буде знайдено якоїсь схеми, якогось компромісу, коли вони зможуть якщо не об’єднатися, то хоча би не створювати собі зайві проблеми між собою. То від цього, в принципі, залежить, наскільки вони можуть взагалі вижити і зберегтись.

Я не виключаю таку ситуацію, що за декілька, за 2-3 роки зникнуть всі. Тобто, просто зійдуть з арени самі по собі, як то було з демократами, з тими партіями, які виросли свого часу з "Народного руху", які сьогодні не те, що припинили існування, але... ну, фактично припинили вже.

Бі-Бі-Сі: Ви маєте на увазі, що зникнуть ті опозиційні сили, які ми зараз бачимо. Але взагалі опозиція, взагалі опоненти влади чи інакодумці зникнути не можуть, окрім, звичайно, тоталітарних держав, де їх винищують.

Д. Панько: Так, саме це я мав на увазі. Я вважаю просто що наша, не буду казати опозиція, скажу так – демократичний рух дійшов до певного моменту, коли або буде якась серйозна трансформація ідеологічна. Вони змінять свою платформу - ту, з якою вони йдуть до виборців, або вони будуть експлуатувати всі ті ж старі лозунги, які так, один раз дали шанс в 2004-2005 роках перемогти. Але це використаний ресурс. З ним вже неможливо перемагати. І перемога Януковича і Партії регіонів – це, в принципі, не стільки їх перемога, скільки це поразка демократів, які не змогли скористуватися тією перемогою, яку мали 5 років тому.

Новини на цю ж тему