Як рейхскомісар України не потрапив у Нюрнберг

Архівне фото з Нюрнберзького процесу
Image caption 21 вересня 1946 року - черговий день історичного процесу у Нюрнберзі

20 листопада виповнюється 65 років від дня початку Міжнародного військового трибуналу над німецькими нацистами у Нюрнбергу.

Процес тривав десять місяців і десять днів. Тоді було розглянуто справи 24-х членів найвищого керівництва фашистської Німеччини.

Звинувачення висунули також політичним і військовим організаціям цієї держави. Головним обвинувачем від Радянського Союз був тодішній прокурор Радянської України - Роман Руденко.

Згодом він встановить своєрідний рекорд - очолюватиме прокуратуру СРСР упродовж 27 років. На процесі у Нюрнбергу йому було 38. Його особистому охоронцю Йосипу Гофману - лише 20 років, і він також родом з України.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

Він - останній живий свідок історичної події з колишнього Радянського Союзу. Нині 85-літній Йосип Гофман мешкає у Полтаві, і з ним зустрівся наш кореспондент Анатолій Мішин.

Нюрнберзький процес подається як суд над нацизмом і суд за злочини війни. Це, головно, був суд країн-переможців над переможеним нацистським режимом.

Адже злочини цілої війни, усіх сторін там не розглядалися, а лише злочини німців. Про Нюрнберзький процес Бі-Бі-Сі розповів Владислав Гриневич - доктор політичних і кандидат історичних наук з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень.

Владислав Гриневич: Судили переможці, тому що вони не могли судити самі себе, вони мали об'єкт - це нацизм. При цьому, це були обрані нацистські злочинці, їх було лише 22. Цапом-відбувайлом стала Німеччина, і можна говорити про те, чому не судили Австрію, Італію… Тобто було багато інших колаборантів і співробітників Німеччини, але вибрали саме її. І звісно, за таких умов, не говорили про масове зґвалтування в Берліні після його взяття радянськими військами, про радянські злочини проти військовополонених, скажімо, поляків. От до речі, Катинь, де були вбиті польські офіцери, мала бути використана Сталіном на цьому Нюрнберзькому трибуналі для того, щоб списати її на німецькі злочини. Відомий британський дослідник Норман Девіс у своїй книзі "Історія Європи" пише про те, що на лаві підсудних мали сидіти поряд з нацистами і радянські керівники. Зокрема, Молотов, якій підписав разом із Ріббентропом пакт, який власне і дав поштовх початку Другої світової війни.

Бі-Бі-Сі: В Україні зараз Нюрнберзький процес використовують в ідеологічних баталіях та суперечках, приписуючи Нюрнберзькому процесу засудження українських політичних сил чи збройних формувань часів Другої світової війни. Проте чи дійсно це документально підтверджений факт?

Владислав Гриневич: Ніхто в документах цього знайти не може, хоча там сотні томів цих документів. Але справа в тому, що просто апріорі Нюрнберзький трибунал не займався проблемами колаборації, він судив тільки 22 нацистських злочинці високого рангу, половину з яких було засуджено на смерть. Але після цього відбувалась ще ціла низка процесів у рамках денацифікації Німеччини, а всі інші країни Європи самі на своєму власному судочинстві мали вирішувати проблему власних колаборантів. І от тут виникла надзвичайно складна проблема: кого і як засуджувати, кого вважати чи не вважати колаборантами. Власне, у Східній Європі та у Центральній Європі, в якій домінував Сталін, там у його обозах Червоної армії пройшли люди-комуністи. Вони стали боротися за владу у цих країнах, таких як Болгарія, Польща, Угорщина. І тому там колаборантами вважали передусім не стільки тих, хто співробітничав з німцями, а антикомуністів, хто виступав проти Сталіна. Схожа до певної міри проблема була і з Україною, у документах Нюрнберзького трибуналу практично не фігурують ні УПА, ні власне кажучи, лідери українського національно-визвольного руху. В деяких документах трибуналу, які стосувалися Абверу, згадуються контакти між Бандерою, Шухевичем, бо у них з Абвером дійсно були такі контакти напередодні війни, також згадуються деякі інші факти, але сам по собі суд над національно-визвольним рухом так і не стався масштабно в Україні. Бо він для Сталіна був не дуже небезпечним, але в рамках боротьби з так званими німецько-фашистськими буржуазними націоналістами було засуджено сотні тисяч українських націоналістів, які під час війни воювали проти Сталіна. Сам Нюрнберзький трибунал ніяк не був до цього дотичним.

Бі-Бі-Сі: Головний представник німецького нацизму рейхкомісар Еріх Кох не був засуджений на Нюрнберзі, тому що, можливо, до того часу не був схоплений. Але потім, фактично, він був у руках радянської влади, потім у руках польської підкомуністичної влади, проте він так і не був притягнутий до відповідальності за злочини, вчинені під час нацистської окупації України. Як ви гадаєте, чому?

Владислав Гриневич: Це історична загадка, адже ця людина причетна до загибелі сотень тисяч людей, якщо не до мільйонів…

Бі-Бі-Сі: Йому у відповідальність ставляться цифри десь у 4 мільйони осіб і 2,2 мільйони українців, вивезених на примусову працю. Є версія одного з австрійських істориків, що Кох не потрапив під суд за злочини в Україні, тому що, можливо, він був агентом КГБ. Наскільки серйозно ви сприймаєте такі припущення?

Владислав Гриневич: Я сприймаю це серйозно. Я не кажу, що він був агентом, але певна співпраця у різних формах могла бути з радянськими спецслужбами. Про це багато говорять, проте однозначної відповіді у документах ми не маємо. Але щодо масових знищень українських націоналістів - він, так би мовити, вичищав для Сталіна простір, для його повернення. Чому його, власне кажучи, не судили: офіційна версія – поганий стан здоров’я, тобто з цим "поганим" станом здоров'я він ще 40 років прожив у в'язниці.