Про блоги ЖЖ як новий жанр журналістики

Image caption Олена Білозерська називає себе вільною журналісткою.

Нові протести на Майдані проти податкової політики уряду супроводжувалися і новими формами висвітлення у соціальних мережах, зокрема на мікроблогах.

Олена Білозерська називає себе вільною журналісткою і зокрема заробляє свій професійний авторитет регулярними дописами - блогами в живому журналі.

Протести підприємців у Києві вона висвітлювала у репортажах в реальному часі на Twitter.

Олена Білозерська розповіла Бі-Бі-Сі, що нові технології і головно інтернет відкривають для такої вільної журналістки як вона нові можливості роботи: відмінні від традиційних газет, телебачення, чи радіо, де потрібні великі гроші.

Олена Білозерська: Тут не просто проблема - нові медіа і традиційні медіа, а проблема така: офіційні ЗМІ, більшість з яких традиційно вважається заангажованими і блогери – яким звикли вірити. І мені вірять, тому що знають, що я не напишу слово неправди, хіба що помилку, за яку потім вибачусь.

Бі-Бі-Сі: З іншого боку, за вашу досить важку роботу ви не отримуєте плати як такої?

Олена Білозерська: Якщо казати про гроші, то зараз це випадкові гонорари, випадкові заробітки, так і живемо. Знаєте, як підприємець кілька років вкладає себе: свої гроші, свою працю, будує і сподівається, що потім цей цех буде приносити йому прибуток. Але спочатку його треба збудувати. А за блог, звичайно, ніхто не платить.

Бі-Бі-Сі: Власне, ви журналіст, а також, можна сказати, малий підприємець – самі створили собі робоче місце і створюєте продукт?

Олена Білозерська: Так, тому що наше інформаційне агентство, де я також працюю, можна розглядати як підприємство. Я не дуже сильна в економічних питаннях, за це відповідає мій партнер. Але я знаю, що якщо президент не ветує цей Податковий кодекс, особисто нам буде теж дуже погано.

Бі-Бі-Сі: Олено, а чи не бачите ви в цьому небезпеки? Адже якщо журналіст підходить до теми професійно і висвітлює її неупереджено – це одна справа, але інша справа, коли людина має особистий інтерес, чи не боїтеся, що ви можете втратити об’єктивність?

Олена Білозерська: Не боюсь, тому що я не претендую на те, щоб бути об’єктивною. Я категорично проти сучасної традиції, що журналіст не має права на власну думку, а повинен тільки віддзеркалювати і передавати далі те, що йому сказали інші. Я проти того, що він мусить подавати тільки коментарі експертів, але не може подати свій коментар.

Бі-Бі-Сі: Але ви стаєте на якийсь один бік у соціальній чи політичній суперечці, чи не втрачаєте ви чіткість погляду і розуміння того, що, можливо, і інша сторона має рацію?

Олена Білозерська: Ні, не втрачаю, тому що не треба плутати необ’єктивність з брехнею. Брехні я не скажу і не напишу ніколи.

Бі-Бі-Сі: Але ви можете щиро помилятися?

Олена Білозерська: Я висловлюю свою думку, якщо я помиляюсь – Бог мені суддя. Я ніколи не напишу, що опоненти зробили щось негарне, якщо вони цього не робили, я ніколи не напишу щось таке, щоб принизити опонентів: що їх там було 100 алкоголіків, наприклад, а насправді виявиться, що їх зібралося 10 тис чоловік. Головне, сказати правду: хто що робив, хто що сказав, у кого які погляди, і після того всього я роблю висновки. Я напишу, кому я симпатизую, і хто на мою думку має рацію.

Image caption Блог Олени Білозерської у Живому журналі

Бі-Бі-Сі: Чим ви як журналіст відрізняєтесь від будь-якої людини з активною громадянською позицією, яка сідає і пише, що вона думає?

Олена Білозерська: Працею. Я дуже багато і регулярно працюю. Блогер, як правило, або не дуже серйозно ставиться до ведення свого блогу, або він просто дуже зайнятий на іншій роботі: є час – він написав, немає часу – не написав. А я постійно, вже четвертий рік, день у день висвітлюю, намагаюсь оперативно, іноді за оперативністю випереджаю ЗМІ, де є кілька репортерів, фінансові можливості, тим не менше, в мене все одно іноді буває швидше та якісніше. Не хочеться себе хвалити, але час від часу так справді буває. Деякі блогери можуть не вміти професійно писати, хтось не вміє фотографувати чи взагалі не фотографує, у мене там і репортажі, і фото, і відео часто буває. А головне, люди звикли мені довіряти, бо я не брешу.

Бі-Бі-Сі: Чи дивитесь ви у майбутнє, що буде далі – Twitter чи "Живий журнал"?

Олена Білозерська: "Живий журнал" зараз згасаючий сервіс, про це всі кажуть, 70% користувачів американського ЖЖ говорять, що вони вже відмовились від ведення блогу, тому що там багато глюків зараз. Я ж до нього звикла і не буду відмовлятись, принаймні ще довго. Зараз така соціальна мережа як Facebook набирає силу і стає все більш популярною, розвивається просто скаженими кроками паралельно з Twitter.

Бі-Бі-Сі: Чи не найефективніший у даній ситуації Тwitter, адже ви можете з мобільного телефону чи переносного комп'ютера відправляти короткі повідомлення у реальному часі.

Олена Білозерська: Це так і є, але Twitter це як доповнення до ЖЖ чи сайту, це ефективна штука, але сам по собі він не годиться. От наприклад, мені повідомляють, що на вулиці Артема бачили БТР. Я питаю, звідки інформація? Відповідь – з Тwitter. Це хіба нормальна відповідь? Але у Тwitter стільки повідомлень, що ніхто не пам'ятає, хто це написав. Може написати людина з ім'ям і прізвищем, яку знають і якій довіряють, так само може написати якийсь провокатор. Інформація у Twitter як на дорозі валяється – хто підібрав, той взяв. Напередодні промоніторила повідомлення ЗМІ, було багато посилань такого плану – "за повідомленнями юзерів Твітера". То я безіменний користувач Тwitter, чи я Олена Білозерська з ім’ям та прізвищем, з певною репутацією?

Новини на цю ж тему