Експерти: участь України в ПРО імовірна

Image caption Українська РЛС поблизу Севастополя.

Політики і експерти досить стримано коментують реальну можливість залучення України до створення єдиної системи ПРО в Європі.

Напередодні про таку можливість заявила у Варшаві Секретар РНБО України Раїса Богатирьова. Аналітики попереджають, що проблемою на цьому шляху може стати технічна неготовність українських радарів, а також конкуренція з Росією.

Питання залучення українських РЛС в Мукачевому і Севастополі до ПРО в Європі внаслідок багаторічного протистояння між Росією і США не вирішувалося. Москву дратувало можливе розміщення військових з НАТО в Україні.

Після останніх домовленостей в Лісабоні між Росією і НАТО стосовно створення спільного ПРО, ситуація змінилася і, як кажуть експерти, участь України стала реальною.

Секретар РНБО Раїса Богатирьова заявила у Варшаві не лише про бажання України брати участь у спорудженні ПРО в Європі, а й запропонувала використання українських радарів.

Хоча дехто з українських експертів у галузі безпеки, зокрема, з поміж депутатів у Комітеті з нацбезпеки і оборони Верховної Ради стверджують, що це лише слова, за якими нічого не стоїть.

Тим часом екс-заступник міністра закордонних справ, міжнародний аналітик Валерій Чалий сказав Бi-Бi-Сi, що нині важливим питанням є, наскільки українські РЛС технічно можуть вписатися в загальну систему європейської ПРО, як вона бачиться НАТО.

"Питання в тому, наскільки ці пропозиції будуть сприйняті в Росії і в наших західних партнерів. Оскільки Росія ухвалила рішення вийти з цих систем, по суті вони утримуються насамперед Україною. Сьогодні важко сказати, як це може бути вирішено технічно. Кілька років тому це було реалістично".

Дехто з військових експертів каже, що російська сторона після отримання права участі у створенні ПРО почала натякати на технічну неефективність українських РЛС, що вони, мовляв, не підходять під параметри НАТО, що альянсу начебто потрібні не радари, а розміщення ракетних установок, як це планувалося свого часу в Польщі.

Директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський в інтерв’ю Бі-Бі-Сі висловив переконання, що нині виникає проблема конкуренції між Україною та Росією.

"Українські радари могли б бути включені до європейської системи ПРО, але за умов їх модернізації. Оскільки їх участь в цій системі потребує і інформаційної, і управлінської, і технологічної сумісності із загальною системою, не йдеться про завтрашній день. Укладення Угоди щодо створення ПРО – це також не питання завтра".

Військові експерти твердять, що перешкодою на шляху до залучення українських РЛС є і принципова суперечка між Росією і США у проблемі визначення оцінок загроз і способів застосування ПРО.

Микола Сунгуровський нагадує, що завданням ПРО залишається захист від стратегічної зброї Ірану, яка може з'явитися в цій країні вже в найближчі роки.

У Центрі досліджень Разумкова вважають, що участь України у створені ПРО була б вигідна Києву у тому сенсі, що нині Росія намагається утримувати Україну у своїй тіні, не допускаючи ухвалення самостійних рішень. Тому Україна повинна шукати можливості показати себе і проявити як надійного партнера у міжнародних взаєминах.

Нинішні заяви Секретаря РНБО Богатирьової щодо можливості долучення України до об’єднаної ПРО пролунали після неодноразових висловлювань чільників НАТО щодо такої перспективи.

На початку листопада Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, промовляючи на прес-конференції у Москві, сказав:

"Я казав про співпрацю з Росією, але мені здається, що це запрошення повинно бути відкрите для наших євроатлантичних партнерів. Тобто, це також запрошення і Україні. Якщо Україна цього забажає".

Директор Центру європейських студій Рональд Фройденштайн в інтерв'ю у Брюсселі Українській службі Бi-Бi-Сi позитивно оцінив реакцію на Заході на заяви українських чільників долучитися до ПРО.

"Я думаю, що ми на початку процесу. Це позитивний факт, що Україна заявила про готовність зробити свій внесок. Але ще раз повторюю – це дуже складний процес. Потрібно буде вирішити багато не лише технічних, а й політичних проблем. Ви не знайдете когось у Брюсселі, хто б критикував це, але колеги з НАТО згоджуються, що ми дійсно маємо побачити, як розвивається ситуація, і як ідуть переговори між Росією і НАТО щодо ПРО".

Про можливість залучення українських РЛС до ПРО говорив свого часу і президент Віктор Ющенко. Але, коли до цього процесу не була долучена Росія, її важко було реалізувати.

Експерти нагадують, що позиція Києва інколи змінювалася. Це сталося, зокрема, коли про бажання розмістити на своїй території американські елементи ПРО заявила Румунія.

Ґреґ Тілман: участь України імовірна

Image caption Президент Обама вирішив залучити до нової системи ПРО не лише усі країни НАТО, але й Росію.

Ґреґ Тілман працював чільним фахівцем з розвідки Державного Департаменту США і є фахівцем Асоціації з контролю над озброєннями.

На його думку, пропозиція України взяти участь у створенні нової ПРО у Європі відповідає духу нової концепції стратегії НАТО.

Бі-Бі-Сі запитала американського експерта, чим ця нова система відрізняється від того бачення протиракетного щита, що його мав президент Джордж Буш?

Ґреґ Тілман: Я би сказав, що вона нова. Це дуже вагомий перехід від планів Буша. План адміністрації Буша був насправді значною мірою розширенням стратегічної антибалістичної протиракетної оборони, і передбачалося, що приблизно такі ж елементи, які ми розмістили на Алясці та в Каліфорнії, мали бути також в інших місцях. У Польщі мали бути 10 ракет-перехоплювачів. І хоча захист Європи ніби передбачався в межах цієї системи, було все ж очевидно, що Європа була на другому плані. Насправді йшлося про посилення захисту території США. Наприклад, та система жодним чином не захищала б південно-східну Європу від іранської ракетної загрози, яка існує зараз.

Отже, це значна зміна в тому, що Обама, запровадив до системи протиракетної оборони принцип поетапного пристосування.

Він сказав, що захист потрібен від загроз, які існують зараз, а також від загроз, які можливі через кілька років. Тобто, Обама затвердив план системи з початково меншими можливостями, але вона би захищала насамперед європейські держави, які би були першими під загрозою від іранських балістичних ракет.

Отже, Обама замість двосторонніх домовленостей з польським і чеським урядами звернувся до НАТО, щоб визначити, як усе це можна поєднати, щоб усі країни НАТО були захищені, і, найважливіше, він запросив до участі Росію, визнаючи, що зрештою це може заторкувати і Росію.

Бі-Бі-Сі: В Лісабоні на саміті НАТО йшлося про спільну систему протиракетної обoрони Заходу і Росії? Як це виглядатиме реально. Чи готова Росія до такої співпраці?

Ґреґ Тілман: Я вважаю, що особливо з огляду на структуру підходу Обами за принципом поступового пристосування, а також на пояснення завдань і стратегічну концепцію НАТО план виглядає для Росії менш загрозливим. План зосереджений на системах близького і середнього радіусу дії, які Іран або має, або зараз розробляє. А можливість антибалістичного щита відкладається на подальшу перспективу, чого найбільше остерігалася Росія. Тому я вважаю, що зараз є шанс співпраці з залученням НАТО і Росії, коли йдеться про розташування радарів та сенсорів, а також для того, щоб провадити спільні навчання для використання таких систем. Це робилося кілька років тому. Зараз це можна відновити, і я вважаю, що можливість конструктивної співпраці з росіянами дійсно є. І така співпраця вгамує підозри росіян щодо планів США і НАТО.

Бі-Бі-Сі: У цьому новому щиті головну роль гратимуть США чи НАТО?

Image caption Випробування ракет у Ірані.

Ґреґ Тілман: Зараз головні першочергові витрати лежать на Сполучених Штатах. Перехоплювачі, на яких ми зосереджуємося у найближчі роки, базуватимуться на кораблях. Їхня основа - радари Іджис та ракети-перехоплювачі MS3. Поєднання цього зі стратегічною концепцію НАТО важливе тим, що деякі країни НАТО мають власні системи протиракетної оборони. А тут європейці та американці будуть спільно використовувати мережі та радари раннього попередження. І кожна європейська країна, яка має свою протиракетну систему, і США зможуть долучатися до тієї більшої системи.

Бі-Бі-Сі: Вже,здається, й Іран не фігурує як головний об’єкт такої системи чи не так?

Ґреґ Тілман: НАТО з політичних причин дуже обережно, частково через чутливість Туреччини, називає кілька країн з балістичним потенціалом. І наголос був на забезпеченні територіального захисту для усіх 28 країн від зростаючої ракетної загрози. США вже упродовж років з інших причин не працюють над захистом від російських балістичних ракет. Тому ідея не полягає у захисті від сотень і сотень російських балістичних ракет, які теоретично можуть бути використані проти Європи. І хоча країни навіть не названі, якщо поглянути на Близький схід, то саме Іран постає, як загроза для країн НАТО вже сьогодні. Загроза у тому, що Іран, розвиваючи свої ядерні потужності, також збільшує кількість і радіус своїх балістичних ракет, які будуть щораз більшою загрозою для Європи. Тому є усвідомлення, що країни НАТО повинні тісніше співпрацювати на випадок збільшення загрози на Близькому Сході.

Бі-Бі-Сі: Україна висловила готовність брати участь в такій системі, якою вам бачиться її участь?

Ґреґ Тілман: Це дуже цікаве питання, і я вважаю, що воно зараз ще не окреслене, бо досі ми маємо лише висловлення зацікавленості 28 країн НАТО і готовність співпрацювати зі США. Також у співпраці з НАТО висловила зацікавлення і Росія. Але очевидно, що коли мова йде про захист європейського простору від загрози з-поза меж Європи і залучення до цього Росії, то залучення України до тієї системи, як на мене, виглядає таким, що відповідає стратегічній концепції. Навіть якщо Україна офіційно і не є членом НАТО.

Новини на цю ж тему