Експерт: В українській політиці бідних немає

Лідер українських комуністів Петро Симоненко назвав "замовним" телесюжет про величезний будинок під Києвом, у якому він живе разом із другою дружиною та двома малими дітьми.

Image caption Родина Симоненка наполягає, що будинок належить синові лідера КПУ

Спочатку той сюжет показав один із провідних телеканалів, який пов‘язують із відомим українським бізнесменом. Згодом те відео стало надбанням інтернету і нині активно коментується. Родина Симоненка наполягає, що будинок належить синові лідера КПУ, який займається бізнесом. Бі-Бі-Сі запитала політичного оглядача і автора книжок про українських політиків Сергія Руденка, наскільки переконливими є твердження про юридичну належність розкішного будинку лідера комуністів, і чи насправді це важливо, чи тут радше треба говорити про стиль життя української політичної еліти

Сергій Руденко: Симоненко ніколи не приховував, що його син працює чи працював у комерційному банку. Справа зовсім в іншому: практично всі українські політики розповідають про будь-які свої статки або майно як про статки своїх родичів. Наприклад, варто згадати Юлію Тимошенко.Президент Ющенко назвав її навіть бомжем під час виборчої кампанії 2010 року, бо у людини, яка колись керувала великим підприємством, не виявилося навіть власного житла. Тому не дивно, що Петро Симоненко так нервово реагує на запитання про його нерухомість, адже українському комуністу не личить жити у великих маєтках, і тим паче, не личить демонструвати якісь свої статки. Але приховувати і говорити не всю правду про власне майно - це традиція всього великого політикуму. Стало традицією жити у великих маєтках, їздити на “Мерседесах”, літати на приватних літаках, возити коханок до Парижа, купувати дорогі речі і потім демонструвати це всьому народові. А після цього розповідати, що я такий бідний, я тільки про державу і думаю. Поки у нас не буде декларацій про видатки державних службовців та політиків, поки не будемо бачити, що реально людина купує - доти ми не будемо розуміти, хто у нас знаходиться в політиці, що це за люди і чим вони живуть, і головне, за чий кошт вони живуть.

Image caption Сергій Руденко - автор цілої низки книг про українських політиків

Бі-Бі-Сі: Чи, на вашу думку, запровадження декларації про видатки має також поширюватися і на найближчих родичів відомих політиків? Бо зрештою Петро Симоненко міг би оприлюднити декларацію про видатки, де було б записано, що він купив новий візочок для дитини, а будинок би не був згаданий, оскільки юридично це будинок не його, а його сина.

Сергій Руденко: Я думаю, що декларація видатків певним чином би вирішила цю проблему. Хоча, можливо, до цього треба ставитися набагато прагматичніше і підходити диференційовано. Я певен, якщо податкові інспектори проїдуть по містечках, що вже повиростали навколо Києва, подивляться, хто живе у цих маєтках, і після цього зажадають від цих людей податкові декларації… То, я думаю, не один Петро Симоненко червонітиме перед червоним електоратом, а дуже багато представників і Соціалістичної партії, і Прогресивно-соціалістичної, і багатьох інших партій будуть давати пояснення і розповідати, що, мовляв, наші діти, онуки чи діди якісь залишили ці маєтки у спадок. Або ці маєтки вони начебто орендують. Я думаю, що таких людей на вищих щаблях в Україні є дуже багато - кілька сотень точно, які не можуть пояснити, звідки вони взяли гроші, але живуть дуже розкішно.

Бі-Бі-Сі: Насправді, так cамо живе і віце-прем’єр Тігіпко, але про нього всі знають, що він тривалий час був у бізнесі, заробив мільярдні статки, йому, власне, і нема чого приховувати. А от Симоненко або інші комуністи вживають улюблені фрази “боротьба з компрадорським капіталом” чи “олігархічними кланами” і водночас стають на очах електорату частиною цієї олігархічної еліти. Наскільки це може вдарити політично по електорату лівих партій?

Сергій Руденко: За даними фонду Еберта в Україні, ліву або лівоцентристську ідеологію підтримують приблизно 20% громадян України. При цьому на будь-яких виборах за лівих голосує не більше 6-7% громадян. Це означає, що виборці не вірять лідерам лівих або лівоцентристських партій, які зараз є в Україні, і таким чином висловлюють їм вотум недовіри. Якщо готових проголосувати 20%, а голосує лише 7%, то це означає, що 13% не вірять нинішнім лідерам. І недарма не вірять, тому що насправді ця вся історія, яка відбувається навколо маєтку Петра Симоненка, - свідчення того, що людина декларує одне, в тому числі ідеологічно, а живе зовсім за іншими принципами. Такі ж історії можна розповідати про численних лідерів більшості партій, тому що – повірте - в українській політиці бідняків немає.

Новини на цю ж тему