Чалий: Визначення геноцид було нереалістичним

Wikileaks
Image caption Wikileaks оприлюднює понад 250 тис. таємних листів, в яких згадується і Україна

Колишній дипломат, колишній заступник міністра закордонних справ, експерт центру імені Разумкова Валерій Чалий, коментуючи в інтерв’ю Бі-Бі-Сі витік інформації Wikileaks, зокрема заяви про тиск Росії на Азербайджан з тим, аби не визнавати Голодомор геноцидом українського народу, та можливий тиск Росії, аби не допустити вступу України до НАТО, сказав, що Росія активно протидіяла вирішенню цих питань на міжнародному рівні.

В. Чалий: Якщо говорити про питання, які пов’язані з євроатлантичним вибором України і не наданням плану дій, рішення Бухарестського саміту,- в принципі, це досить відкрито говорилось у таких же жорстких формулюваннях. Вплив, у тому числі, зовнішній, здійснювався на країни НАТО при підготовці і прийнятті рішення щодо України і Грузії. Ми пам’ятаємо досить відкриті висловлювання російських представників навіть такого рівня, що Україна як держава, яка не відбулася. Стосовно НАТО це стало частиною взагалі концепції зовнішньополітичної стратегії національної безпеки Росії. Тобто, протидія процесу розширення НАТО в якості загрози безпеки Росії. Тому нічого дивного в цьому нема.

Бі-Бі-Сі: А от у питанні визнання Голодомору геноцидом українського народу наскільки, ви думаєте, Росія насправді могла вдаватися до дипломатичних зусиль і тиску на окремі країни, шантажуючи їх фактично дуже больовими точками для кожної окремої країни, от як питання Нагірного Карабаху для Азербайджану?

В. Чалий: Я не збираюсь займатись конспірологією і в принципі думаю, що оцінки все-таки треба базувати на відкритих джерелах і на офіційній позиції країни в даних питаннях. А стосовно Голодомору і визнання його версії геноциду, то позиція Росії була також активною протидією вирішенню цього питання на міжнародному рівні.

Бі-Бі-Сі: Наскільки, на вашу думку, взагалі є правильним намагатися (от ви сказали про конспірологію) звинувачувати Росію чи інших опонентів визнання, скажімо, Голодомору геноцидом українського народу чи, радше, треба шукати причини суперечності в цьому питанні всередині самої України, всередині її політичної еліти і оцінок самих українських політиків із різних таборів?

В. Чалий: Це одне з питань непростих, і в першу чергу це питання, дійсно, скоріше виникало в нашому двосторонньому діалозі з Російською Федерацією як непроста історична проблема, але я думаю, що на той момент було неправильно робити в тому числі це інструментом зовнішньої політики.

Я з точки зору експерта можу сказати, що фактично або майже нереалістично було домогтися в рамках ООН юридичного визнання Голодомору геноцидом. Але, як би там не було, таке міжнародне визнання відбулось в багатьох країнах, і це є національна позиція України, тому її треба поважати відповідним чином, а те, що у наших партнерів є інша думка, то я думаю, що це також треба враховувати. Стосовно цього питання, то звичайно і в самій Україні ми ще не пройшли весь шлях для осмислення навіть фактів дійсно цього геноциду, і думаю, що це просто розбіжність часових рамок реалізації цілей і просто інформованості і знаходження політичного консенсусу всередині країни.

Бі-Бі-Сі: Якщо ми говоримо про дипломатичні зусилля деяких країн, які опонують певним питання української історії і сучасних українських прагнень євроатлантичних, чи правильно було казати і припускати, що українські дипломати так само вдавалися до певних дій і докладали певних зусиль для того, щоб про лобіювати це питання в інших країнах? Це було би правильно?

В. Чалий: Я думаю, що дійсно ви праві в тому, що і українська дипломатія, здійснюючи функцію захисту інтересів, просування інтересів країни за її межами також дійсно якщо хочете лобіює ті чи інші питання, пріоритети зовнішньої політики. Але в якій тональності… Я думаю, що можна сказати, що наша тональність стосовно оцінки особистих якостей, те, що ми побачили зараз в Інтернеті з інших посольств, більш стримана, і акцент українська дипломатія робить на фактаж, на ситуацію, на аналіз середовища і на дієві механізми пропозиції для реалізації наших цілей.

Бі-Бі-Сі: Ви вважаєте це суспільно корисним – те, що стало надбанням громадськості знання про кухню міжнародної дипломатії чи все ж таки краще це тримати отам, за дверима кухні, щоби запахи від того, що там вариться, не виходили в загальні кімнати?

В. Чалий: Ви знаєте, складне питання. З одного боку, звичайно це все недосконалість механізму захисту інформації, яка дійсно є чутливою і може зашкодити національним інтересам кожної з країн. Але з іншого боку, мені здається, є і позитивний момент. Те, що широка міжнародна громадськість все-таки може оцінити реальні мотиви і реальні цілі, ну, принаймні поради, які давались з тих чи інших питань. Тому, звісно, я не думаю, що це нормально, коли ми можемо робити висновки на основі закритих джерел, але це тоді викликне не стосовно системи захисту інформацію, а стосовно все-таки більше публічності реалізації зовнішньої політики різними країнами.