"У Wikileaks підтвердження журналістських спекуляцій"

Сайт Wikileaks
Image caption Сайт Wikileaks ще багато нових "зливів"

Одним із найгучнічніших скандалів останніх днів є "злив" американського дипломатичного листування веб-сайтом Wikileaks.

Багато інформації оприлюднено і щодо України.

Зокрема веб-сайт торкнувся взаємин в українській владі після "помаранчевої революції", питання Голодомору і газових схем.

Українська служба Бі-Бі-Сі розмовляла з американським експертом Адріаном Каратницьким, членом Атлантичної Ради США.

Бі-Бі-Сі: Що вас найбільше вразило чи здивувало серед оприлюднених даних Wikileaks, які стосуються України?

Адріан Каратницький: Щось окремо сильно не вразило. Перше за все, там відсутня імператорська зверхність, яку деякі опоненти Америки приписують зовнішній політиці США. А тут є просто нормальні розмови, обмін думок, розшукування інформації зі сторони американських дипломатів. Усі вони відображають певне становище взаємодії, яке побудоване на рівних засадах, а не на зверхності. Другий момент, наскільки українські лідери різного спектру прагнуть легітимності: є охота, щоб Україна розглядалась Америкою як гідний партнер. Це, мені здається, стосується всіх політиків: чи блакитних, чи помаранчевих, чи навіть "кумівських" – всі вони намагаються шукати порозуміння зі сторони легітимності, а не зі сторони конкретної стратегічної співпраці з Америкою. Просто розуміють, що Америка – це вікно до світу в ері глобалізації.

Бі-Бі-Сі: Багатьох оглядачів в Україні здивувало або навіть обурило, що українські політики різного спектру дуже часто спілкувалися з американським послом у Києві. Дехто каже, що бігають мало не щодня звітувати перед своїм послом... Чи вас не дивують такі інтенсивні зустрічі з дипломатичними представниками США?

Адріан Каратницький: Мені здається, якщо Wikileaks дібралась би до розмов з представниками Європейського Союзу чи російського посольства, чи польськими дипломатами, то дискусії були б не менш інтенсивні. Я думаю, тут немає висновку, що Америка є виключною суперпотугою. Я би сказав, що Америка є мірилом інтеграції у глобальний демократичний ринковий світ. Такий процес відбувався і з європейськими країнами, але мені здається, це досить позитивно, що люди, які є різкими політичними опонентами, розуміють політичну вагомість Америки. І це проявляється не стільки в тому, що звітують, а у тому, що хочуть бути зрозумілими і більш прозорими для американців. Очевидно, вони аргументують свою сторону чи своє бачення. Це більш важливий фактор, ніж те, що вони якось звітують.

Бі-Бі-Сі: Ви вжили таке слово як легітимізація, але це стосується не лише політиків. Якщо вірити документам, які стосуються України, у самій Україні багатьох зацікавив фрагмент спілкування одного з тих, кого називають олігархами, а саме, Дмитра Фірташа з американським послом. Він намагався показати законність своїх бізнесових оборудок, насамперед у газовій сфері. Чи для провідних підприємців України це теж важливо - легітимізувати себе в очах західної спільноти, США?

Адріан Каратницький: Безумовно, але я думаю, що мільярдери просто намагаються розвивати своє майно і свій добробут. У контексті глобальної економіки їм потрібен більш відритий доступ до цього світу. Багато з них увійшли в економіку у бурхливі роки, коли не все відбувалося згідно з найкращими стандартами. Я думаю, що вони всі накопичили досить солідну кількість майна, вони розуміють, що інтеграція вимагає прозорості, відмежування від минулого. Я не хочу нікого тут звинувачувати, бо я не суддя і я не маю доступу до конкретних матеріалів - це не моя роль. Просто, що є цікавого, на мій погляд, що вони всі хочуть бути сприйняті як стабільні, вірогідні, легітимні і відкриті бізнесмени.

Це, мені здається, буде сприяти збільшенню прозорості у внутрішніх українських процесах. Ще одне важливе у цих документах: наскільки все, що обговорюється, є процесами внутрішніми. Тут не відчувається тиску чи впливу із сторони Америки, не відчувається, що тут є реакція на різку критику чи імовірність санкцій. Просто є нормальне спілкування і пояснення внутрішньої української "кухні". Мені здається, що люди повинні розуміти, що хоча й Росія, Європа, США є впливовими факторами, головним двигуном є внутрішні українські процеси. В оприлюдненій інформації немає нічого, що не обговорювалось на веб-сайтах чи в українській пресі. Власне, тут є підтвердження таким речам, які зараз вважаються журналістськими спекуляціями. Це говорить про те, що українські політики розмовляють не тільки з іноземними дипломатами, а також з цими українськими журналістами веб-сайтів. І передають також приватну внутрішню інформацію, щоб освітлити себе і позиціонувати себе як більш відкритих. Мені здається, Wikileaks не відрізняється сильно від того, що ми можемо читати на "Українській правді".

З Адріаном Каратницьким розмовляв Фідель Павленко.

Новини на цю ж тему