"Пояснення Києва про Нобеля виглядають неоковирно"

Нобелівська премія
Image caption України не буде на церемонії нагородження Нобелівською премією миру

Україна відмовилася від участі свого дипломата у церемонії вручення Нобелівської премії миру в Осло, аргументуючи це тим, що посол у день церемонії, а це 10 грудня, вирушить до Києва.

Напередодні Пекін, який рішуче засудив нагородження премією миру китайського дисидента Лю Сяобо, закликав усі країни світу підтримати його осуд.

Тож нині Україна на шпальтах більшості видань фігурує в переліку тих, хто начебто відгукнувся на заклик Китаю. Цих країн 19.

Посол України в Норвегії Олександр Цвєтков сказав Бі-Бі-Сі, що посольство "фізично не зможе" взяти участь у церемонії:

"Цього року в Києві відбудеться нарада послів. І десятого числа, на яке призначена церемонія вручення, я відлітаю для участі у нараді послів. Тому я повідомив нобелівський комітет, що я не зможу взяти участь".

На запитання Бі-Бі-Сі, чи міг інший дипломат представляти посольство України на церемонії, посол сказав, що запрошення надходило саме на ім'я глави дипломатичного відомства, зауваживши, що посольство України в Норвегії маленьке, і офіційних заступників у посла немає.

Image caption Не буде на церемонії у п'ятницю і сам лауреат. Лю Сяобо зараз у в'язниці в Китаї

"Буває так, що з 60-65 дипломатичних місій, представлених в Осло, третина або четверта частина з різних причин не брала участь. У цьому році, звичайно, так би мовити, додається до цього запитання з точки зору відображення самого номінанта. Але в нашому випадку виходить, що я просто фізично не можу взяти участь".

З країн пострадянського простору, крім України, церемонію не відвідають Росія та Казахстан. Колишній радник посольства України в США, доктор історичних наук Олександр Потєхін в інтерв'ю Бі-Бі-Сі назвав країни, які відмовилися від участі у церемонії, такими, що порушують права людини. Натомість, Україна, на його думку, мала би бути зацікавлена в участі у подібних заходах:

"Практика була така взагалі-то, і вона виправдана, щоб брати участь навіть, якщо нам неприємно, або Україна там не очікує на дифірамби на свою адресу. Це - зовсім інша ситуація. Звичайно, Україні нічого не загрожує. Ніхто не буде робити якість інвективи на адресу України під час цієї церемонії. Це значить, що Україна в такий спосіб демонструє, що їй важливіша позиція всіх тих країн, які відмовилися, вона орієнтується на цю позицію".

Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в інтерв'ю Бі-Бі-Сі так прокоментував відмову України взяти участь у церемонії.

В. Огризко: Нашого посла в Норвегії в цей час не буде, але звичайна дипломатична практика говорить про те, що навіть якщо посла нема з певних обставин – чи він захворів, чи він у відрядженні, чи він відсутній у країні – його функції так чи інакше все одно виконує тимчасовий повірений. Тобто, друга людина в посольстві, яка в цей час виконує всі повноваження посла. Це перша, так би мовити, загальна інформація. А друга полягає в тому, що, наскільки мені відомо, хоча я не стверджую, я можу помилятися, але мені здається, що нарада послів, про яку говорять, відбудеться насправді не 10 грудня, а 14-15-го. Можливо, я помиляюсь, але інформація у мене така є.

Image caption Володимир Огризко каже, що пояснення України виглядають неоковирно

Бі-Бі-Сі: Але навіть якби нарада послів відбувалась саме 10 грудня, якщо ви говорите про усталену дипломатичну практику, коли країну може представляти тимчасово повірений чи найстарший за рангом дипломат, який на момент перебування в країні виконує функції посла, фактично це такий не дуже щирий жест з боку української влади пояснювати відсутність представника України тим, що проводиться нарада. І представники влади повинні це розуміти, адже зрештою в міністерстві працюють, принаймні, хочеться так думати, фахові люди, які розуміють і дипломатичний етикет, і дипломатичну етику, і всі тонкощі, про які ви говорите.

В. Огризко: Ви знаєте, мені здається, що сьогодні після певних коментарів на цю тему остаточне рішення, я думаю, буде прийнято трошечки пізніше. Мені так само здається, що ті спроби пояснення, чому нашого представника там може не бути, виглядають справді неоковирно.

Бі-Бі-Сі: Чи подібні рішення приймаються на найвищому рівні, чи на рівні міністра закордонних справ, чи вищого керівництва країни?

В. Огризко: Ви знаєте, по-різному приймаються такі рішення, в залежності від важливості цього рішення, але те, що спершу коментарі з'явилися в адміністрації президента, свідчить про те, що рішення приймалося, мабуть, там.

Бі-Бі-Сі: Навіть якщо рішення приймалося на найвищому рівні, чи можна це вважати "проколом" чи дипломатичним конфузом для України? Зрештою, як будь-яка суверенна держава Україна може для себе вирішувати, хоче вона мати свого представника на цій церемонії чи не хоче. І, власне, чи варто соромитись будь-якій країні (не лише Україні) з приводу того, що ухвалено саме таке рішення?

В. Огризко: Повторюю ще раз, мені здається, що воно не ухвалено в остаточній редакції. Я хотів би щонайменше в таке вірити. А стосовно прийняття рішення, повторюю ще раз, рішення приймаються такі, які відповідають, так би мовити, світосприйняттю тієї чи іншої влади. Так що, якщо приймається таке рішення, таке відповідно і світосприйняття.

Бі-Бі-Сі: У цьому контексті хотілося би поглянути на деякі інші країни, представників яких, очевидно, як виглядає на цей момент, не буде на церемонії, і окрім доволі передбачуваних, таких, як, можливо, Росія, чи Афганістан, чи Казахстан, не буде, наприклад, представника Саудівської Аравії, хоча для багатьох країн Заходу Саудівська Аравія є стратегічним партнером. І здавалося би, рішення ухвалюються. Ну, тобто, на Заході дуже часто заплющують очі чи не помічають багатьох речей, які в цивілізованому світі сприймаються доволі неадекватно з того, що відбувається у Саудівській Аравії. Тому, в принципі те, що Україна опиняється в такій компанії, це для українського престижу якийсь негатив матиме?

В. Огризко: Мені теж буде цікаво, якою буде реакція наших західних колег на можливе рішення стосовно неучасті нашого представника в такій церемонії.

Бі-Бі-Сі: От ви сказали, що ухвалюється рішення відповідно до розуміння пріоритетів і національних інтересів України. Очевидно, що китайський напрямок є для української зовнішньої політики одним з пріоритетів. Принаймні, декларувалося це вже багато років. Останнім часом такі зв'язки активізуються. Візит президента Януковича до Китаю, можливо, є цьому прикладом. Україна не хоче псувати, можливо, взаємини з Китаєм, реагуючи на потенційну критику з боку Китаю на адресу усіх країн. Чи їх представники будуть на церемонії?

В. Огризко: Я скажу вам відверто: те, що пожвавлюються економічні зв'язки з Китаєм, є позитивним фактом, і я як дипломат робив все від мене залежне для того, щоб ці зв'язки, власне, вийшли справді на хороший рівень, і це відповідає нашим національним інтересам. Я, до речі, майже вже відбував до Китаю з офіційним візитом, але тоді з подачі Партії регіонів і, до речі, не тільки цієї партії мене було відправлено у відставку. Тобто, стратегічна мета - мати з Китаєм гарні стосунки, в першу чергу, економічні, є абсолютно виправданою. Але це зовсім не означає, що ми повинні закривати очі на ті проблеми, які є там щонайменше в питаннях дотримання прав людини.

Бі-Бі-Сі: Чи насправді Україна є тією державою, яка може давати об'єктивну оцінку стану дотримання прав людини у Китаї, коли Україну саму чимало міжнародних організацій, і правозахисних у тому числі, критикують з приводу недотримання засадничих прав людини, порушення засадничих прав людини?

В. Огризко: Це питання треба з'ясувати, мабуть, з представниками теперішньої влади, а те, що стосується тієї влади, яка була перед цим, то я можу справді з задоволенням, якщо хочете, і навіть з гордістю сказати, що ми зробили все для того, щоб ці засадничі права людини, про які ви говорите, в Україні не лише декларувалися, але і здійснювалися. І в цьому контексті ми, я думаю, все-таки зробили багато, і як би там не було, але ті ключові досягнення, які були зроблені, не так легко повернути назад. Звичайно, зараз є відкати по багатьох напрямках, і Україну за це, мені здається, справедливо критикують, але все-таки я сподіваюся на те, що все-таки оці справді потужні підвалини демократії, які були складені під час перебування при владі попередньої команди, не зможуть бути у такий спосіб порушені, щоб Україна зійшла з цих демократичних позицій. Хоча вам добре відомо, що за деякими рейтингами, ми в питаннях свободи слова скотилися на дуже низькі позиції.

З Володимиром Огризком розмовляв Фідель Павленко.

Новини на цю ж тему