Експерт: ракетно-ядерний розвиток не зупинити

Image caption Сенатори Джон Кері та Річард Лугар на голосуванні у американському сенаті.

Сенат Сполучених Штатів ратифікував новий договір про стратегічні наступальні озброєння, який передбачає скорочення американського та російського ядерних арсеналів.

Президент Обама назвав це рішення найвагомішою угодою такого роду за останні майже двадцять років.

Президенти Росії та США підписали цей договір ще у квітні, і тепер документ має ратифікувати російський парламент.

Про значення договору для світу та України Бі-Бі-Сі запитала директора Інституту зовнішньої політики Григорія Перепелиці.

Бі-Бі-Сі: Оцініть, будь ласка, значення нового договору "Старт-2" для міжнародної безпеки і загального процесу скорочення ядерного озброєння, а також розкажіть про український інтерес, оскільки до попередньої угоди про скорочення стратегічного наступального озброєння Україна, принаймні, опосередковано була задіяна.

Григорій Перепелиця: Україна дійсно згідно з Лісабонським протоколом була правонаступницею договору "Старт-1". І вона, власне, виконувала свої зобов’язання вже як без’ядерна країна, яка зобов’язалась здати свою ядерну зброю і приєднатись до договору в якості без’ядерної держави. У цьому, власне, і полягала вся наша роль. Після того, як договір "Старт-1" закінчив свою дію в грудні минулого року, про місце України в цих стратегічних ядерних переговорах потрібно назавжди забути.

Бі-Бі-Сі: Принаймні, український кут можна побачити у тому, що Україна так чи інакше була, є і залишатиметься сусідкою ядерної Росії, яка є підписантом договору "Старт-2". Що стосується обмежень, які пропонуються умовами цього договору, - по-перше, чи є вони достатніми ці обмеження, а по-друге, чи ви вважаєте, що ті 30%, які задекларовані, будуть відображені у реальному скороченні?

Григорій Перепелиця: Питання в тому, що процес скорочення відбувається природно. Якщо говорити про Російську Федерацію, вона не здатна утримувати той ракетний ядерний потенціал, який дістався їй від Радянського Союзу, навіть з урахуванням виконання умов договору "Старт-1", де передбачалось мати 6 тисяч ядерних боєголовок, і потім договору "Старт-2", який понижував цей ядерний поріг приблизно до 3 тисяч ядерних боєголовок. І сьогодні далі стає всім зрозуміло, що Росія буде не здатна утримувати такий ядерний потенціал, тому він буде скорочуватись природно. І відповідно, цей ухвалений квітневий договір отримав дуже схвальну оцінку практично у всіх колах Російської Федерації. Цей договір дійсно відповідає тій ситуації, в якій зараз перебуває Росія, - міжнародній ситуації і, так би мовити, національним інтересам Росії в цілому.

Image caption Президент Обама привітав голосування у сенаті.

Бі-Бі-Сі: Тобто, виглядає на те, що тут всі - переможці. Америка і особисто Барак Обама прагнули підписання цього договору і ратифікації, бо це подається як одне з його найбільших зовнішньополітичних досягнень, виконання обіцянки поступового скорочення ядерних арсеналів. Ну, а Росію, попри навіть її економічну неспроможність підтримувати величезний і надзвичайно дорогий в обслуговуванні ядерний потенціал, так само це влаштовує. Тобто, тут усі суцільні переможці?

Григорій Перепелиця: Так, я думаю, що це було зроблено в спільних інтересах. Підписання і ратифікація цього договору відповідає і інтересам Сполучених Штатів Америки, і інтересам Росії. Інтересам США, як ви правильно сказали, що це, власне, обіцянка Обами, і це його перевага, яку він намагається експлуатувати сьогодні в тій складній міжнародній ситуації і внутрішньо-економічній ситуації, в якій опинились Сполучені Штати Америки. Тому для Обами це, можна сказати так, виграшна фішка – показати, що його політика дійсно реалізується.

Бі-Бі-Сі: Ви знаєте, от чимало республіканців, які досі чи визначаються щодо своєї підтримки при ратифікації цієї угоди, чи абсолютно відверто виступають проти її ратифікації, твердять, що зараз ключовою загрозою для безпеки Сполучених Штатів є навіть не ядерний потенціал Росії, хоча з огляду на суто фізичну кількість боєголовок чи носіїв ядерної зброї (звісно, Росія випереджає решту ядерних держав, окрім Сполучених Штатів), а головну загрозу становлять такі нові, непередбачувані потенційно ядерні режими, як Іран і Північна Корея, де наявність ядерної зброї вже підтверджено. Чи насправді ці країни можуть становити серйозну військову загрозу потузі Сполучених Штатів?

Григорій Перепелиця: Військової загрози вони не можуть становити. Але питання в тому, що розвиток ракетно-ядерної технології не зупинити. І відповідно, якщо ці ракетно-ядерні технології попадають в руки таких режимів, які Сполучені Штати Америки називають одіозними, то це може дійсно спровокувати кризу певну, воєнно-політичну кризу, оскільки маловірогідно спрогнозувати, що, скажімо, Північна Корея нанесе перший ядерний удар по Сполучених Штатах Америки.

Скоріше за все, ці режими займаються розробкою ядерної зброї або проти своїх сусідів, або як засіб стримування такої силової політики Сполучених Штатів Америки. Проте, оскільки ці режими, власне, не дуже дотримуються міжнародних вимог і міжнародних режимів, відповідно, є певна небезпека в керованості цих режимів відповідно до правил міжнародної стабільності.

Що ж до Росії, то дійсно для Росії дуже важливо тут зберегти статус-кво, рівний Сполученим Штатам Америки. Таким чином, в геополітичному сенсі ядерна зброя – це атрибут наддержавності, про який, власне, мріє Росія. Тому для них, звісно, це важливо – мати стратегічний паритет сьогодні зі Сполученими Штатами Америки.

Новини на цю ж тему