Історик про Акт злуки: ЗУНР була активнішою

Учасники акції, присвяченої Дню Соборності України, тримаються за руки на мосту Патона  22 січня 2010 року
Image caption В Україні День Соборності офіційно відзначають з 1999р.

22 січня в Україні відзначатимуть День соборності. 1919 року цього дня відбулося проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Офіційно це свято в Україні відзначається з 1999 року.

Історик Олександр Кучерук з українського Інституту національної пам’яті, куратор Музею Української народної республіки, коментуючи в інтерв'ю Українській службі Бі-Бі-Сі важливість тієї події, сказав, що тоді фактично вперше за кілька століть вдалося об’єднати дві складові частини України.

Пан Кучерук також розповів про історичний контекст, в якому відбувалася злука УНР і ЗУНР.

О. Кучерук: Після того, як розпалася Австро-угорська імперія, та частина українських етнічних земель, які отримали пізніше назву і форму Західноукраїнської Народної Республіки, активно взялися до свого державного будівництва.

Власне, все це почалося із вибуху, від повстання чи як кажуть на Галичині "відбувся листопадовий зрив". В цей час на великій Україні закінчувався період влади гетьмана Павла Скоропадського, і 14 листопада почалося повстання на чолі з Директорією, яке фактично через місяць привело до відновлення республіканського устрою, до Української Народної Республіки.

Ще за гетьмана до Києва прибули посланці Української Народної Республіки, і вони, власне, прибули у передчас самого повстання, вони звернулися до гетьмана з проханням допомогти Західноукраїнській Народній Республіці і всі зрозуміли, що щось треба робити: не може існувати двох Українських народних республік.

І тоді більш активною стороною саме виявилася Західноукраїнська Народна Республіка, яка ухвалила відповідне рішення Української національної ради, тобто парламенту тієї частини України, про необхідність об’єднання всієї України. Тобто це було народне, так би мовити, напівстихійне волевиявлення, але одночасно політичний провід розумів важливість цього кроку.

Бі-Бі-Сі: Ви сказали, що обидві республіки розуміли неможливість окремого існування чи потребу об’єднання в одну країну. Наскільки міцним був тоді союз двох Українських республік і чому все ж таки не вдалося утримати соборність тоді, в 19-му році?

О. Кучерук: В цей велися досить активні військові дії проти України. Це і більшовицькі російські війська і білогвардійські денікінські війська. В цей час Польща також мала свої плани на Галицькі землі.

Тобто, Україна опинилася в такому важкому військовому стані. Кільце змикалося, і те, що пізніше закінчилося так званим "чотирикутником смерті", це якраз був початок того періоду. Тому, досягти у військовий час якихось реальних успіхів, якихось реальних справ було досить важко. І тому, зважаючи на це, все-таки західні області і велика Україна певною мірою зберігали свої особливості.

Бі-Бі-Сі: Чому Україна сьогодні надає такого великого символічного значення Акту злуки?

О. Кучерук: Тому що це фактично вперше за кілька століть вдалося об’єднати дві складові частини України. Неможна сказати, що абсолютно кожного дня про це говорили голослівно, але на якомусь рівні підсвідомому, на рівні ментальному ця спільність відчувалася.

Зрозуміло, що народ має спільне походження, на жаль, досить складну історію, яка не дозволяла йому жити в єдиному спільному організмі. І коли це сталося, це було велике свято. Був привнесений дух спільності, дух єдності.

Бі-Бі-Сі: У Києві на мосту Патона відбудеться символічне єднання Лівого і Правого берега України, Лівобережної і Правобережної частини України. На вашу думку, які уроки сучасні українці могли би винести з того періоду формування єдиної держави з двох народних республік?

О. Кучерук: Коли заходить мова про Україну, про географію, я завжди підкреслюю: Дніпро поєднує Правобережжя і Лівобережжя в єдину спільну територію. Інколи кажуть, що Дніпро поділяє Україну. Він об’єднує! Це якась така артерія, яка проходить через все її тіло.

Тоді був процес активний тому, що ішло саме об’єднання. Зараз, коли ми живемо в спільній єдиній державі, це вже не сприймається так гостро. Завжди до даності ставишся значно простіше, ніж до мрії, ніж до активного якогось руху і так далі.

Звичайно, напередодні свята про це хочеться, можливо, поговорити, зрозуміти, чому і як, але уже до цього ми ставимося як до історії, як до сторінки героїчної, важливої в сучасній Україні. Але це вже історія.

З Олександром Кучеруком розмовляв Фідель Павленко.

Новини на цю ж тему