Україна ''має визначитися'' з партнерами в енергетиці

Газопровід
Image caption Україна хоче гарантій газу від ЄС і Росії

Український прем’єр Микола Азаров днями заявив про труднощі у створенні спільного підприємства між Нафтогазом та російським Газпромом. Тим часом у Європі радять звертати більше уваги не на транспортні потужності України, а на альтернативні шляхи постачання енергоносіїв до Європи.

Українські оглядачі називають ці заяви, які поки що виголошуються на неофіційному рівні, ще одним "дзвіночком" про невдоволення Києвом у Брюсселі.

Під час першої прес-конференції у новому 2011 році голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що наступним великим європейським інтеграційним проектом має стати енергетика.

Виглядає, що Україна може не увійти у ці інтеграційні проекти.

Image caption Газопровід Набукко, яким газ постачатимуть через Туреччину, є суперником Південного Потоку, який будує Росія

Європейський комісар з питань енергетики, німець за походженням Гюнтер Еттінгер у виступі на сніданку у Центрі європейської політики заявив, що ЄС нині керується такою логікою: мовляв, якщо Росія побудує Північний, і, можливо, Південний потоки, а ЄС вдасться домогтися реалізації проекту Набукко, завдяки якому країни півдня Європи отримають доступ до каспійських енергоносіїв, то який сенс інвестувати у модернізацію української ГТС? Він також згадав газову кризу початку 2009 року, коли через відсутність угод про транзит газу між Україною та Росією, жителі багатьох європейських країн замерзали через скорочення поставок російського газу, до 80% якого надходить до Європи через українську територію.

"Якби у нас була у наявності відповідна інфраструктура, яка б дозволила транспортувати газ куди треба і коли треба, ніхто б не був змушений мерзнути," – заявив єврокомісар, очевидно, маючи на увазі шляхи, альтернативні до вже існуючих – через Україну та Білорусь. Далі, згадуючи Україну у своїй промові перед гостями Центру європейської політики, пан Еттінгер говорив про її долучення до Південного або ж Середземноморського газового коридору, а не як про самостійного транзитера.

Свого часу саме Німеччина розглядалася як головний третій партнер для створення міжнародного газового консорціуму за участі України та Росії. Вже тоді, коментуючи тяганину із реалізацією цього проекту, тодішній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеман називав всю історію із газовим консорціумом "дуже довгою казкою".

Згодом Німеччина стала головним партнером Росії у проекті будівництва газопроводу Північний потік, що має стати першим реальним альтернативним шляхом доставки російського газу до Європи.

За збігом обставин того ж дня у Києві, виступаючи перед німецькими бізнесменами, український прем’єр Микола Азаров заявив, що Київ розраховує на довгострокові гарантії від Брюсселя та Москви щодо сталих обсягів транзиту російського газу через Україну:

"Ми хотіли би отримати гарантії від Європейського Союзу, що ЄС упродовж тривалого часу буде купувати газ у Росії, Росія буде його продавати, а ми будемо його транспортувати".

При цьому український прем’єр визнав, що досі Києву не вдалося досягти подібних домовленостей ані з Росією, ані з ЄС. Він також заявив про відсутність поступу у переговорах із російським Газпромом щодо внесення змінен до газових контрактів, а також щодо створення спільного підприємства із українським Нафтогазом.

За словами Миколи Азарова, Київ не влаштовує те, що Москва запропонувала як свій внесок у це СП. Зокрема, родовища, які Росія пропонує Україні в обмін на українську ГТС, потребують більше інвестицій, ніж приноситимуть прибутків, – каже український прем’єр:

"Виникає питання, які активи увійдуть з боку Росії в це СП. Якщо це активи, які дозволять мати нам газ і нафту, ми "за." Але якщо це родовище, що вимагає вкладення величезних ресурсів, що не має зрозумілої схеми транспортування ресурсів, з незрозумілими термінами окупності, то ми – "проти".

Головний редактор інтернет-проекту UA-Energy Антон Антоненко каже, що останні заяви єврокомісара з питань енергетики свідчать радше не про те, що "Брюссель штовхає Київ в обійми Москви" (як про це пишуть деякі українські видання), а про те, що для самої України настає момент, коли вона має визначитися. Експерт також вважає, що останні заяви українського прем’єра показують, що і у Києві починають розуміти складності партнерства із Росією:

"Ми дуже багато говоримо про те, що нас кудись штовхає, але ми маємо самі сісти і визначитися. Слава Богу, слова Азарова свідчать про те, що і російські умови виявилися не дуже добрими, і уряд починає це визнавати. Україна має визначитися, який партнер їй вигідніший, - саме як країні, а не окремим колам".

Пан Антоненко також нагадує, що після того, як півтора року тому Київ та Брюссель підписали Меморандум про співпрацю щодо модернізації української ГТС, українська влада виконала лише одну його умову – було ухвалено закон про ринок газу.

Інші важливі умови Брюсселя – нормалізація фінансового стану Нафтогазу та забезпечення прозорості його діяльності, відокремлення зазвичай збиткового постачання газу від прибуткового транспортування, - так і не були виконані. А заяву європейського комісара з питань енергетики український експерт радить сприймати, як ще один "дзвіночок" від Брюсселя:

"Нинішню заяву Гюнтера Еттінгера, гадаю, можна сприймати як своєрідний сигнал: Євросоюз дещо незадоволений і втомлений від заяв українських чиновників, а також відсутності результатів виконання Меморандуму між Україною та ЄС щодо модернізації української газотранспортної системи".

Новини на цю ж тему