Туніський приклад надихнув Єгипет

Демонстрації в Єгипті. Копирайт изображения Reuters (audio)
Image caption Демонстрації в Єгипті.

Єгипет має багато спільного з Тунісом - важкі економічні умови, корумповані посадовці та обмежені можливості для громадян висловити невдоволення політичною системою. 82-річний президент Хосні Мубарак керує країною майже одноосібно.

Він перебуває на посаді вже десятки років і балотуватиметься на переобрання восени.

Цього місяця у Єгипті сталося кілька випадків самоспалення, які виглядають спробами повторити дії молодого тунісця Мохамеда Боазізі, який підпалив себе у середині грудня і помер 4 січня, спричинивши заворушення, в результаті яких був повалений президент Бен Алі.

На вулиці Каїра масово люди вийшли 25 січня. Кореспонденти кажуть, що єгипетська поліція спочатку була заскочена розмірами та силою демонстрацій.

Але вони кажуть, що зміни в Єгипет легко не прийдуть. Ця країна приблизно у вісім разів більша за Туніс. Єгиптяни в своїй масі менш письменні, Інтернет у Єгипті не такий поширений, профспілки слабші, а державні служби безпеки пана Мубарака набагато могутніші і досвідченіші у придушенні невдоволення.

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Перші демонстрації були мирні.

Ємен

Ємен вважається найбіднішою країною арабського світу. Молодь та опозиційні організації вимагають усунення від влади президента Алі Абдули Салеха, який при владі вже 32 роки.

Щоби вгамувати протести, президент Салех наказав вдвічі зменшити податок на доходи, а урядові доручив контролювати ціни. Президент також заперечив, що планує передати владу своєму синові.

Десятки людей заарештовані і водночас президент збільшив платню державним працівникам та службовцям армії, щоб гарантувати їхню вірність.

Алжир

Заворушення не залишили осторонь і західного сусіду Тунісу - Алжир, де з 1992 року діє надзвичайний стан, а всі демонстрації в столиці заборонені.

В Алжирі також були випадки самоспалення, але протести не набрали великих масштабів, що пояснюють стриманими діями поліції та намаганнями уряду знизити ціни.

Алжирський уряд має досить коштів від експорту нафти й газу і намагається видатками вгамовувати соціальні та економічні проблеми. Але невдоволення залишається через безробіття, корупцію, бюрократію та брак політичних реформ.

Image caption Полковник Каддафі.

Лівія, Марокко, Йорданія

Так само Лівії, де полковник Каддафі править вже понад 40 років, жорстка влада не лише суворо забороняє будь- які протести, але й використовує величезні нафтові багатства, щоб хоч частково задобрити набагато менше, ніж у Тунісі, населення.

Невеликі демонстрації відбулися і в Марокко та в Йорданії, хоча автократична влада постійно змушена мати на увазі невдоволення, яке завжди з різною силою вирує під поверхнею відносного спокою в тих країнах.