Дрейф України на захід привів на Схід

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Михайло Єжель у єдиному підводному човні України, який не плаває

Міністр оборони України Михайло Єжель заявив, що буде використовувати російський досвід для реформування українських Збройних Сил. Разом із російським міністром оборони Анатолієм Сєрдюковим пан Єжель побував у декількох віддалених гарнізонах Тихоокеанського флоту, де не тільки відвідував бойові кораблі та військові частини, але й дивився, яке житло будують для російських військових.

Схвальні заяви українського міністра викликали певне здивування у багатьох військових експертів. Росія має інші умови та завдання, а зміни у військовій сфері не такі вже й успішні, а то й відверто невдалі, кажуть експерти. І ще фахівці відзначають стрімкі темпи нарощування українсько-російської військової співпраці на тлі невиразного майбутнього української армії.

Для адмірала Михайла Єжеля багатогодинний переліт на Далекий Схід Росії не був чимось новим у житті. На Тихоокеанському флоті Михайло Єжель колись починав військову кар'єру. Однак такий переліт для того, щоб разом із російським міністром Анатолієм Сєрдюковим взяти участь у фактично інспекційній подорожі, став особливим моментом вже не стільки для пана Єжеля, скільки для нового етапу розвитку військових контактів між країнами.

Щоб не вабило "західне" життя

Image caption Російський флот переозброюється

Російські офіційні телеканали приділили чимало уваги програмі візитів двох міністрів. Вони на крейсері "Варяг", який називався колись "Червона Україна".Потім на підводному човні на Камчатці. Військову базу з цим човном поблизу причалу, як багатозначно розповідають російські кореспонденти, в НАТО називали "осине гніздо".

Міністри відвідують навчальний заклад для військових кадетів: ось тут басейн, ось тут щасливі дитячі обличчя, а ось тут - Анатолій Сєрдюков. І Михайло Єжель, який приїхав за досвідом реформування.

Колись, коли і я проходив службу на Тихоокеанському флоті, у нас усе, що на захід, так і називали: "Захід". Навіть Новосибірськ, Урал, Саранськ. "Куди їдеш у відпустку?" - "На Захід!". Далекий Схід - для Росії велика проблема. Щоб контролювати цю територію, потрібна армія. Щоб люди тут служили, як і в радянські часи, вони повинні отримувати більше грошей і мати краще побутове забезпечення.

Зараз це вже не так. Тому люди їдуть з Далекого Сходу "на Захід". Колишні благополучні гарнізони нагадують кадри з пост-апокаліптичних фільмів.

Але Михайло Єжель каже, що його вразило під час поїздки: "Ми побачили, що робиться в російській армії сьогодні з точки зору соціальної, побуту. Вразило у Владивостоці те, що не десь там вибірково побудували один будинок для офіцерів і на цьому, як то кажуть, крапка. Ми побачили - це величезна територія".

В Україні понад 40000 безквартирних військовослужбовців. Хоча живуть, за далекосхідним російським виміром, "на Заході".

Про співпрацю або добре, або ніяк

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Київ пропонує російському флоту недобудований крейсер "Україна"

Російський міністр оборони Анатолій Сєрдюков заявляє про співпрацю між сторонами та її динаміку. "Ви, напевно, звернули увагу, наскільки динамічно розвиваються стосунки між військовими відомствами. Ми мало того, що почали частіше зустрічатися, зустрічаються і наші співробітники, експерти. Ми плануємо (і вже частину провели) спільні заходи різноманітні. Плануємо тренування і, можливо, спільні навчання в найближчий час. Достатньо щільна в цій частині співпраця", - заявив російський міністр.

В українському Криму міністри вже зустрічалися й обмінювалися пропозиціями. Українські моряки навчаються на російському підводному човні, поки український під назвою "Запоріжжя" - в багаторічному у ремонті. Українська морська піхота може на російських кораблях брати участь в антипіратських операціях поблизу берегів Африки. Українці можуть надіслати також літак-розвідник у той район. Спільні навчання, спільні заходи - про українську-російську військову співпрацю сторони говорять набагато охочіше, ніж про заходи з країнами НАТО.

Співпрацюють з альянсом і ті, й інші. Однак для Росії, яка впродовж років завжди відчайдушно намагалась заграти "сольну скрипку" в цій співпраці, НАТО - щось таке, що треба правильно подавати для внутрішнього споживача. Щось про "унікальну та вирішальну" роль Росії, щось про російського солдата, який викликає захоплення у колишнього супротивника.

В України завжди теж було непросте завдання. Продемонструвати гарну співпрацю - і не роздратувати Росію, щоб, у свою чергу, не розворушити севастопольського пенсіонера. Тепер у Росії та України з'явився новий гарний інформаційний привід для повідомлень. Можна не самоутверджуватись за рахунок НАТО: Росія має справу, в якій таки залунає "сольна скрипка". Ну, а Україна "підіграє", як годиться.

Реформи і реформатори

Image caption Російський протичовновий корабель "Адмірал Виноградов" у Владивостоці

Експерти доволі стримано оцінюють ті можливості, які двосторонні контакти останнього часу дають для української армії. Російський військовий експерт, заступник директора Інституту військового і політичного аналізу Aлександр Храмчіхін в інтерв'ю Бі-Бі-Сі сказав, що реформування російської армії не обійшлося без негативних наслідків:

"Значне ослаблення загального бойового потенціалу Збройних сил. Тепер узагалі важко зрозуміти, які загрози Росія може відбити. Це багато в чому руйнування військової освіти. Якісь дивні заходи з приводу грошового забезпечення офіцерів, так званий наказ 400 (наказ дає можливість командирам на свій розсуд визначати, хто з підлеглих отримає значну надбавку). Крім того, є такий стратегічний недолік - важко сказати, хто цю реформу придумав і чому вона здійснюється саме так".

За словами пана Храмчіхіна, серед позитиву російської реформи варто відзначити зміну системи управління, нарощування експорту зброї, намагання підняти роль сержантів, взагалі певна "гуманізація" служби, тобто більше про людей почали думати.

Що ж до особи головного керманича російської військової реформи, Алєксандр Храмчіхін сказав, що міністра "м'яко кажучи, дуже не люблять в російській армії".

Український експерт, директор військових програм центру Разумкова Микола Сунгуровський скептично налаштований щодо оцінок ефективності візиту Михайла Єжеля на Далекий Схід Росії.

"Я думаю, що спроба України, точніше міністерства оборони України копіювати досвід Росії свідчить швидше не про те, що нема грошей, а що нема ідеї, як реформувати. Копіювання досвіду Росії - більш ніж під знаком питання. Оскільки Росія й Україна ні територіально, ні ресурсно не співставні. По-друге, різний статус. Якщо Росія - блокова держава, то Україна позаблокова держава. Як можна урівняти моделі будівництва Збройних Сил?"

Микола Сунгуровський також вважає, що для оцінки специфічного досвіду Росії не треба їздити туди, "щоб дивитись те, що покажуть". Замість цього краще "читати критику обізнаних експертів, в тому числі генералів та адміралів, які служили в російській армії, мають досвід і точку зору на ці речі".

Якщо нема грошей, згодиться старий досвід

Однак попри помітне зростання кількості зустрічей між представниками Росії та України, між сторонами залишається чимало спірних моментів. Наприклад, українській стороні буде нелегко витримати дружню дипломатію російських колег, коли мова буде йти про заміну застарілих кораблів російського Чорноморського флоту у Криму на нові.

Сама ж українська армія в повній мірі відчула наслідки загальної кризи, коли внаслідок поганого фінансування і зростання заборгованостей тому ж таки Михайлу Єжелю довелось відмовитись від послуг приватних фірм, що організовують харчування військовослужбовців і, фактично, оголосити про повернення до радянської системи тилового забезпечення.

Перехід на повністю контрактну армію та відмова від військового призову теж відкладена на довгі роки. Однак міністр Михайло Єжель відкидає звинувачення критиків, заявляючи, що курс на реформи невідворотній, а армії даремно приписують стільки негативу.

Новини на цю ж тему