Яка роль СБУ у викраденні палестинця?

В Ізраїлі точиться багато дискусій довкола палестинця, викраденого в Україні ізраїльськими спецслужбами.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Ізраїль визнав факт викрадення палестинця в Україні

Напередодні Служба безпеки тієї країни підтвердила, що палестинця, якого викрали в Україні у лютому, утримують під вартою в Ізраїлі. Дірара Абу Сісі - 42-річного інженера з електростанції в смузі Газа – викрали в потязі, який прямував з Харкова до Києва 19 лютого. Повідомляють, що він перебував з Україні зі своєю дружиною-українкою для того, аби подати прохання про отримання українського громадянства.

Офіційне підтвердження факту викрадення та місця перебування палестинця сталося тиждень по тому, як ця інформація була оприлюднена низкою західних інформагентств.

Новина №1

Тоді ця історія стала темою номер один принаймні на трьох ізраїльських телеканалах. Друкована преса також приділяла цьому дуже велику увагу - очевидно, в очікуванні того, що ця справа може стати справою Дубай-2, тобто, продовженням історії з загадковою ліквідацією одного з ватажків руху Хамас, яка сталася в січні торік, і за яку, до речі, Ізраїль не взяв відповідальності, але яку масово преса і деякі політики приписували саме ізраїльській спецслужбі.

Різниця між тією справою і справою палестинського інженера Абу Сісі, якого допомогли викрасти з України, полягає в тому, що зазвичай Ізраїль не реагує жодним чином на подібні закиди. Існує політика ані підтвердження, ані спростування, тобто, політика ігнорування. У цьому ж випадку йдеться про те, що ізраїльським судом, а, відповідно, і військовою цензурою була накладена заборона (судова заборона) на публікацію подробиць цієї справи в ізраїльській пресі. Отже, всі журналісти, які хотіли про це повідомляти, мали розповідати ту історію, посилаючись лише на закордонні джерела.

Не перший випадок

Попри такі обставини, преса приділяє цьому дуже багато уваги. Передусім тому, що журналісти бачать і проводять паралелі з історією у Дубаї. Тоді Ізраїль хоч і не визнав причетність до загадкового замаху на одного з керівників руху Хамас, але все ж таки потрапив у дипломатичну халепу, коли було вислано дипломатів: послів Ізраїлю з Австралії, Ірландії, Великої Британії. Деякі країни Європейського Союзу також висловлювали своє глибоке незадоволення цією історією, оскільки там були застосовані, як виглядало, європейські паспорти.

Тепер історія відбувається в Україні. В ізраїльської преси було багато побоювань, що це може вилитися у дипломатичний скандал з Україною. Головна інтрига в тому, чи українські спецслужби були активними учасниками цієї операції, чи ж українські спецслужби, навпаки, не мали жодної гадки про те, що на території України серед білого дня, чи у даному випадку радше серед ночі, діють закони служби безпеки іншої держави. В цьому полягає найбільша інтрига і в Україні, і в Ізраїлі, до речі.

Взагалі в історії Ізраїлю відомі кілька випадків викрадення спецслужбами людей на території інших країн. Достеменно відомо принаймні про кілька таких операцій. Наприклад, найгучніша така історія, яка стала зоряним часом Моссаду у перші роки після його заснування в 60-х роках, коли було відстежено і викрадено нацистського злочинця, "архітектора" Голокосту Адольфа Ейхмана, який на той час ховався в Аргентині. Його доправили до Ізраїлю, де він був засуджений до страти.