"Розколу НАТО немає - є розбіжності"

Расмуссен у Берліні Копирайт изображения AFP
Image caption Для успішного проведення операції в Лівії бракує бойових літаків

Франція та Велика Британія закликають колег по НАТО активніше долучатися до операції в Лівії на тлі того, що США відсторонилися.

Різне ставлення до операції у тій північноафриканській країні, а також різне залучення до неї, на думку оглядачів, може свідчити про розкол у НАТО. Утім, український військовий аналітик називає суперечності в Альянсі нормальним процесом і пророкує йому 10-15 успішних років.

Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмусен наголосив, що пріоритетом для місії альянсу в Лівії залишається захист цивільних та успішне завершення операцій, що потребує більшої кількості літаків.

Велика Британія та Франція намагаються переконати інших членів альянсу приєднуватись до місії в Лівії.

НАТО бракує єдності

Як розповідає дипломатичний кореспондент Бі-Бі-Сі Джонатан Маркус, НАТО зараз переживає одночасно і найкращі, і найгірші часи. Адже командування операцією в Лівії передали Північноатлантичному альянсу, підтвердивши його роль як беззастережного військового підрядника у світі. Але водночас НАТО - це не лише диригент військового оркестру, але й дипломатичний клуб.

Кореспондент Бі-Бі-Сі називає "незвичною" ту кризу, яка виникла всередині Альянсу через операцію в Лівії.

Джонатан Маркус звертає увагу на те, що лише два члени НАТО, Велика Британія та Франція, були залучені, тоді як американці, які зазвичай кермують машиною НАТО, після початкових ударів захотіли трохи відійти вбік, взявши на себе радше місію підтримки. Частково це можна пояснити розбіжностями у Вашингтоні між Пентагоном та Державним департаментом, оскільки військові від початку скептично ставляться до обмежених можливостей повітряної операції.

Копирайт изображения AP
Image caption До операції в Лівії долучилися лише 6 країн: Канада та 5 європейських

Але, як розповідає наш кореспондент, залишити європейців рушійною силою операції автоматично означало проблеми. Адже лише 6 країн, 5 європейських та Канада, здійснюють авіаудари в Лівії. Саме це і змусило Велику Британію та Францію активізувати своїх європейських партнерів по НАТО. При цьому деякі військові оцінки вказують на те, що їм потрібно додатково лише десяток чи трохи більше бойових літаків, щоб підтримувати нинішній рівень авіаоперації.

За словами кореспондента Бі-Бі-Сі, дискомфорт щодо самої місії в деяких країнах, а також різний ступінь участі країни в операції свідчать про брак волі та невпевненість щодо її завершення.

Але наскільки серйозно можна говорити про глибокі розбіжності всередині Північноатлантичного альянсу, або навіть про розкол з приводу операції в Лівії? Із цим питанням Бі-Бі-Сі звернулася до українського військового аналітика Віктора Чумака.

Віктор Чумак: Розумієте, тут не може не бути розбіжностей, тому що взагалі по відношенню до Північної Африки, і Лівії, зокрема, у країн НАТО є свої власні специфічні національні інтереси. І тому говорити про якусь єдність політики дуже важко, тому що дуже важко ті інтереси узгодити.

Для Італії, скажімо, Лівія була одним із постачальників газу і нафти. Тут ситуація така, що Італія, як ми, зацікавлена у найшвидшому припиненні конфлікту для того, щоб поновити всі джерела постачання.

З одного боку, Європа вся, скажімо так, не зацікавлена в тому, щоб в Лівії продовжувався конфлікт, щоб озброювати чи одну сторону, чи другу. А з іншого боку, наприклад, для певних країн північних, які видобувають нафту, цей конфлікт може принести певні дивіденди, тому що подорожчання нафти іде на світових ринках, і вони отримують якісь додаткові кошти.

Бі-Бі-Сі: Тобто, в кожного свої інтереси, так?

Віктор Чумак: Абсолютно точно. Тому я кажу, що як не дивно, але тут якнайбільше, скажімо, в цьому конфлікті виграє Росія.

Бі-Бі-Сі: Яка не є членом НАТО...

Віктор Чумак: Яка абсолютно не є членом НАТО, яка, скажімо, усунулась, так би мовити, від конфлікту в Лівії або віддала НАТО рішення цього конфлікту, але сама найбільше від цього виграє. Тому що ростуть ціни на нафту, ростуть відповідно ціни і на газ, і саме на цьому Росія виграє. І ситуація така, що різні країни по-різному бачать свою присутність в НАТО. Каддафі проводив цікаву політику останнім часом. Тобто, Каддафі ж не був одіозною фігурою практично для всього західного світу. Ну, дуже негативно до нього відносились Сполучені Штати, але в останні роки, роки, коли виплачувались певні кошти за попередні терористичні акти, проводилась така, скажімо так, помірковано агресивна риторика з боку Каддафі по відношенню до Штатів. І там було покращення. Скажімо, з Італією були абсолютно інші стосунки: там були дружні стосунки.

Бі-Бі-Сі: Тобто, нічого незвичного ви в цьому не бачите. Але чи може до якоїсь ескалації всередині самого альянсу призвести ось ця розбіжність?

Віктор Чумак: Ні, я не думаю, що це призведе до якихось розколів або до якихось різких заяв в альянсі. Я думаю, що при всіх труднощах в альянсі знайдуть узгоджену позицію для всіх, яка буде виконуватись усіма.

Бі-Бі-Сі: Сполучені Штати зараз поступилися загалом передовими позиціями лівійської операції європейцям, вони фактично зараз допомагають, наче за лаштунками перебувають. І зараз бачимо розмови про ось цю відсутність єдності. Чи справді без Америки НАТО не становить собою абсолютно єдиного механізму? Чи тут ключова роль саме Сполучених Штатів?

Віктор Чумак: Бачите, тут, напевно, Сполучені Штати мають найбільш вагомий ресурс у НАТО. І цей ресурс є найбільш вагомим і у технічному плані, і в інфраструктурному плані, і у військовому, напевно, плані теж. Оцей ресурс, який напрацьовувався роками.

І я би не сказав, що НАТО без Сполучених Штатів не становить якоїсь там єдиної структури, абсолютно нормально становить, але тут така ситуація, що це як інертність певна, коли на Штати покладали роль лідера. І от коли немає такої ролі лідера, то явного лідера поки що не виявилося.

Бі-Бі-Сі: Франція і Британія – ви не вважаєте, що в цьому конфлікті, в цих операціях, вони є, так би мовити, лідерами, цей тандем?

Віктор Чумак: Без сумніву. Якраз вони – і Камерон, і Саркозі – постійно ведуть консультації між собою, постійно виступають практично з однієї позиції. Але є позиція Італії, яка абсолютно інша. Абсолютно відрізняється від позиції Франції і Британії. Тому я ж кажу, що ні, тут ми просто бачимо певні тенденції, які почали проявлятися наприкінці 2010 – на початку 2011 років.

Сполучені Штати все ж таки мають свої пріоритетні райони або регіони у світі, які вони вважають сферою своїх національних інтересів. Напевно, тут Північна Африка якось вибивалася з цього… І режим Каддафі не настільки страшним був, щоб Сполучені Штати включали свою власну машину додаткового натиску. Тобто, тут вони трохи гальмують у цьому плані, передаючи пальму першості саме європейським членам НАТО.

Бі-Бі-Сі: А з іншого боку, от ви казали, що найбільше дивідендів отримає Росія. Вона дивиться на все це збоку, і який сигнал надходить від самого НАТО – що це потужна організація чи, навпаки, вона досягає свої мети, чи вона не може досягти своєї мети? Які уроки може винести з цього всього Росія?

Віктор Чумак: Я думаю, в будь-якому разі можна будувати будь-яку риторику, розумієте? Що і НАТО розривають внутрішні конфлікти, можна будувати, що НАТО тріщить по швах, але в будь-якому разі і у військовому, і в політичному плані ця організація ще 10-15 років буде головною організацією західних країн для забезпечення власної політичної і військової безпеки. В будь-якому разі.

З Віктором Чумаком розмовляв Андрій Кравець.