Чиновники на зарплату не (про)живуть

У перший тиждень квітня українські чиновники оприлюднювали свої декларації за 2010 рік. Найбагатшим серед них виявився екс-керівник Нацбанку Володимир Стельмах.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Стельмах - найзаможніший чи найчесніший чиновник?

На відміну від минулого року, нині оприюднення податкових декларацій відбувається у період певної законодавчої "паузи", коли старий закон про боротьбу із корупцією вже втратив свою силу, а новий – ще не ухвалений. Утім, оглядачі кажуть, що більшість своїх доходів українські чиновники отримують зовсім не від зарплат, а контролювати їх витрати також є досить важкою справою через відсутність єдиного кадастру землі чи нерухомості.

Вперше за останні 15 років українські чиновники могли не оприлюднювати свої декларації про доходи, до чого їх раніше зобов’язував закон про боротьбу із корупцією, що втратив силу. Після цього утворився своєрідний правовий "вакуум", оскільки новий антикорупційний закон депутати так і не ухвалили, відправивши його на третє читання - попри те, що президент Віктор Янукович неодноразово визначав його як першочерговий і такий, що підтримує особисто. Головними темами суперечок стали вимоги оприлюднювати відомості про доходи членів родини чиновників, а також інформація про їх видатки. Утім, більшість українських чиновників таки оприлюднили свої декларації.

Найбільше грошей у банкіра

Серед тих, хто зробив це, найбагатшим українським чиновником виявився екс-голова Національного банку Володимир Стельмах, доходи якого за минулий рік склали майже 4 мільйони гривень, із яких матеріальна допомога – понад 200 тисяч гривень, а пенсія – 120 тисяч гривень.

Водночас, оглядачі відзначають, що чинна податкова система дещо спотворює саму ідею спостереження за доходами чиновників, адже ще до недавнього часу ті доходи, на які, власне, і живуть більшість українських можновладців – а це зовсім не зарплата, хоч вона і є більшою за зарплату середнього українця, – просто не оподатковувалися. Із ухваленням нового Податкового кодексу дещо змінилося, але не кардинально – каже експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій, адже з них або взагалі не стягують податків, або ці податки є значно меншими, аніж податок на доходи фізичних осіб, який нині складає від 15% до 17%:

"Взагалі, у більшості наших можновладців найбільше джерело доходів – це інвестиційні доходи. В Україні досить цікава ситуація із оподаткуванням інвестиційних доходів. Вже упродовж багатьох років не можуть запровадити оподаткування відсотків на банківські депозити. Якщо ми говоримо про такі доходи, як дивіденди, то ставка була 15%, а зараз – 5%, відповідно до нового Податкового кодексу. Тобто, всі інвестиційні доходи з цього року оподатковуються за ставкою у 5%, і доходи з відсотків на депозити оподатковуватимуться лише з 2015, і теж за низькою ставкою".

Утім, деякі неузгодженості у деклараціях найвищих представників влади можна побачити не тільки володіючи навичками роботи у податкових чи правоохоронних органах, а просто послуговуючись здоровим глуздом і спостерігаючи, де живуть, відпочивають, лікуються та навчають своїх дітей можновладці.

Майно записують на інших

Олександра Бетлій із Інституту економічних досліджень та політичних консультацій каже, що оподатковувати нерухомість, аби відновити справедливість у деклараціях чиновників, також буде досить важко, адже, по-перше, ця нерухомість має бути придбана за легальні доходи, які, теоретично, вже мали б бути оподатковані, а по-друге, досить часто нерухомість чи земля в Україні зареєстровані зовсім не на ту особу, яка нею користується:

"В Україні не існує нормального, чіткого реєстру нерухомості. Тому запровадити, наприклад, з наступного року податок на нерухомість, як на мене, нереально. Тобто, впровадити можна, але його адміністрування буде приблизно дорівнювати доходам від цього податку. Кілька років тому Київська адміністрація намагалася познаходити боржників за комунальні послуги у великих квартирах, і вони не змогли цього зробити, тому що достеменно невідомо, хто є власником тієї чи іншої квартири. Тобто, ніби за документами власник є, але як його і де його знайти – ніхто не знає".

Вартість краси

Окрему увагу української преси та громадськості привертають туалети жінок-політиків. І, хоча ціна годинників на руках чоловіків міністрів та депутатів може бути співставною із вартістю вілли на Лазуровому узбережжі, найбільше коментарів завжди викликають нові сукні, сумки і туфлі впливових представниць влади та опозиції від всесвітньо відомих брендів. Особливо пильно, як виглядає, стежать за одягом та аксесуарами двох непримиренних опоненток – Юлії Тимошенко, яка заявляла, що на її туалети працює вся родина, і Ганни Герман, яка твердила, що ніколи не працювала за малу зарплату.

Тим часом, згідно із результатами дослідження, проведеного останнім часом компанією GfK Ukraine, у 32% опитаних українська влада викликає роздратування, стільки ж людей ставляться до можновладців байдуже, а кожен п’ятий - із презирством. Ненавидить владу кожен десятий, і майже кожен десятий її боїться. Із симпатією чи повагою до української влади ставляться лише 8% населення України.