Вибори в Росії: театр двох акторів

Медведєв і Путін не оголошують про наміри балотуватися
Image caption Хто у кого опиниться у тіні на виборах президента Росії у 2012 році?

Президент Росії Дмітрій Медведєв і далі уникає відповіді на головне питання до нього - чи братиме він участь у президентських виборах навесні 2012 року. Як і прем'єр російського уряду Владімір Путін, який запевняє, що з президентом вони домовляться.

Відповідаючи раніше у Швеції на питання про перспективи-2012, Владімір Путін всього лише пообіцяв Заходу: "Вам сподобається, ви будете задоволені!".

"Це не просто тандем!"

Не прояснила ситуацію і перша прес-конференція президента Дмітрія Медведєва, що відбулася 18 травня. Але президент ще раз підтвердив, що стосунки з Путіним - не просто тандем, а ще й 20 років людської дружби. І що з багатьох (хоча і не з усіх) питань у них спільні погляди.

"Наші взаємини з моїм колегою і партнером Путіним - це не просто тандем, ці взаємини тривають понад 20 років. Ми з ним дійсно однодумці. У стратегії ми близькі, інакше б не змогли працювати. Саме з цього і треба виходити, ухвалюючи рішення, що робити далі", - заявив Дмітрій Медведєв.

Попри заяви двох керівників Кремля, Дмитро Медведєв публічно демонструє своє бажання брати участь у виборах і позиціонує себе як окрему "виборчу одиницю". Він кілька разів вступив у заочну дискусію з головою уряду, виправляючи його висловлювання (наприклад, у справі ЮКОСа чи щодо Лівії).

Публічно опонує президентові і Владімір Путін. Наприклад, він заявляв, що будь-які наукові центри (натяк на "Сколково", яким пишається президент) без виробничої бази не мають жодних перспектив.

На думку низки експертів, конкретних новин від президента і прем'єра слід очікувати лише ближче до осені і що саме тоді визначатиметься кандидат у президенти. А форсувати процес небезпечно - це загрожує розбалансуванням державного апарату: підлеглі чиновники можуть розслабитися і саботувати рішення іншого претендента.

І тому навіть зараз влада вдається до профілактичних акцій залякування: той, хто наважиться заявити про симпатії тому чи іншому лідеру публічно, підлягає покаранню.

Так сталося із Константіном Затуліним - за підтримку позиції Путіна по Лівії його посунули із посади заступника голови комітету Держдуми у справах СНД.

З "Єдиної Росії" вигнали керівника її політдепартаменту Алєксєя Чадаєва, а з Кремля - ​​політолога Глєба Павловського. Останній відкрито впроваджував такі поняття як "команда Медведєва" і "команда Путіна" і просував ідею президентства саме Медведєва.

Проте, у Росії мало хто вірить в реальний розкол у тандемі. Авторство таким твердженням приписують виключно мас-медіа і політтехнологам.

Путін і Медведєв представляють одну і ту ж групу, і крім того демонструють вражаючу приязність один до одного - що ще більше збиває з пантелику сторонніх спостерігачів. Тому все, що відбувається між ними, можна вважати великим політичним спектаклем.

Медведєв декому нагадує Горбачова

За підсумками трирічної діяльності на президентському посту в "плюси" Дмітрію Медведєву зараховують загальну лібералізацію законодавства, боротьбу з корупцією (тут пригадують вимогу подавати декларацію про доходи), відставку мера Москви Лужкова і навіть арешти декількох високопосадовців), а також запуск ідеї модернізації Росії. Через це, до речі, Медвєдєва почали все частіше порівнювати з Міхаїлом Горбачовим, автором "перебудови". Можливо, натякаючи, якими можуть бути наслідки.

Особистим проектом Дмітрія Медведєва є також створення наукового міста "Сколково" - за аналогією з американською "Силіконовою долиною".

Image caption Президент і голова уряду - не просто тандем

У зовнішній політиці кажуть про його заслуги у війні Росії із Грузією, нормалізацію відносин з Україною, угоду з Києвом щодо Чорноморського флоту, а також підписання з США Договору про СНО-3 (скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь).

Уцілому, Медведєву, який налагодив особистий контакт з Бараком Обамою, також створюють імідж "проамериканського" політика. Цей факт можуть використовувати в подальшому і проти нього - це зовсім не складно в країні, де антиамериканською пропагандою пронизаний майже весь держапарат і суспільство.

Серед провалів політики Медведєва - невдале проведення реформи міліції (перейменування її в поліцію), не вийшло й лібералізувати партійно-виборче законодавство, не вдалася судова реформа.

Далека від завершення і реформа армії: багато незадоволених з'явилося в результаті ліквідації низки військових вузів, розформування військових частин і розпродажу їхніх земель, закупівлі іноземного, а не російського озброєння, і масового звільнення військовослужбовців.

У зовнішній політиці – це загострення відносин з Білоруссю та Японією.

Досягнення Путіна менш помітні, але ж харизма...

Успіхи прем'єра вважають менш очевидними. На його рахунку - вливання значних коштів у великі банки під час кризи, допомога російським олігархам, підтримка російського виробника (автозаводу ВАЗ, підприємствам "оборонки" та іншим заводам).

У зовнішній політиці Владімір Путін більше орієнтувався і орієнтується на Європу - адже саме туди йдуть експортні нафто- і газопроводи.

Якщо судити загалом, то Дмітрій Медведєв, звичайно ж, створив більше інформаційних приводів для просування своєї кандидатури. Але піар-ефект – це ще не все. Бо виявляється, що у президента немає своїх людей на ключових "хлібних" посадах (нафта і газ), а також великого авторитету у бюрократичного апарату та в середовищі "силовиків".

До речі, масові звільнення губернаторів (а половина їх була замінена), генералів МВС, ФСБ, міноборони та прокуратури спрямовані саме на виправлення цього недоліку - звільняючи стару гвардію, призначену ще при Путіні, і надаючи можливості кар'єрного росту новим людям, Медведєв формує когорту відданих собі людей. Можливо навіть, що невдовзі президент продемонструє силу і в "вотчині" Путіна - звільнить кількох міністрів уряду.

Нейтралізація незадоволених росіян

У Росії градус соціальної напруженості і протестних настроїв справді зростає, хоча і не досяг критичного рівня. Влада не може не враховувати цього фактора, тому робить ряд політтехнологічних кроків на випередження.

Так, команда Путіна намагається нейтралізувати невдоволення громадян владою, яке може проявиться на парламентських виборах у грудні 2011 року і президентських навесні 2012-го. Владімір Путін вже створив рух під войовничою назвою "Загальноросійський народний фронт".

Image caption Чи з'явиться третій портрет у руках демонстрантів?

Створення цього руху - передвиборна політтехнологія, покликана перехопити незадоволених партією "Єдіная Росія" і згуртувати їх навколо кандидатури особисто Путіна, а також відгородити прем'єра від негативного іміджу партії влади. Яку, з легкої руки блогера Олексія Навального, в народі ще називають "партією злодіїв і шахраїв". Окрім того, використання слова "фронт" спрацьовує, коли треба мобілізувати агресивно налаштованих людей.

Дмітрій Медведєв, у свою чергу, заявляє, що хоче заручитися підтримкою тих, хто його висував. Але паралельно набирає обертів партія "Правое дєло", яку вперто пов'язують з ім'ям президента. Її нещодавно погодився очолити російський мільярдер Міхаїл Прохоров. Так, той самий, якого звинувачувала французька поліція у тому, що він літаками возив панночок на гірськолижний курорт Куршевель, і який володіє американським баскетбольним клубом "Нью-Джерсі Нетс".

Як новий лідер лібералів, він може бути і "пугалом" для мільйонів звичайних людей, і "променем світла в темному царстві" - для вузького кола ліберальної інтелігенції. "Трудящих" можна лякати збільшенням робочого тижня. Ті ж, хто любить молодих, ліберальних і успішних, проголосують за "Правоє дєло" і дасть партії 5-7 відсотків голосів, необхідних для проходження до Державної думи.

Буде третій?

Через закритість процедури прийняття рішень в російській політиці стверджувати напевне про виконання того чи іншого сценарію - не доводиться. Можна лише припускати розвиток декількох варіантів.

Найбільш поширений - восени своєрідне "політбюро", обмежене коло довірених осіб, вибере одного з двох: або Путіна, або Медведєва. А вибирати будуть з урахуванням кон'юнктури і того, у кого кращі поточні позиції.

Також дедалі частіше лунають голоси про можливість появи третього кандидата: адже головне на виборах 2012 року навіть не персона, а збереження балансу між правлячими групами. Тому цілком імовірно, що така компромісна фігура, яка б влаштовувала як внутрішні групи і гарантувала стабільність політичного класу, так і зовнішніх гравців, таки з'явиться.

На роль третього вже пророкують кілька кандидатур. Серед них - віце-прем'єр Ігор Шувалов, який займається в уряді зв'язками з іноземними інвесторами і в якого хороший імідж на Заході.

Промайнуло і прізвище керівника президентської адміністрації Сергія Наришкіна. Ось недавно на політичному небосхилі зійшла зірка молодого бізнесмена Михаїла Прохорова.

До речі - а чому б і "розкрученого" борця з корупцією Олексія Навального не спробувати в крайньому випадку? Інтернет-співтовариство і так уже називає його "президентом Росії".

Ну і можна Дмітрія Медведєва ще на один термін залишити - давши громадськості надію, що у другий свій термін він вже точно стане справжнім "лібералом".