Бідність і нерівність загрожують стабільності Росії. І Україні?

Згідно із дослідженням російських вчених, опублікованому в офіційному виданні Державного комітету статистики Росії, майнове розшарування у 5 колишніх республіках Радянського Союзу, включно із Україною, є кричущим, і потенційно може стати рушієм політичної нестабільності.

Image caption "Новые русские" - жебраки безкоштовно снідають у церкві Косьми і Дем’яна у Москві

Хоча Росія посідає 5 місце у світі за кількістю мільярдерів та мультимільйонерів, 3/4 населення цієї країни є бідними.До "найбільш нужденних" належить кожен п’ятий (20.5%), "малозабезпечених" - понад половина (52.9%), і "забезпечені нижче середнього рівня" ще 22.5% росіян.

Директор російського Інституту соціальних технологій Володимир Соколов вважає, що таке майнове розшарування може бути небезпечним для Росії. Він нагадує класичну соціологічну формулу, згідно із якою для нормального розвитку суспільства співвідношення у доходах 10% найбагатших громадян та 10% найбідінших не має перевищутива 6 разів. У Росії ж цей коефіцієнт, згідно із офіційною статистикою, вищий 20 разів, а за підрахунками незалежних експертів - 40 разів.

Image caption Бідність - загроза стабільності у Росії?

"За такої ситуації віра у справедливість держави руйнується, виникає внутрішнє відторгнення влади, цілковите несприйняття всього, що вона робить, навіть якщо вона говорить правильні слова", - заявив Володимир Соколов bbcrussian.com.

У Азербайджані, Казахстані та Україні ситуація не краща. У цих країнах, за оцінками російських дослідників, до 90% населення можна віднести до бідних. Лише у Білорусі ситуація є дещо кращою - там 67% населення є малозабезпеченими.

Відтак, країни не можуть нормально розвиватися, адже бідне населення не формує внутрішнього попиту на товари, послуги, технології. Крім того, "вимивання" середнього класу із суспільства, яке соціологи завжди називають стабілізуючим фактором політичного життя в країні, загрожує як приходом до влади маргінальних та радикальних політичних сил, так і встановленням диктатури.

Україна не Росія?

Деякі висновки російських вчених є справедливими для України, а деякі - не дуже вважає керівник відділу досліджень рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Людмила Черенько, яка брала участь у роботі над дослідженням російських вчених. Порівнюючи висновки цього дослідження для Росії та України в інтерв’ю "Бі-Бі-Сі Мій світ" bbc.ua, пані Черенько також звернула увагу на те, що останнім часом класичні соціальні моделі не спрацьовують.

Людмила Черенько наводить приклад останніх 20 років, коли росіяни, яких завжди вважали більш схильними до бунтів, "кривавих та нещадних", за роки від розпаду Радянського Союзу так і не спромоглися на впливовий масовий протест. Натомість українці, однією із головних національних рис яких вважається мироблюність, продемонстрували у 2004 році всьому світу свою здатність хоч і на мирний, але потужний опір:

"Можливо, через оцей стрімкий технологічний процес, останніми роками всі класичні моделі і закони, про які ми читали у підручниках, не справцьовують. Все відбувається за якимись іншими сценаріями. Те, чого ми не могли навіть уявити кілька років тому, відбувається, - і в економіці, і у суспільному житті. Тому я погоджуюся із російськими експертами у тому, що така велика поляризація суспільства є вкрай небезпечною. Вона просто зупиняє будь-який розвиток, і в соціальному, і в економічному сенсі. Але говорити, що через це ми завтра можемо очікувати якусь революцію, я би не стала".

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Кількість дорогих авто в Україні неодмінно дивує іноземців

За підрахунками ООН, за межею бідності нині живе кожні четверо із 5 українців. При цьому за останній рік українці збідніли на 10%. Україна посідає 83 місце у рейтингу розвитку суспільства ООН, втративши 7 позицій лише за рік.

У рейтингу ж економічної свободи, який укладає Світовий банк, Україна посідає 163 позицію - між Казахстаном та Гондурасом. Тоді як середня зарплатня в Україні складає від 2 до 2.5 тисяч гривень, українські мільярдери дедалі частіше фігурують не тільки в українських, але й у поважних світових рейтингах багатіїв. Подробиці тут

Демографи та соціологи в Україні вибудовують такий логічний ланцюжок: бідність, погане харчування (при тому, що витрати на харчі у сімейному бюджеті зросли на понад третину у порівнянні із 1991 роком), погана медицина+хронічні перевантаження на роботі та погані умови праці=висока захворюваність та смертність, падіння народжуваності, міграційний відтік із країни.

Водночас експерти підкреслюють, що українська бідність у порівнянні із бідністю в Азії чи Африці має свої особливості, головна з яких - бідність серед освічених.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Бідні - бо освічені, чи освітяни?

Тоді як до здобуття незалежності освічені фахівці - лікарі, вчителі, інженери, вчені - мали середні за радянськими стандартами доходи, за роки незалежності в Україні опинилися серед "нових бідних", а от нового середнього класу, який теоретично мав би стабілізувати суспільство - підприємців, фахівців вільних професій, службовців - так і не з’явилося.

Впродовж останнього року соціологи постійно фіксують зростання протестних настроїв серед українців. Із стрімким подорожченням усього - від харчів до комунальних послуг - ці протестні настрої ще більше посилилися. Подробиці тут

"У суспільстві назріває роздратування. І якщо воно не буде спрямоване у раціональне русло, якщо матеріальний стан людей погіршуватиметься, може статися соціальний вибух", - заявила директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна в інтерв’ю "Україні молодій".

Нині, за даними соціологів, кожен п’ятий українець вважає, що змінити ситуацію на краще можуть тільки протести населення. Україна, нарешті, стала отримувати місця на горі рейтингів. Наприклад, за рейтингом "революційності" The Wall Street Journal, Україна посіла 22 місце. Подробиці тут

Показово, що мериканське бізнесове видання уклало свій рейтинг на тлі розгортання масових протестів у Єгипті та інших арабських країнах, причинами яких, передусім, оглядачі називають не стільки бідність, скільки кричущу нерівність та неможливість подолати соціальні бар’єри навіть для тих, кому вдалося отримати освіту.

Утім, тенденція розшарування суспільства є властивою не тільки для країн із перехідною економікою.

"Покращення життя" для британців відсутнє і сьогодні, і завтра

Згідно із останнями дослідженнями британської Resolution Foundation, впродовж останнього десятиліття у Великій Британії склалася ситуація, коли рівень життя працюючих людей, які звикли вважати себе середнім класом, не покращується роками. Як йдеться у дослідженні, від 2003 року середня зарплатня у Британії майже не змінювалася. Тоді як економіка країни за цей самий період зросла на 11%.

"Це є абсолютно новою, безпрецедентною ситуацією для Великобританії, коли економіка розвивається, а доходи середнього класу не зростають", - заявив один із авторів дослідження Джеймс Планкет.

Те, що близько 11 мільйонів британців (15% населення), які не сидять на допомозі із безробіття, а працюють, не бачать ані покращення життя, ані навіть перспектив його покращення, може призвести до серйозних соціальних та політичних наслідків, коли нинішня еліта вже не зможе втримати владу у своїх руках, і на політичній сцені можуть з’явитися сили радикального націоналістичного спрямування.

США: Rich man, Poor man

Image caption Вашингтон - місто контрастів

У США, які залишаються найбільшою економічною потугою світу, розрив між багатими та бідними також досяг рекордного рівня за підсумками минулого року. За даними Бюро перепису населення США, минулого року на 20% найбагатших американців (із щорічним доходом не менше 100 тисяч доларів на рік) припадало майже половина усіх доходів, тоді як американці, що живуть за межею бідності, отримують лише 3.4% доходів, що обертаються в економіці країни. Крім того, так званий "індекс Джеммі", яким вимірюється соціально-економічна нерівність у суспільстві, також сягнув рекордоного від 1967 року рівня.

Загалом, як заявив у лютому цього року Генеральний секретар ООН Пан Кі Мун, до 2015 кількість осіб, що живуть за межею бідності у світі сягне 900 мільйонів, при тому, що за підсумками 2010 року кількість тих, хто живе у крайніх злиднях, оцінювалася ООН у 64 мільйони.