Росія святкує 21 річницю свого суверенітету

russia_independence Копирайт изображения Getty

12 червня 1990 року Верховною Радою РСФСР була ухвалена Декларація про суверенітет, який передбачав пріоритет російських законів над союзними. Відтак, саме Росії належить першість у так званому "параді суверенітетів" республік Радянського Союзу, які, врешті, призвели до його розпаду, хоча у самій Росії і досі поширеною є думка про те, що до розпаду СРСР призвели національні рухи в інших республіках.

Від 1994 року 12 червня, яке спочатку називалося Днем незалежності, стало державним святом у Росії. Від 2002 року 12 червня відзначається як День Росії.

Копирайт изображения Getty
Image caption Символи сучасної Росії - двоголовий орел, "триколор" Петра І, президентський штандарт і радянська червона зірка

Через рік після проголошення суверенітету РСФСР Борис Єльцин, під головуванням якого російські депутати ухвалили Декларацію про незалежність, став першим президентом Росії. Це були перші загальнонародні вибори в Росії, адже перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов обирався на З’їзді народних депутатів СРСР. Борис Єльцин двічі обирався на посаду президента Росії, і залишив її достроково 31 грудня 1999 року, заявивши про це рішення у новорічному телезверненні до громадян.

Утім, ані нинішня російська влада, ані офіційні ЗМІ не приділили особливої уваги двадцятій річниці існування інституту президентства в Росії.

Ось така "загогуліна"

На виборах 12 червня 1991 року Борис Єльцин здобув підтримку 57.3% росіян, але вже за рік учасники протестів виходили на вулиці Москви із гаслами "Банду Єльцина під суд!" та "Перетворимо загальнообраного на загальновигнаного!"

Син розкуркулених та репресованих батьків, Борис Єльцин зробив блискучу кар’єру у Комуністичній партії: від рядового комуніста у 1963 році до члена Центрального комітету КПРС у 1981. У 1985 він очолив Московський міський комітет партії. Проте так само гучним був і його вихід із лав комуністів у 1990 році на останньому з’їзді КПРС.

Image caption Від Єльцина на танку біля Білого дому до єльцинського наказу про розстріл Білого дому із танків - лише 2 роки.

Через 2 місяці після обрання президентом Росії у серпні 1991 року Єльцин очолив спротив так званому ГКЧП, метою якого було реставрація "керівної ролі" КПРС на території Радянського Союзу і згортання демократичних перетворень, що почалися у 1885 році із "перебудовою". Центром опору "путчістам" став "Білий дім", де засідав російський парламент. Проте лише 2 роки по тому Єльцин-президент віддав наказ про блокаду та розстріл "Білого дому" із танків, коли депутати не підкорилися його рішенню про розпуск парламенту.

Після розпаду СРСР та відставки Михайла Горбачова з посади президента, саме Борис Єльцин отримав у "спадок" резиденцію в Кремлі та радянську "ядерну валізку". Проте вся міць російського державного та військового апарату не врятувала Росію ані від першої, ані від другої "чеченської війни", які припали на президентство Бориса Єльцина.

Одним із перших указів Бориса Єльцина після обрання на посаду президента Росії, стали укази про свободу торгівлі та приватизацію. Проте гіперінфляція, знецінення заощаджень, розвал промисловості, різке падіння тривалості життя, масове безробіття, концентрація фінансових та промислових активів в руках невеликої групи "олігархів" - теж відзначили саме "єльцинську" добу у Росії.

Борису Єльцину вдалося приховати від виборців свій інфаркт між першим та другим турами президентських виборів 1996 року, проте не вдалося так само приховати прихильність "до чарки" від світової громадськості.

Копирайт изображения AP
Image caption Так ефектно піти вдавалося мало кому із світових лідеріві

"Найгіршим ворогом Єльцина був він сам. П’яні витівки не тільки підривали його здоров’я, але й були симптомами некомпетентності кремлівської влади. У 1992 він ненадовго захопився ринковими реформами, які забезпечили капіталізму погану репутацію в Росії. Він створив "олігархів", розпродавши найкращі активи своїм людям за безцінь, і втіливши безглузду приватизацію, яку наполегливо проштовхували його радники собі на збагачення. Він не зміг зміцнити політичні інститути і правову державу. Чеченська війна стала військовим та політичним фіаско...Проте Росія ніколи - ані раніше, ані потім - не знала такої свободи, як є єльцинські 90-ті", - писала у редакційній статті The Wall Street Journal на смерть Єльцина у 2007 році.

Росіяни і досі пригадують два телевиступи Бориса Єльцина - у серпні 1998 році, коли після заяв президента про міцність рубля російська національна валюта знецінилася у 4 рази, а сама Росія оголосила дефолт, та новорічну промову 31 грудня 1999 року, коли Борис Єльцин заявив про свою відставку і призначив виконуючим обов’язки Володимира Путіна, із приходом якого до влади у Росії почалася інша політична доба.

Одразу після відставки Бориса Єльцина його підтримували лише 18% росіян проти 67% тих, хто не підтримував. Зараз, за даними російських соціологів, позитивно оцінюють діяльність Єльцина 40% проти 41% тих, хто оцінює його правління негативно.

Прокинувся вранці - подумай...

Image caption Саме Віктору Черномирдіну, тоді прем’єру, Єльцин довірив "ядерну валізку" під час операції на серці. Згодом Віктор Чорномирдін стане послом Росії в Україні. На його дипломатичну місію припаде і "помаранчева" революція, і "газова війна" між Москвою та Києвом

Існує багато і серйозних, і сатиричних спроб потрактувати одну із найвідоміших єльцинських фраз, адресовану російським президентом своїм чиновникам: "Прокинувся вранці - подумай, що ти зробив для України".

Перший президент України Леонід Кравчук, який разом із Борисом Єльциним підписував "Біловезькі угоди", з яких почався офіційний розпад Радянського Союзу, а також угоди про розподіл Чорноморського флоту, в одному зі своїх інтерв’ю заявив, що попри складності характеру, саме Єльцин правильно розумів значення України для Росії.

"Єльцин був дуже далекоглядним політиком, і розумів: якщо Україні погано, якщо там криза, конфлікт, це обов’язково відіб’ється і на Росії", - заявив Леонід Кравчук.