С.Шеремет: чоловіків шантажують через орієнтацію

Святослав Шеремет
Підпис до фото,

Святослав Шеремет - голова "Гей-форуму" України

У "Гей-форумі" України стверджують, що міліція з 2002 року за наказом Держкомстату нібито вела облік гомосексуальних громадян, але тепер той документ скасували.

Голова організації Святослав Шеремет розповів Бі-Бі-Сі, що такий наказ йому показали, і що ніби він справді більше не діє.

Очікуючи на відповідь із міністерства внутрішніх справ та служби статистики на запит про підтвердження або спростування цієї інформації, Бі-Бі-Сі запитала Святослава Шеремета про подробиці ведення обліку гомосексуалістів і загалом ситуації із їх числом та правами в Україні

С. Шеремет: Державний комітет статистики 2002 року підписав відомчий наказ, яким затвердив низку форм державних статистичних спостережень, що їх зобов’язані були вести органи внутрішніх справ. Зокрема, була така форма №7, яка називалася "Про результати роботи органів внутрішніх справ по боротьбі з проституцією і по виявленню груп ризику та результати їх обстеження на СНІД".

І в цій формі, власне, містилася інформація про кількість виявлених міліцією "гомосексуалістів". "Гомосексуалістів" кажу в лапках, бо гомосексуаліст – це носій медичного діагнозу "гомосексуалізм", а такого діагнозу тут немає з 1990 року.

Але міліція все ж таки збирала цю інформацію, подавала відповідну статистичну звітність Державному комітету статистики і, що цікаво, за ці роки, поки звітність вели, у ній з року на рік простежувалося зменшення числа виявлених міліцією "гомосексуалістів".

Бі-Бі-Сі: А як взагалі міліція мала чи могла виявляти геїв?

С. Шеремет: Оце для мене, за великим рахунком, велика загадка. А за малим рахунком, ми прекрасно знаємо, що сексуальна орієнтація чоловіків використовується органами правопорядку, на жаль, для шантажу і вимагання грошей. Ну, і відповідно, можна було ставити водночас цих людей на якийсь облік.

Тут ще справа в тім, що облік може бути персоніфікованим, а може бути статистичним знеособленим. Так от в міліції існує, а точніше існував, і один, і інший облік.

З метою оперативно-розшукової діяльності міліція формувала спеціальні альбоми з геями на рівні місцевих відділів внутрішніх справ, і подекуди такі альбоми зберігаються донині.

Силами міліції абсолютно неможливо всіх обліковувати, поставити на облік. Це нереальна задача. А для того, щоб з’ясувати кількість геїв в Україні, варто користуватися традиційними соціологічними методами. В Україні постійно проводять такі дослідження, які дають знеособлену інформацію про кількість геїв.

Бі-Бі-Сі: Чи могли би ви озвучити результати останніх таких досліджень?

С. Шеремет: За оцінками експертів, в Україні нараховується від 800 тисяч до одного мільйона 200 тисяч представників ЛГБТ-спільноти. Себто, лесбіянок, геїв, бісексуалів, бісексуалок і трансгендерних людей.

А ось якщо говорити з точки зору обліку груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, то там ведеться свій окремий облік, точніше, окрема статистика, мета якої порахувати, скільки у нас в Україні соціально доступних людей, що практикують одностатевий секс. Так ось, таких чоловіків, які практикують одностатевий секс, нараховується до 213 тисяч осіб. За офіційними підрахунками.

Особисте життя

Бі-Бі-Сі: Тобто, в групі ризику саме вони, і саме ось цю групу ризику обліковували досі або змушували обліковувати досі міліцію?

С. Шеремет: А це донині залишається незрозумілим, тому що за цими звітними формами, які я ось зараз бачу перед собою, що пише міліція: "Перебуває на обліку груп на кінець звітного періоду за результатами роботи органів МВС". А на якому обліку? Ну, мабуть, на обліку, який вівся в межах органів внутрішніх справ, тому що на обліку в системі центрів СНІДу кількість гомосексуалістів в такому формулюванні взагалі відсутня. Там немає такого обліку.

Отже, це був внутрішній облік Міністерства внутрішніх справ. Тим не менше, коли людина перебуває в таких облікових справах чи картках, - це, звичайно, фактор зловживань і можливість шантажувати людину питаннями її сексуальної орієнтації.

Але ж зараз прийнята величезна низка нормативних актів, які робили б такий облік абсолютно незаконним. Це і закон про захист персональних даних, це і оновлена редакція закону про СНІД, та це і взагалі Конституція, яка забороняє втручатися в особисте і приватне життя особи. А як можна, запитується, визначити сексуальну орієнтацію людини без втручання в її особисте життя?

Бі-Бі-Сі: Звідки у вас всі ці дані? Чому раніше їх не оприлюднювали?

С. Шеремет: Ми ведемо з 2006 року моніторинг законодавчого поля України на предмет наявності в ньому різних дискримінаційних обмежень щодо представників ЛГБТ-спільноти. Такі дискримінаційні обмеження виявити не завжди просто. Наприклад, цей документ – відомчий наказ Державного комітету статистики – по-перше, відсутній в офіційній законодавчій базі на порталі rada.gov.ua, по-друге, він не реєструвався в міністерстві юстиції. Не одразу ми знали навіть, що такий документ існує.

Коли ж з'ясувалося, що він є, то ми розгорнули кампанію, по-перше, по вивченню, звідки, як кажуть російською, "ноги растут", а по-друге, що треба зробити, щоб його нанівець зняти, скасувати. І кілька років тривала така адвокаційна кампанія. Власне, от зараз вона завершилася. Тобто, зараз ми знаємо напевно, що цей документ не є чинним.

Батьки виганяють з дому за орієнтацію

Бі-Бі-Сі: Яка взагалі ситуація із правами цих людей в Україні і з гомофобією?

С. Шеремет: Звіти, які ми бачимо, засвідчують, що дискримінація представників ЛГБТ пронизує більшість сфер соціального життя.

Підпис до фото,

Святослав Шеремет

Людей виключають із навчальних закладів, дізнаючись про їхню сексуальну орієнтацію. Молодих людей можуть вигнати з дому батьки, дізнаючись про їхню сексуальну орієнтацію, чи пізніше позбавити прав спадщини, наприклад. Є випадки, коли людей виганяють з роботи або не забезпечують законних можливостей просуватися по службі.

Є дискримінація у сфері послуг. Наприклад, гей-пару, яка орендує приватним чином квартиру, можуть виселити на вулицю без повернення передоплати в разі, коли стає відомо про їхні стосунки.

Бувають абсолютно такі чудернацькі випадки, коли туристичні компанії, що надають послуги населенню загалом, відмовляються обслуговувати геїв, посилаючись на те, що, мовляв, це віджене "нормальну" публіку.

Але це мова про соціальний рівень. Ще можна говорити про інституційний рівень, тобто, про той рівень, який регулюється актами законодавства.

Зараз виходить така дивна річ, що ЛГБТ існує поза межами правового поля. Знаєте, в такому собі правовому вакуумі. Тобто, стосунки в одностатевих сім’ях жодним чином невпорядковані, неврегульовані. У цьому сенсі Україна перебуває в меншості тих країн Європи, де ще неврегульовані ці питання.

Бі-Бі-Сі: Чи є у вас прихильники чи, можливо, навіть лобі у парламенті, аби допомогти вирішити всі ці проблеми, про які ви щойно говорили?

С. Шеремет:Є. І в парламенті, і в уряді, і в інших центральних органах виконавчої влади, і в консультативно-дорадчих органах при чільниках держави, і на місцевому рівні. У травні на розгляд Верховної ради вже подано фактично прогеївський законопроект, яким запропоновано заборонити нарешті дискримінацію у сфері трудових стосунків на підставі сексуальної орієнтації.

Коли депутати подали пропозицію внести уточнюючі зміни до Трудового кодексу, прописуючи там прямим чином сексуальну орієнтацію як заборонену підставу для дискримінації, то, звичайно, це прогресивний крок у напрямку до тих соціальних стандартів, які зараз є в країнах Європейського Союзу, до якого прагне і Україна.

Із Святославом Шереметом розмовляв Роман Лебедь.