Віктор Ющенко: основна проблема демократії - це БЮТ

Останнє поновлення: Середа, 12 жовтня, 2011 p., 12:11 GMT 15:11 за Києвом
Віктор Ющенко дав інтерв

Віктор Ющенко дав інтерв'ю "BBC Україна" ще до оголошення вироку Тимошенко

"ВВС Україна" вдалося поспілкуватися з Віктором Ющенком незадовго до вироку у справі проти Юлії Тимошенко. Він наполягає на тому, що вся відповідальність за газові контракти, підписані нею і російським прем'єр-міністром Владіміром Путіним, повністю лежить на Тимошенко. Також Ющенко не приховує свого обурення тим, що в 2005 році Юлія Тимошенко, за його словами, розвалила команду демократичних сил.

ВВС Україна: Якою була ваша роль у підписанні контракту 2009 року?

Віктор Ющенко: Починаючи з 24 грудня 2008 року, коли розпочалася вже фінальна частина тих перемовин, коли Газпром і Нафтогаз України були запрошені до Лондона, оскільки ринок почав наповнюватися інформацією про те, що угоди немає і що нас, і Європу в тому числі, може зустріти нештатна ситуація. З 25-26-го числа Міллер і Дубина відбувають до Москви одним літаком, 27-го числа проводять переговори, метою яких була ціна 250 доларів.

Потім телефонує до Тимошенко прем'єр-міністр Росії. Пропонує ціну 250 і реекспорт частини газу. Це буквально прямі слова Путіна, які він потім повторив пресі: "И хрен с вами". Вибачте, це дослівно слова автора. Тимошенко відмовляє у ціні 250 і в тих умовах, які були запропоновані Путіним.

Дубина 28-го числа зустрівся із Міллером вже після розмови Путіна з Тимошенко. І Міллер йому говорить: "Переговори вичерпані, прем’єр-міністр України умов не прийняв, нам нема про що говорити".

31-го числа після обіду я телефоную Тимошенко і кажу: "Юліє Володимирівно, нам зараз треба дати спільну заяву про те, яка позиція була в української сторони і чому вона була неприйнятна, щоб нас потім не звинувачували, що український прем'єр зірвала переговори". Я ставлю свій підпис під заявою для того, щоб підтримати прем'єр-міністра.

Десь половина дванадцятої ночі 31-го числа ми поширюємо заяву, суть якої в наступному: українська сторона трималася принципів симетрії і синхронності провадження ринкової ціни на газ і транзитну ставку. Що стосується ціни на газ, ми виходили з того, якщо взяти чи німецьку, чи австрійську, чи словацьку формулу, ціна газу в Україні не може бути більше (це слова документу), ніж 204 долари. Ми готові обговорювати тему транзитної ставки, але на наш погляд, вона повинна відповідати рівню транзитних ставок Німеччини, Словаччини і Австрії середньозваженої. Це два посили, щоб Європа знала, на яких позиціях ми трималися, що вони аполітичні, що вони були ринкові. От до цього моменту ми йшли поряд з прем'єр-міністром.

Чесно скажу, ми не сподівалися, що на Різдво Росія відключить Європейський Союз.

Я збираю послів і засвідчую: "У нас всі манометри вхідні по 6 газопроводах стоять на нулі. Нам не подають газ. Україна не має ніякого відношення до не поставки російського газу на Європу".

Ми звертаємося до Євросоюзу, щоб Євросоюз направив повноважених прем'єр-міністра Баррозу [президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу - ред.]. Ми готові надати гелікоптери, літаки, щоб вони встановили свій вхідний контроль на 6 станціях, щоб була створена європейська комісія, яка б встановила, хто винен у цій ситуації.

Потім я висловлюю ідею, що тема, яка виникла між Україною і Росією – це, власно кажучи, не проблема Москви і Києва тільки. Ми повинні це розглянути у трикутнику Брюссель-Москва-Київ. Я розіслав листи кожному президенту країни, яка отримує російський газ. 16-го січня я проводжу переговори у Варшаві із польською стороною. Пізно ввечері ми зв’язуємося з прем’єр-міністром Баррозу [президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу - ред.] про те, щоб провести або в Празі, або в Брюсселі тристоронню європейську нараду. Я підняв питання транзиту, що питання про транзит російського газу – по європейському принципу, транзит вирішується між країною-транзитером і країною-споживачем.

Президент Медвєдєв висуває аналогічну ідею на декілька днів пізніше про проведення в Москві. Я переконую своїх колег і друзів, що, вибачте, Москва – це сторона конфлікту, як і Київ. Переходити на територію сторони конфлікту – це не є коректно. Тому давайте це ми зробимо у Європі.

Жоден президент з Європи, жоден президент країни Європейського Союзу не поїхав. Вона була робочою. Приблизно десь у час ночі президент, покійний мій друг, Лех Качиньський, царство йому небесне, просить мене, каже: "Вікторе, ми домовилися із європейцями про цю позицію, але дуже добре, що твій прем’єр-міністр мав синхронну таку ж поведінку. Не дай Бог, щоб вона не поїхала в Москву! Не дай Бог, щоб сепаратно вони не провели якісь там зносини, які випадають із цього контексту європейського".

Я дзвоню десь о пів на другу ночі прем’єру Тимошенко і говорю: "Юліє Володимирівно, от ми закінчили переговори. Сьогодні пізно вночі я відлітаю до Британії на зустріч коротку, виключно політичну консультацію по даному питанню для підтримки у Британії. Тільки одне прохання – ти не повинна летіти у Москву. Від себе я делегую Соколовського, від влади повинен їхати Дубина. І все". Прем’єр-міністр з радістю сказала, що вона не поїде.

Як потім мені доповіли, після моєї розмови відбувається розмова десь о пів на третю ночі між Путіним і Тимошенко. Путін запрошує: "Юліє, приїжджай, ми тут удвох все вирішимо". І я прилітаю із Британії, а мені говорять: "Юлія Володимирівна відлетіла до Москви". Вона була одним прем’єр-міністром, який поїхав на ту конференцію. Юлія Володимирівна коротку розмову провела спочатку перед засіданням комісії у прем’єр-міністра Путіна. На нараді була зроблена фантастична заява, що поки ви тут сидите, два прем’єри уже найшли рішення цієї проблеми, і Європа може спокійно дихати. Потім після цього ще була десь 3,5-годинна зустріч один на один, де не допустили посла України, керівника Нафтогазу, представника президента України, і після того була зроблена прес-конференція про те, що сторони домовилися, але що парадоксально – не називається ціна на газ, і що через день буде підписана угода.

"Я звернувся до спецслужб, щоб цей контракт вони мені поклали на стіл. Коли я прочитав умови, перша моя реакція – скликати Раду національної безпеки і оборони. Я збирав її тричі. Перший раз зірвав прем’єр-міністр, у неї були якісь європейські журналісти, і вона не могла прийти. У другий вона відлетіла всередину України кудись. І от тільки на третій, це вже на початку лютого, я скликав РНБО. Засідання почалося зі слів: "Контракт, який в мене лежить на столі - це контракт зради національних інтересів"."

Віктор Ющенко

Потім Юлія Володимирівна приходить до мене і доповідає: "Вікторе Андрійовичу, ми домовилися з паном Путіним". Я запитую: "Яка ціна?" - "Ціна буде гарна". - "Ну, яка гарна?" - це я зробив запит ну, 5-7 разів. "Яка ціна буде?" - "Ціна буде красива, ціна буде гарна. Навіть буде знижка відсотків на 20-25". Оце другої відповіді я від прем’єра не почув. Причому, так робилося трошки аж цинічно. Зухвало. І після моєї розмови Тимошенко сідає на літак, відлітає до Москви і після обіду підписується ця угода.

Пізно ввечері Банкова отримує факс один, де повідомляються умови цього контракту. Мій апарат не повірив і не доповів мені. Просто не повірив, що такі умови можуть бути. Вони виглядали просто цинічними, просто неможливими, парадоксальними. І по-друге, там зворотний стояв адрес московського факсу, і це могла бути або провокація, або робота спецслужб, всякий намір можна було переслідувати у такій "дезі". І тому я на другий день попросив контракт офіційно. На третій день офіційно парламент України попросив контракт. Прем’єр Тимошенко відповідає парламенту, що це секретна угода, і вона не може інформувати парламент. На мій запит вона дала відповідь, що в неї нема контракту, що він десь у другому місці.

Я звернувся до спецслужб, щоб цей контракт вони мені поклали на стіл. Коли я прочитав умови, перша моя реакція – скликати Раду національної безпеки і оборони. Я збирав її тричі. Перший раз зірвав прем’єр-міністр, у неї були якісь європейські журналісти, і вона не могла прийти. У другий вона відлетіла всередину України кудись. І от тільки на третій, це вже на початку лютого, я скликав РНБО. Засідання почалося зі слів: "Контракт, який в мене лежить на столі - це контракт зради національних інтересів". Я у цьому переконаний і зараз. Україна цей контракт, незалежно від того, яке прізвище прем’єр-міністра чи президента, обслуговувати не може. Він приносить нам збитків щорічних, якщо взяти по транзиту, ми десь не добираємо 4 мільярди. За газ ми щорічно переплачуємо від комерційної ринкової ціни приблизно 3,5 мільярди.

ВВС Україна: А ви намагалися з’ясувати у Юлії Володимирівни, чому стала невигідна ціна і як це сталося. Що вона вам відповідала?

Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко свого часу були соратниками

Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко свого часу були соратниками

Віктор Ющенко: От для цього була призначена Рада нацбезпеки.

ВВС Україна: І яким був основний аргумент Юлії Володимирівни?

Віктор Ющенко: Тільки я зробив вступне слово, Юлія Володимирівна покидає Раду нацбезпеки, виходить на ґанок і проводить прес-конференцію і каже: "Шановні панове, я зараз вийшла із РНБО, де мене звинувачують, і не тільки президент, звинувачують у тому, що я допустила антидержавну угоду, що президент хоче притягнути інші схеми, інших учасників ринку і тому він ставить під сумнів доцільність підписання цієї угоди". І хвилин 15 не було її чи 20, повертається, і мені через хвилин 20 секретар НБУ приніс роздруківку Інтерфаксу, де повідомлялося, що зараз проводиться РНБО, де блискуча угода, яка була підписана у Москві 19 січня прем’єр-міністром Тимошенко, на Раді РНБО поставлена під сумнів у відповідності до національних інтересів.

ВВС Україна: Чи включала ця угода Росукренерго як посередника?

Віктор Ющенко: Вона Росукренерго включала, але включала як сторону, з якої реквізують 11 мільярдів газу по ціні, здається, 150 доларів - ціні, якої не було на ринку. Прем’єр-міністр чомусь взяв чужий ресурс за ціну, яка не існує, включив у той мікс газу, який на баланс 2009 року потрібно передати в розподільчу мережу. Звичайно, з’явилася ціла низка міжнародних справ, і всі суди Росукренерго виграло по тому газу, який прем’єр-міністр забрав, 800 мільйонів штрафу виписано Україні, українському уряду, українській державі, кожному українцю за неправову поведінку.

ВВС Україна: Але зараз в Європі якраз як основне гальмо на шляху євроінтеграції України, рухів на зустріч євроінтеграції розглядають саме справу Тимошенко. Чи ви поділяєте європейську занепокоєність?

Віктор Ющенко: Якщо питання "Чому Україна платить 450?" це є політичне, тоді називайте цей суд політичним. Якщо називати 300%, це нормальні штрафи односторонні, які повинна платити Україна чи коли уряд розглядає ці умови і відхиляє їх, а прем’єр-міністр підписує фіктивну директиву, вказівку підписати на таких умовах, і це називається політика?!

ВВС Україна: Ви з Тимошенко працювали давно. Ви її запрошували в свій уряд 1999-го року, ви її запросили прем’єр-міністром, коли стали президентом. Коли ви відчули, що це не та людина, з якою треба далі продовжувати політичну співпрацю, коли цей момент був?

Віктор Ющенко: Якщо говорити про серйозні речі, то я сказав би, що це почалося приблизно десь пізнього вечора в грудні 99-го року, коли Тимошенко попросилася, щоб я її прийняв. Я тоді формував уряд. Вона говорить: "Віктор Андрійович, у вас весь уряд сформований?" Я кажу: "Ні, не весь. В мене є декілька посад міністрів". Я абсолютно нейтральну відповідь таку давав. Вона каже: "Я хочу з вами працювати".

Для мене це було, чесно скажу, несподівано, бо я не знав цю людину. Але певну інформацію, безумовно, мав. І, відверто скажу, мені імпонувало, щоб у мене в уряді була людина такого характеру, щоб це була жінка, бо це також говорить про твоє бачення, як може працювати українська влада. Мені здалося, що вона може бути непоганим доповненням до мого уряду. Але вона у мене попросила посаду віце-прем’єра. Я, після такого скритого здивування, в принципі подумав, а чому б ні. Даю подання, а мені, правда, президент Кучма дає запитання: "Ти добре подумав?" Я кажу: "Добре подумав, це моє рішення". Він дійсно був дуже здивований.

"Якщо питання "Чому Україна платить 450?" це є політичне, тоді називайте цей суд політичним. Якщо називати 300%, це нормальні штрафи односторонні, які повинна платити Україна чи коли уряд розглядає ці умови і відхиляє їх, а прем’єр-міністр підписує фіктивну директиву, вказівку підписати на таких умовах, і це називається політика?!"

Віктор Ющенко

Потім кожна посада, яка була у Тимошенко, була зроблена мною, чи ми говорили про прем’єрство, чи ми говорили про вибори 2002 року, коли вона набрала 7%. Я їздив по Україні і половину говорив про себе, а більшу половину про неї. Бо мені важливо було, щоб в парламенті в мене з'явилася партнерська сила, а не тільки щоб одна влада там була. Все, що у Тимошенко у трудовій книжці записано в останні 6-7 років, можливо, 10 років, я до тих записів маю пряме відношення.

ВВС Україна: А коли ви зрозуміли, що вам не по дорозі з цією людиною?

Віктор Ющенко: Я сказав би, що те, що можна назвати такою жовтою карточкою, я відчув десь приблизно у лютому 2005 року. Це було після 2-3 заяв, які зробив тоді прем’єр-міністр Тимошенко, і ці заяви не були проти мене, мого імені там не було, вона тоді боялася це робити. Повторюю, у січні та у лютому 2005 року це було небезпечно. Це було навіть безперспективно. Але тоді почалася активна перевербовка народних депутатів моєї фракції у парламенті під омофор Тимошенко. Я виходив з того, що ситуація в парламенті складувалась така, що більшість у Верховній Раді не наша, а Кучми. У нас була меншість у Верховній Раді. Приймається рішення: нам треба прийняти парламент такий, як він є. Але більш ініціативно вести себе у тих постановках, і тут Тимошенко починає табунами людей, які знаходяться у президентській фракції, формально чи не формально перебирати у свою фракцію.

Звісно, я пішов на ті ж повноваження президента, які були в Кучми, і дві третини їх передав прем’єр-міністру. Але я виходив із того: в мене є свій прем’єр-міністр. Яка тобі різниця? Ми – одна команда.

Ющенко: справа Тимошенко - це не політика

Віктор Ющенко вважає, що угоди, підписані Юлією Тимошенко - це зрада національних інтересів, а її судову справу використовує і влада, і опозиція

У вас немає необхідної версії Флешплеєра

Вибрати інший медіа-плеєр

Крім того, треба мати на увазі, кожний тиждень я провоlжу операції. Я провів 26 операцій. Щоб просто спасти своє життя. Кожна по 4, по 5 годин з глибоким наркозом, але суспільство і журналісти про це не знали, тому що я п’ятницю ввечері відлітав у поліклініку, вночі мені робили операцію, і в понеділок я на роботі.

ВВС Україна: Яка це була клініка, можете назвати?

Віктор Ющенко: Це була швейцарська клініка. Таким було моє життя перші 2,5 роки. Бо без цього я просто не ходок. Я сильний чоловік, з понеділка по п’ятницю я на роботі, в суботу і неділю я займаюся своїм здоров’ям. Але тоді моя фракція почала розпадатися. Тобто, вона існувала, але з кожним тижнем донесення, які йшли до мене, – у того сват влаштований там, у того брат, у того секретар того фонду, та партія там вже навіть окремі галузі взяла по ліцензуванню і таке інше. Потім десь у березні-квітні Юлія Володимирівна починає говорити про "оточення президента". Ситуація склалася у так званій меншості така, що я бачив два крила як ворогів, які з собою б’ються.

Мартиненко, Безсмертний, Порошенко з однієї сторони і Тимошенко з другої сторони.

Я бачу, що те, що називається "команда", такою вже не стає. Що головні опоненти - не Партія регіонів, не "ЄДА", не комуністи. Головне зло, головна проблема знаходиться в цьому лоні. Пізно ввечері я одного разу збираю їх і кажу: "Шановні, мені це не подобається. Постійна перепалка між членами команди, між офісами, між Банковою і Інститутською і так далі. Я ставлю вам одну умову: із сьогоднішнього дня ви повинні заручитися, що ви більше такої політики не проводите. Я вас залишаю (це було десь о пів на одинадцяту вечора) для того, щоб ви сформували спільний маніфест".

"Після цього вона перебрала на себе практично всю демократичну команду і привела українську демократію до тієї роздробленості, яку ми сьогодні маємо. Такою роздробленою українська демократія не була ще ніколи."

Віктор Ющенко

ВВС Україна: Хто був на цій зустрічі?

Віктор Ющенко: Чоловік сім. Тимошенко, Безсмертний, Мартиненко, думаю, що Порошенко, він ще тоді, здається, секретарем РНБО був. Юлія Володимирівна після того півгодинки там ще побула, сіла в машину, поїхала і на своїй урядовій дачі, вірніше, на своїй дачі в Кончі-Заспі на пів першу ночі закликала генерального прокурора України, міністра оборони України і ще пару чоловік – високослужбовців. І цей зговір, який там відбувся, вирішив, що платформу консолідації приймати не варто. На ранок я сказав: "Юліє Володимирівно, якщо такої згоди в вас немає – бути одною командою і рухатися далі, тоді давайте виконувати те, про що ми домовлялися. Ви повинні іти у відставку".

ВВС Україна:Вона погодилась?

Віктор Ющенко: Вона, звичайно, благала [не робити цього. – ред.], а я кажу: "Це не питання моє, це питання ваше. Якщо у вас немає спільної команди, якщо ми живемо у країні, де повноваження прем’єр-міністра захмарні, і ми не можемо проводити єдину політику, це - дрібна політика, це несерйозна політика. Це дискредитація і Майдану, і тих ідеалів". Юлія Володимирівна іде в опозицію до президента.

Після цього вона перебрала на себе практично всю демократичну команду і привела українську демократію до тієї роздробленості, яку ми сьогодні маємо. Такою роздробленою українська демократія не була ще ніколи.

Більше на цю тему

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS