Інтелектуали - політикам: ви самі станьте моральними авторитетами

Ліна Костенко Копирайт изображения UNIAN
Image caption Ліна Костенко не відреагувала на заклики очолити список опозиції

­Заклики Юлії Тимошенко та Юрія Луценка до українських інтелектуалів очолити партійні списки опозиції на виборах до парламенту можуть зазнати фіаско.

Такий висновок випливає із коментарів відомих людей, прізвища яких називали лідери опозиційних партій у листах з-за ґрат.

Юлія Тимошенко просила колег створити єдиний список опозиції і запросити очолити його "високоморальну та патріотичну людину рівня Ліни Костенко".

Одразу ж після оприлюднення цього заклику стало очевидним, що злиття опозиційних сил в один список є нереальним. Не лише представники інших політичних сил, але й очолюваної Юлією Тимошенко "Батьківщини" визнали, що об’єднання неможливе і що більшого результату можна досягти, ідучи на вибори кількома колонами, а вже у парламенті створювати коаліцію.

Юлія Тимошенко назвала лише одне ім'я – Ліни Костенко. Натомість, Юрій Луценко розширив цей список ще кількома прізвищами.

Із часу, коли про це пішла мова вперше, називалося близько десятка людей, яких, на думку партійних лідерів, необхідно залучити до списків. Ліна Костенко, Юрій Андрухович, Мирослав Попович, Оксана Забужко, Євген Сверстюк, Сергій Грабовський, Мирослав Маринович, В’ячеслав Брюховецький, Ярослав Грицак – ці імена лунали найчастіше.

"Я впевнений, що включення до партійних списків цих людей, висунутих громадянським суспільством, не тільки змінить атмосферу виборів, але і дасть чіткий критерій вибору на користь тієї політичної сили, яка максимально почує веління часу", - заявляв Юрій Луценко в інтерв'ю газеті "Коммерсант-Украина".

Багато із тих, кого названо у цьому переліку, відреагували на заклики лідерів опозиції однаково - вони відмовилися. Принаймні за 10 місяців до парламентських виборів.

Та й чи могло бути інакше, якщо справді цих людей вважають моральними та інтелектуальними авторитетами?

Партійні списки: щось було не так

Перший висновок, що його роблять представники інтелігенції, - про те, що самі лідери опозиції, опинившись у в’язниці, переосмислюють своє життя і політичні події в Україні.

Доктор історичних наук, директор Інституту історичних досліджень Львівського університету імені Франка Ярослав Грицак вважає, що це переосмислення стосується, зокрема, принципів формування партійних списків: залежно від того, хто скільки платив за потрапляння до парламенту.

"Поразки є неминучими. Але я не вважаю, що поразка – лише зло. Часом поразка – єдина можливість осмислити, що ти робив не так. Поразка - це коли дурний може стати ще дурнішим, а розумний – порозумнішати. Для лідерів опозиції, які опинилися у в’язниці, – це також шанс подумати, що було не так. Не секрет, що партійні списки формувалися за економічним принципом, за принципом, хто більше дасть грошей, той і має шанси. Тому більшість політиків були бізнесменами. Очевидно, тепер Юлія Тимошенко розуміє, що з бізнесом партії не збудуєш, залишилися інтелектуали, інтелігенти", - сказав в інтерв’ю bbc.ua Ярослав Грицак.

"Мені здається, проходячи крізь оце горнило ув'язнень, крізь оці судові знущання, фізичний біль і таке інше, лідери опозиції очищуються і стають у позитивному сенсі іншими. Так і повинно бути: не письменники, не актори і не спортсмени, а саме політики й повинні бути моральними авторитетами. Ніхто не підніме рівня нашій опозиції, крім самих опозиційних політиків", - так заявив письменник Юрій Андрухович в інтерв’ю сайту "Буквоїд".

Хто і як розуміє роль еліти

Чи веде хтось переговори про входження відомих українських інтелектуалів до партійних списків, наразі не відомо. Принаймні вони самі кажуть, що пропозицій не надходило, є лише повідомлення у пресі.

Самі ці ідеї, на думку письменників, істориків, публіцистів свідчать, зокрема, про те, що в українському політикумі немає розуміння ролі інтелігенції у суспільстві.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Андрій Курков і Оксана Забужко проти "використання" моральних авторитетів політиками

"Сама ідея в принципі правильна, але для цього потрібна перебудова усієї системи організації політичного життя в Україні і передусім тих політичних сил, які називають себе демократичними і намагаються хоча б інколи ними бути. Механічне включення до прохідної частини списку Ліни Костенко, Мирослава Поповича чи інших людей – це реально нічого не змінить. Ці люди мають бути не просто прапорами, а мати право вирішального голосу у політиці тих сил, з якими вони взаємодіють, мати трибуну, щоб звертатися до усього суспільства", - сказав в інтерв’ю bbc.ua філософ, публіцист і письменник Сергій Грабовський.

Юрій Андрухович, натомість, у заочній дискусії із партійними лідерами каже про те, чому названі ними особи не повинні йти у політику.

"Усім нам непогано б усвідомити такий парадокс, що без незалежних індивідуалістів, не обтяжених посадами, партійними квитками чи номерами у прохідних частинах списків, суспільство просто приречене", - сказав письменник в інтерв'ю "Буквоїду".

Його підтримує історик Ярослав Грицак.

"Я вважаю, що місце інтелектуалів бути не у партійних списках, а з тими, хто обирає. Завдання інтелектуалів – це створення тиску - ідейного, морального - на тих, хто є при владі чи хто хоче буде при владі", - сказав Ярослав Грицак bbc.ua.

"Я маю великий сумнів, що за сучасної української ситуації зміна влади на опозиціонерів чи на тих, хто буде опозиціонером до нинішніх опозиціонерів, щось змінить. Бо наша влада є настільки мало структурована, вимоги до її поведінки є настільки слабкими, а тиск громадськості і контроль - майже відсутні, що це лише підтверджує відому тезу англійського історика лорда Ектона, що "кожна влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно". Тому незалежно від того, хто прийде до влади, ситуація не зміниться, бо занадто багато спокус і мало перешкод, щоб цих спокус уникати", - вважає історик.

"Не юзайте стариків!"

Хоча українські інтелектуали готові повірити у щирість заяв Юлії Тимошенко та Юрія Луценка і дякують за це, все ж декотрі з них роблять малоприємні для опозиціонерів висновки.

Вони нагадуть про те, що багато років поспіль сили, що називають себе національно-демократичними, дискредитовували ці ідеї і втрачали підтримку виборців. А подекуди життєві цінності політиків та інтелектуалів суттєво різняться.

"Політика – це бізнес, а інтелектуали грошей не мають. А оскільки вони ідеологічно мотивовані, то цих грошей вони і не хочуть", - зауважує історик Ярослав Грицак.

"Подібні ідеї можуть виглядати як спроби прикритися недискредитованими інтелектуалами і під цими прапорами пройти до Верховної Ради", - припускає Сергій Грабовський, зауважуючи, що інтелігенція пішла б назустріч політикам за умови, якби ті "докорінним чином змінили свою політичну поведінку".

Письменник Андрій Курков додає, що в Україні – не партії, а групи "друзів, колег чи партнерів за інтересами". В інтерв’ю 5 каналу він сказав, що не вірить у те, що хтось погодиться очолити списки опозиції.

І чи не найбільш популярним став коментар письменниці Оксани Забужко, яка закликала політиків "не юзати стариків". Вона нагадує, що відомих письменників вже "використовували" у партійних списках, аби "прикрити інших, невидимих".

Не минуло й кількох тижнів після закликів Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, як і самі політики почали говорити про те, що моральні авторитети не повинні йти у політику, а об’єднатися і бути, як висловився один із лідерів "Батьківщини" Микола Томенко, "моральним мечем" для політиків.

Насправді, інтелектуали вже об’єдналися. На початку грудня вони створили об’єднання "Перше грудня", ухвалили декларацію, в якій закликали до підвищення моральної культури українців.

Серед ініціаторів були Євген Сверстюк, Мирослав Мартинович, Любомир Гузар, Семен Глузман, Богдан Гаврилишин. Проте жодна політична сила не виявила публічної підтримки цьому об’єднанню.

Новини на цю ж тему