Чи потрібен новий мовний закон національним меншинам?

кримські татари Копирайт изображения UNIAN
Image caption Кримські татари хочуть для своєї мови офіційного, а не регіонального статусу

Вже у перший тиждень липня, як очікує Партія регіонів, Верховна Рада ухвалить закон "Про засади державної мовної політики". Він передбачає надання мовам, якими розмовляють на певній території 10 і більше відсотків людей, статусу регіональних.

Голова парламенту Володимир Литвин прогнозує, що до другого читання до законопроекту буде подано щонайменше 1000 поправок і пропозицій, які профільний комітет має проаналізувати і запропонувати на розгляд усієї Верховної Ради.

Однак противники закону упевнені, що він надає виключні переваги російській мові, яка і так домінує на значній території України і що реалізація закону може призвести до витіснення української мови із вжитку у найближчі 20-30 років.

Водночас, автори законопроекту запевняють, що він спрямований на захист не лише російськомовних, але й представників інших національних меншин.

Кореспонденти ВВС Україна у різних регіонах поцікавилися, як ставляться до мовного законопроекту найбільші, окрім російської, національні меншини в Україні і чи вважають вони нагальною проблему використання мови.

Кримські татари не підтримують мовний закон

"Цей законопроект завдасть великої шкоди Україні, бо у багатьох регіонах, фактично, офіційною мовою стане російська, і в майбутньому це відкриє шлях до сепаратизму, до поділу України. Кримські татари не хочуть цього, оскільки своє майбутнє пов’язують із сильною та неподільною Україною", - вважає лідер меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Як сказав він ВВС Україна, у разі ухвалення закон остаточно розділить українське суспільство на два табори.

Кримськотатарська мова у Криму, згідно з законопроектом Ківалова-Колесніченка, могла б так само претендувати на статус регіональної, як і російська. Її носіїв в автономній республіці проживає близько 270 тисяч, або 13% від загального населення, передає кореспондент ВВС Україна Енвер Абібулла.

Як розповів ВВС Україна фахівець республіканського комітету АРК з міжнаціональних відносин та депортованих громадян Юрій Косминін, "жодна інша етнічна група, у жодному населеному пункті Криму не набере 10-ти відсотків".

Однак меджліс, представницький орган кримськотатарського народу, виступає проти прийняття закону. Мустафа Джемілєв підкреслив, що кримські татари хочуть вирішити цю проблему іншим шляхом.

"Кримські татари – це корінний народ Криму, і згідно з Конституцією України, ми маємо право на здобуття офіційного статусу для нашої мови в межах півострова. Російська мова, враховуючи політичні чинники, тут теж має стати офіційною, але вона і зараз де-факто є такою, і не тільки у Криму, а й в інших регіонах. Її захищати не треба – вона процвітає. На півострові, наприклад, треба захищати українську мову, яка тут є у дуже обмеженому вжитку, та кримськотатарську, що перебуває на межі зникнення", - сказав лідер кримських татарів.

Експерт з міжнаціональних відносин, кандидат психологічних наук Ірина Брунова-Калісецька вважає, що влада мала б розробити закони, які би, з одного боку, захищали мови, що перебувають на межі зникнення, з іншого - регламентували б застосування української і російської мов.

"Мовний проект Колесніченка і події навколо нього виглядають так, що до реальних мовних практик в Україні він не має жодного стосунку. В експертному середовищі є принаймні дві думки стосовно розвитку мовної політики в Україні. Одна з них - залишити на законодавчому рівні все, як є, і передати проблеми формування мовної політики на рівень вчених. Вони б мали розробити закони, які б захищали права міноритарних мов, тобто тих, що перебувають на межі зникнення (у Криму це - караїмська і кримськотатарська). Другий закон мав би регламентувати соціально-мовні практики російської та української мов", - сказала ВВС Україна Ірина Брунова-Калісецька.

Греки Донбасу говорять російською

Image caption Грецька мова у Донецькій області - майже як іноземна: нею майже ніхто не говорить

"Нам ніхто не заважає вивчати нашу грецьку мову. Як регіональну запроваджувати її недоцільно. Це моя особиста думка і думка багатьох голів грецьких товариств. Ідеться про чисту політику в цьому питанні", - зазначила в розмові із ВВС Україна керівник грецької меншини у Донецькій області, Голова Федерації грецьких товариств України Олександра Проценко-Пічаджі.

Сьогодні в різних формах – як іноземну мову, як факультативний курс чи гурток – новогрецьку вивчають у понад 20 середніх навчальних закладах області. Цією мовою навчається і частина студентів Маріупольського державного університету. Однак міністерство освіти та науки новогрецьку не визнає як іноземну в курсі середньої школи.

"У нашому районі є села, де більшість населення становлять українці, а є – де греки, - розповіла заступник голови Першотравневої районної ради Світлана Олефір. – В українських селах працюють українські школи, у грецьких - російські. Років вісім тому збиралися перевести всі школи на українську. Але ми провели опитування батьків, передали результати до області, і нам, враховуючи національний склад, залишили школи з російською мовою навчання".

У двох навчальних закладах району викладають новогрецьку та єврейську мови. Факультативно новогрецьку вивчають у школах там, де переважають приазовські греки. Більшість учнів опановують мову предків із нуля.

"Греки головним чином спілкуються російською. Носіїв мови все менше і менше. Раніше у багатьох родинах своєю мовою говорили. Але старше покоління, кому зараз 70-80 років, відходить, а молодь не розмовляє. Хоча зацікавленість є", - запевнила Світлана Олефір.

Усього на території Донбасу проживає, згідно з переписом 2001 року, 77 500 греків. Вони компактно проживають у 48 населених пунктах. Проте за роки незалежності України жодне із цих сіл чи селищ не порушувало питання про ще одну регіональну мову.

Це було б складно зробити ще й тому, що приазовські греки розмовляють одразу на п‘яти діалектах, відмінних від літературних канонів.

Всього в Донецькій області мешкають представники 133-х національностей. Російську мову називають рідною 59% українців Донбасу, 91% греків, 86% білорусів, 74% татар, 96% євреїв, які мешкають на території області. Про це свідчать дані останнього перепису населення у 2001 році. Саме ними і послуговуватимуться у разі запровадження мовного закону.

Як каже кореспондент ВВС Україна у Донецьку Ліна Кущ, більшість регіональних громад Донеччини послуговуються і в побуті, і в офіційному спілкуванні російською. Тому відшукати територію компактного проживання носіїв мови національної меншини, окрім російської, в області практично неможливо. Тому якщо депутати ухвалять "мовний" законопроект, шанс стати регіональною у Донецькій області отримає лише російська.

Для румунів Буковини нічого не зміниться

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Румуни і молдавани Буковини послуговуються рідною мовою навіть в офіційних установах

"Пересічний виборець навряд чи розбереться у тонкощах документа. Тому - залежно від електоральних уподобань - в одному регіоні можна розповідати, що обіцянку щодо другої державної мови виконано, а в іншому – що рідну мову вдасться відстояти", - каже кандидат політичних наук, доцент кафедри політології і державного управління Чернівецького національного університету імені Федьковича Ігор Гаврада.

В Чернівецькій області, згідно з переписом 2001 року, - 12,5% (114,6 тисяч осіб) є румунами. У Герцаївському районі їх 91,5%, у Глибоцькому - 45,3% у Сторожинецькому - 36,8% румунів. Крім того, Новоселицький район області є місцем компактного проживання молдаван: вони становлять 57,5% населення району.

Тому на Буковині, у разі ухвалення "мовного" закону, статус регіональної може отримати румунська, розповідає чернівецький журналіст Микола Костинян.

"Мова одна для румунів і молдаванів, тож 19,8% населення області є її носіями", - сказав ВВС Україна Василь Терицану, голова обласного фонду культури "Дім румунської мови", письменник, головний редактор газети "Аркашул".

На думку Василя Терицану, законопроект відповідає європейським стандартам. Він каже, що не розуміє тих, хто "влаштовує демонстрації з цього приводу". Водночас, пан Терицану не вважає, що після ухвалення цього закону стануться якісь помітні зміни у Чернівецькій області.

Ілля Олар, сільський голова села Ропча Сторожинецького району, також вважає, що у разі ухвалення закону для румунського населення нічого не зміниться.

Сільський голова розповів ВВС Україна, що, до прикладу, перевести діловодство сільської ради на ведення румунською мовою було б важко, але можливо. Хоча населення села і так може отримати більшість послуг рідною мовою. У сільській раді мешканцю, який володіє лише румунською, завжди допоможуть написати заяву чи будь-який інший документ українською. Коли такий мешканець отримує в сільській раді якісь документи, працівники пояснюють зміст документа його рідною румунською мовою.

"Роз’яснюємо, допомагаємо, розповідаємо про що ідеться, - запевняє Ілля Олар. – Щоб мешканці завжди могли отримати повну інформацію".

Разом з тим, за словами сільського голови, чимало селян через свою необізнаність пов’язують цей законопроект із можливістю набуття подвійного громадянства.

Угорці Закарпаття не відчувають обмежень

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption На Закарпатті угорську мову подекуди використовують більше, ніж українську

"Цей закон – цілком прогресивний і європейський. Він захищає права носіїв мов національних меншин і аж ніяк не обмежує представників інших національностей. Він не проти чогось, а за щось. Хоча якщо закон лишиться тільки на папері – для угорців Закарпаття особливо нічого не зміниться, оскільки у селах і містечках десятиліттями мова зберігається і широко використовується", - сказав ВВС Україна головний редактор угорської газети "Karpati Igaz So" Елемир Кевсегі.

Пан Кевсегі - один з 151, 5 тис. закарпатців, що є етнічними угорцями. Більшість із них проживають компактно на терирорії Берегівського району та у місті Берегово. Частина – у Виноградівському та Ужгородському районах, розповідає кореспондент ВВС Україна у Закарпатській області Олександр Попович.

Протягом десятиліть у Закарпатській області мовні потреби нацменшин втілюються досить успішно. Угорськомовні вивіски крамниць, назви вулиць, афіші, меню у ресторанах – звична практика у Берегівському районі, де угорське населення становить понад 75%. Є цілком угорськомовні села, де переважна більшість селян просто не володіє українською мовою, або ж знає її лише на побутовому рівні. Цілком звичною є ситуація, коли угорські вивіски не дублюються українською мовою, а внутрішній документообіг та спілкування у офіційних установах, крамницях тощо здійснюється угорською.

У 2005 році на історичному факультеті Ужгородського національного університету відкрили кафедру історії Угорщини та європейської інтеграції, а з вересня 2008 року на базі УжНУ функціонує гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою викладання фахових дисциплін. Групи з угорською мовою викладання є і у кількох вузах та середніх спеціальних навчальних закладах області.

Значна кількість українців старшого віку також володіє угорською, хоч і не є угорцями за походженням. Цю мову вони вивчили від батьків, які мусили розмовляти угорською, перебуваючи в угорськомовному середовищі, яке панувало у області до середини ХХ століття.

Угорська меншина до можливості запровадження угорської мови як регіональної на законодавчому рівні ставиться схвально.

Болгарам Одещини потрібен не статус мови, а її підтримка

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Українські болгари говорять місцевим діалектом болгарської

"Вдома розмовляють болгарською чи гагаузькою, на роботі - російською чи українською. На мій погляд, запроваджувати, наприклад, болгарську мову як регіональну у межах Болградського району - це образити інші національності, тих-таки гагаузів. Виходить, що треба запроваджувати дві регіональні мови?", - говорить Іван Акдерлі, директор щотижневої газети "Панорама", що видається у Болграді Одеської області.

За його словами, у Болградському районі - 60% болгар і 20% - гагаузів. Є також одне албанське село. Цей район - одне з компактних місць проживання болгар, яких в Україні, згідно з переписом населення 2011 року, є понад 140 000 осіб.

Болгарською мовою говорять усі етнічні болгари, і не тільки вони. Хоча, як розповідає одеська журналістка Олена Свінцицька, той варіант болгарської, яким послуговуються на Одещині, відрізняється від сучасної болгарської мови. До того ж, є села, де кілька мов перемішалися, утворивши місцевий діалект.

Іван Акдерлі, який є наполовину болгарином, наполовину - гагаузом, каже, що болгарською, гагаузькою чи албанською в основному користуються вдома, і цій мові потрібен не так статус регіональної, як дієва підтримка:

"На мою думку, найрозумнішим для збереження нормальних стосунків між людьми було б мати одну державну мову - українську. А болгарську, гагаузьку чи інші мови всіляко підтримувати, викладати у школах, розвивати національну культуру відповідно до Європейської хартії регіональних мов та мов національних меншин", - сказав він ВВС Україна.

Він звернув увагу на іншу проблему - невикористання державної мови державними чиновниками і витіснення української із офіційного вжитку у тому ж таки Болградському районі.

В Асоціації болгар України наголошують, що, у разі ухвалення закону "Про засади державної мовної політики", позиція мов національних меншин зміцниться, але, як і у випадку із Європейською хартією регіональних мов, яку ратифікувала Україна, багато залежатиме від фінансування заходів, спрямованих на підтримку міноритарних мов.

Новини на цю ж тему