Криза в Україні: Янукович та олігархи

Янукович

Гнів масових протестів в Україні значною мірою підживлюється уявленнями про політичну корупцію і ймовірні тісні зв'язки між урядом і найбагатшими олігархами. Але, як пояснює Андерс Ослунд, похмурий світ цих "сірих кардиналів" зазнає змін.

Панує думка, що президент Янукович живе у симбіозі з українськими олігархами. Спочатку це значною мірою було правдою, але після обрання президентом в 2010 році він швидко зосередив не тільки владу, а й багатство в руках своєї сім'ї, чим налаштував великих бізнесменів проти себе.

Вцілілі олігархи тепер розглядають Януковича як найбільшу загрозу для виживання, що зробило більшість із них прихильниками Угоди про асоціацію з ЄС, підготовку до підписання якої президент призупинив минулого місяця.

У лютому 2010 року, коли його обрали президентом, Віктор Янукович користувався підтримкою більшості великих бізнесменів. Він швидко сформував кабінет, який представляв - за моїми підрахунками - дев'ять різних груп підприємців. Але через швидку серію урядових змін до грудня 2013 року він скоротив цю кількість до двох.

На разі в уряді - і дедалі більше в економіці - домінує група молодих бізнесменів, які є друзями старшого сина Януковича, 40-річного Олександра. Вони широко відомі як "сім'я" Януковича.

Проте, хто чим володіє не зовсім ясно, і не виключено, що насправді велика частина багатства може належати справжній сім'ї пана Януковича.

Image caption Олександр Янукович швидко став одним з найбагатших людей України за версією журналу Forbes

Ці молоді підприємці з Донецька, з якого походить і сам Янукович, обіймають всі ключові економічні посади в уряді, а також важливий пост міністра внутрішніх справ.

Пан Янукович використовував "тактику салямі" проти олігархів.

Молоді бізнесмени або рейдери скуповували підприємства одне за одним. Ці продажі описували як не зовсім добровільні, враховуючи, що "сім'я" контролює правоохоронні органи, суди і податкову.

Вони поширились на важку промисловість, ЗМІ та банківську справу. Навряд чи хтось з великих бізнесменів тепер наважиться виступити проти Януковича. Більшість з них намагаюся бути нейтральним.

"Чітка догана"

Єдиним яскравим виключенням є український "шоколадний король" Петро Порошенко, власник популярної кондитерської корпорації Roshen.

Порошенко був на сцені Майдану Незалежності в Києві разом з іншими лідерами опозиції.

Він був одним з лідерів Помаранчевої революції 2004 року. Його "5-й канал" широко висвітлював тогочасні масові акції протесту і робить це знову.

Порошенко, чий бізнес-інтереси стосуються в основному в сільського господарства, шоколаду та цукрового бізнесу - сектори, які не такою мірою залежать від держави - є не таким вразливим, як підприємці важкої промисловості. Крім того, він вирізняється нетиповою сміливістю.

Серед олігархів, які були до Януковича, лише Рінат Ахметов і Дмитро Фірташ все ще лишаються в оточенні президента.

Image caption Петро Порошенко (крайній праворуч) відкрито став на бік української опозиції

Пан Ахметов був найбагатшою людиною в Україні з 2000 року, і його прихильники мають шість робочих місць в Кабміні.

Холдингова компанія пана Ахметова Систем Кепітал Менеджмент (СКМ) майже подвоїла кількість своїх співробітників з 160 тис. до 300 тис. за період президентства пана Януковича - в основному за рахунок купівлі сталеварних підприємств у інших магнатів, а й шляхом придбання підприємств у держави.

Пан Ахметов був близьким партнером Януковича з 1990-х років, але раніше його вважали старшим партнером. Тепер він, безумовно, є молодшим партнером.

СКМ володіє сталеварними підприємствами в ряді європейських країн, і експорт сталі в ЄС є життєво важливим для його майбутнього. Таким чином, СКМ зберігає сильну про-європейську позицію.

Тим не менш, він здивовано підняв брови, коли компанія оприлюднила прес-реліз 2 грудня - через кілька днів після того, як Янукович відмовився підписати угоду з ЄС, і протести в Києві були розігнані поліцією.

Не стало великим сюрпризом, що "Група СКМ виступає за сильну і незалежну Україну", що є "надійним партнером в першу чергу Європейського Союзу і Росії".

Однак політичний зміст був досить чітким: "Група СКМ побудована на фундаментальних європейських цінностях. Верховенство права, повага права на приватну власність, свобода слова, свобода особи та свобода мирних зібрань є серед наших головних пріоритетів. Ми категорично проти будь-якого насильства".

Це сприймається як чітка догана президенту за його непідписання Угоди про асоціацію та застосування сили.

Image caption Рінат Ахметов також володіє донецьким футбольним клубом "Шахтар", який є чинним чемпіоном України

"Занадто вразливі"

Пан Фірташ є великим гравцем в газовій сфері та хімічній промисловості, але стосунки його групи з президентом виглядають все більш хиткими.

У грудні 2012 року, його люди в уряді були маргіналізовані. За повідомленнями, 30 листопада цього року його "права рука" Сергій Льовочкін, який є головою адміністрації Януковича, подав у відставку на знак протесту проти поліцейського насильства щодо протестувальників - в основному студентів - на Майдані Незалежності в Києві.

Проте, оскільки пан Янукович відмовився прийняти його відставку, пан Льовочкін на разі залишається на своїй посаді.

Підкреслюючи складні стосунки з президентом і опозицією, практично всі телеканали, що належать олігархам, висвітлювали протести цілком об'єктивно - більш об'єктивно, ніж під час Помаранчевої революції.

Image caption Багато протестувальників пообіцяли залишитися на Майдані до кінця

Це стосується і каналу пана Ахметова "Україна", і каналу пана Фірташа "Інтер". Лише державне телебачення проігнорувало протести.

Таким чином, вплив великих бізнесменів на президента не варто перебільшувати.

Крім того, всі вони виступають за Угоди про асоціацію з ЄС, частково тому, що вони хочуть експортувати до Європи, але головним чином тому, що вони хочуть мати правовий захист від рейдів з боку "сім'ї" Януковича.

Навіть ті, хто успішно експортують свою продукцію до Росії, втомилися від численних несподіваних перебоїв у цій торгівлі через хаотичні російські торгівельні санкції.

Вони можуть надавати фінансову підтримку опозиції - про всяк випадок - але вони занадто вразливі, щоб публічно повстати проти Януковича.

Андерс Ослунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки та автор книги "Як Україна стала ринковою економікою і демократією".

Новини на цю ж тему