Московська авантюра в Україні

Крим Копирайт изображения Reuters

Ситуація з Україною швидко перетворюється на найгіршу кризу між Росією і Заходом з часів російсько-грузинського конфлікту 2008 року.

Та війна закінчилась поразкою Грузії і жорстким контролем Росії над двома відокремленими, переважно російськомовними грузинськими анклавами.

Пізніше Москва визнала Південну Осетію та Абхазію незалежними державами, однак фактично вони стали протекторатами Росії.

Захід, з усім своїм засудженням, залишився переважно стороннім спостерігачем за ситуацією.

Водночас Кримська драма має зовсім інше значення.

Якщо це перетвориться на повномасштабну битву між Москвою і Києвом, наслідки можуть бути непередбачуваними - в найгіршому випадку провокація жорстокої громадянської війни в Україні; нестабільність на європейських кордонах; жорсткі наслідки взаємин російського президента Володимира Путіна з Заходом, що може мати серйозні наслідки для міжнародних проблем від ситуації в Сирії до долі Іранської ядерної програми.

Багато в чому показовою є передбачуваність поведінки Росії - ніби з пост-радянського підручника.

Вона містила комбінацію політичної риторики (розмови про загрози російським меншинам, православним релігійним групам тощо), погрози економічного тиску (введення нових мит на російсько-українському кордоні), і відкриті військові дії принаймні у Криму із захопленням адміністративних будівель військовими у формі без розпізнавальних знаків, чия зброя, машини і поведінка вказують на те, що вони є регулярними військовослужбовцями, що отримують накази з Москви.

На фоні всіх розмов про потенційне захоплення Криму Росією, факти виглядають так, що значною мірою Москва вже має там контроль.

Чорноморський Флот у Севастополі дає Москві всю необхідну військову міць, необхідну для того, щоб перемогти оборонні сили України, і останніми днями росіяни отримують підкріплення у вигляді невеликих спеціалізованих підрозділів.

В той час як верхня палата російського парламенту дозволила більш широке введення військ в Україну, багато експертів розмірковують, чи дійсно це лишається реальним варіантом для російського президента, чи є скоріше сигналом, спрямованим на посилення тиску на новий український уряд.

Небезпека полягає в тому, що така войовнича риторика Москви може посилити напруження у здебільшого проросійській східній частині України.

Безлади і насильство неминуче дадуть російським силам привід діяти, хоча їхнє втручання тут скоріше за все може спричинити жорстоку громадянську війну.

Ризики

Поведінку російського президента можна назвати передбачуваною з точки зору минулих конфліктів Росії з сусідами, однак з іншого боку вона викликає збентеження.

Тут є величезні ризики для Росії, яка на разі тримається на поверхні за рахунок міцних цін на нафту й газ, але в той же час є вразливою для коливань на енергетичному ринку.

Росія відновила себе в якості дипломатичного гравця на світовій сцені, не останньою чергою завдяки своїй центральній (хоча і не цілком однозначній) ролі в Сирійській кризі.

Копирайт изображения Reuters

Чи готовий пан Путін ризикувати своїм міжнародним становищем?

Більш значущим це є в українському контексті, який дуже швидко розвивається в напрямку кризи з обертонами напруження Холодної війни, тоді як реалії українських проблем зводяться до однієї простої істини.

Україна швидко перетворюється на країну, економіка якої знаходиться на межі краху, через невдале керівництво і крадіжки колишніх київських лідерів.

Країна потребує масштабної зовнішньої економічної підтримки. Вона не може надходити лише від Росії. Це стане каменем на шиї російської економіки.

Обмежені варіанти

Будь-які економічні рішення мають залучати міжнародні фінансові інститути, а також уряди західних країн.

Це передбачає певну співпрацю з Москвою, але на разі сигнали доброї волі в бік Кремля не спостерігаються.

Попри всі розмови про міжнародне засудження дій Росії з боку європейських лідерів і навіть Вашингтона, в короткостроковій перспективі ці країни можуть зробити небагато, окрім висловлення свого невдоволення.

Президент США Барак Обама підкреслив, що будь-яке військове втручання в Україну дорого коштуватиме Росії. Але варіанти Вашингтона є обмеженими.

Криза багато в чому підкреслює, як послідовні адміністрації Обами боролися за формування нових відносин з Росією.

Провал "перезавантаження" зв'язків з Москвою під час першого терміну Обами відкрив шлях для непростих зусиль щодо кризового менеджменту під час другого, який відзначився неприємними моментами.

Рішення пана Обами не відвідувати Зимові Олімпійські ігри в Сочі багато хто розцінив як сигнал засудження утискання прав геїв у Росії.

Вашингтон і ЄС можуть спробувати організувати політику більшої підтримки для нового уряду в Україні.

Але російський президент першим зробив крок для захисту інтересів Росії, маючи на меті гарантувати, що Москва продовжить грати ключову роль у формуванні політичного майбутнього України.