Герої Радянського Союзу: солдати, космонавти, керівники

Герої Радянського Союзу Копирайт изображения Science Photo Library
Image caption Космонавти Юрій Гагарін та Олексій Леонов

80 років тому, 16 квітня 1934 року, ЦВК СРСР заснував найвищу державну нагороду – звання Героя Радянського Союзу, а через чотири дні відбулося перше нагородження.

За 57 років цього звання удостоїлись 12776 осіб, 154 людини - двічі. Маршал Семен Будьонний та аси Другої світової війни Іван Кожедуб та Олександр Покришкін - тричі, маршал Георгій Жуков та Леонід Брежнєв – чотири рази.

Серед Героїв 95 жінок та 44 іноземці.

Понад 90% Героїв (11657 осіб) нагородили за подвиги під час Великої Вітчизняної війни (3051 осіб посмертно, 107 осіб двічі, 90 жінок, 10 польських і чехословацьких військовослужбовців та четверо французів з авіаполку "Нормандія-Німан").

До офіційної статистики не входять 72 особи, яких позбавили звання за погані вчинки, а також 13 осіб, чиї подання скасували як необґрунтовані (загалом, це особи, яких нагородили посмертно, а вони насправді, як пізніше з'ясувалося, опинилися в полоні).

Крім того, 73 особи, яких позбавили звання Героя, включно з 11 особами з 15 розстріляних, реабілітували і відновили в правах. Зокрема 1995 року повернули Золоту Зірку учаснику Великої Вітчизняної війни Михайлу Грабському, у якого її відібрали у радянські часи під час виїзду до США.

Перші герої

Приводом для заснування нагороди стала челюскінська епопея.

Після того, як 1932 року криголам "Сибиряков" уперше в історії пройшов Північним морським шляхом протягом однієї навігації, вирішили перевірити, чи здатний таке зробити звичайний корабель не криголамного класу. Експеримент виявився невдалим: пароплав "Челюскін" затерло в кризі, і він потонув, а учасники експедиції висадилися на дрейфуючу крижину.

Семеро льотчиків, які врятували полярників, і стали першими Героями Радянського Союзу. Грамоту під номером 1 отримав Анатолій Ляпідевський.

Перше присвоєння звання Героя Радянського Союзу за військові заслуги відбулося 31 грудня 1936 року, коли нагородили 11 льотчиків і танкістів – учасників війни в Іспанії.

Усього за Іспанію Героями стали 60 осіб, включно з двома іноземцями: льотчиками-інтербригадівцями італійцем Примо Джибеллі та болгарином Волканом Горановим.

За бої біля озера Хасан звання отримали 26 осіб, за Халхін-Гол – 70.

Зміна концепції

У розпал конфлікту на Халхін-Голі, 1 серпня 1939 року, Президія Верховної Ради СРСР заснувала для Героїв особливий знак – золоту п’ятикутну зірку, а 16 жовтня затвердила її ескіз, створений художником Мироном Мержановим. До цього Героям вручали орден Леніна та Грамоту Президії Верховної Ради.

Копирайт изображения AFP
Image caption Брежнєв запам'ятався любов'ю до нагород

Практика подвійного нагородження збереглася. В указах так і писали: "із врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка".

Офіційно орден Леніна вважався "найвищою нагородою СРСР", а зірка - "особливою відзнакою", але у масовій свідомості саме вона розглядалася як найпочесніша нагорода.

До 1939 року вважалося, що звання Героя можна присвоювати лише один раз, що було загалом логічно: або людина – герой, або ні. Однак пізніше вирішили розглядати Золоту Зірку як звичайний високий орден, яким можна нагороджувати безліч разів. Видачі ордену Леніна у наступні рази не передбачалася.

В указі було виписано, що бронзові бюсти двічі Героїв мають встановлювати у них на батьківщині, а тричі Героїв – біля входу до московського Палацу рад. Позаяк найвищий у світі хмарочос так і не побудували, бюсти тричі і чотири рази Героїв установили в Кремлі.

Після Халхін-Гола з’явилися перші двічі Герої: льотчики Сергій Грицевець, Григорій Кравченко та Яків Смушкевич, яких раніше відзначили за бої в Іспанії й Китаї.

Їхні долі виявилися трагічними: Грицевець розбився під час випробувального польоту у вересні 1939 року, так і не отримавши свої Золоті Зірки. Смушкевича, який прославився в Іспанії як "генерал Дуглас", а перед війною займав пост командувача ВПС, у жовтні 1941 року розстріляли за сфабрикованим звинуваченням. Кравченко загинув у повітряному бою у лютому 1943 року.

Масові нагородження

За війну з Фінляндією звання Героя Радянського Союзу отримали 412 осіб – більше, ніж за битву під Москвою.

З одного боку, бійці і командири, які йшли на кулемети по пояс у снігу, безумовно виявили мужність і героїзм.

З іншого боку, більшість істориків оцінюють цю кампанію як таку, яка, м’яко кажучи, не принесла великої слави російській зброї. Це невелике досягнення – перемогти крихітну країну, маючи величезну перевагу в людях і техніці, та зазнати втричі більших втрат, ніж супротивник.

Однак Сталін, судячи з його відомої промови на засіданні з вищим командуванням 17 квітня 1940 року, так не вважав. На армію вилили дощ нагород, нових звань та призначень. Пропаганда спиралася на те, що ми здолали грізного супротивника і тепер точно кого-завгодно згорнемо в баранячий ріг.

Учасники трагічних подій літа 1941 року багато разів казали про надзвичайну шкоду, завдану підлабузницькими настроями напередодні великої війни.

Зірки за довголіття

Звичай ювілейних або, як жартували в народі, "данських" нагород почався з Георгія Жукова, який отримав четверту зірку Героя Радянського Союзу в 1956 році до свого 60-річчя.

Маршали Климент Ворошилов та Андрій Гречко та Адмірал Флоту Радянського Союзу Сергій Горшков брали участь у війні, але двічі Героями Радянського Союзу стали в мирний час.

Леоніда Брежнєва вперше нагородили у роки війни як начальника політуправління 4-го Українського фронту, а згодом він отримав ще три зірки Героя Радянського Союзу і одну - Героя Соціалістичної Праці.

"Добре, що грудина широка!"- іронізували громадяни.

Перед візитом до ФРН генсек засумнівався, чи варто з'являтися в Європі з таким іконостасом. "А чого тобі соромитися чесно зароблених нагород?" - сказав міністр закордонних справ Андрій Громико.

За сформованим неписаним правилом, члени політбюро і секретарі ЦК, як правило, отримували першу зірку Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної Праці до 60-річчя, другу - до 70-річчя.

Безпрецедентна історія трапилася з Костянтином Черненком. У 60 років він ще не обіймав відповідної посади. У 65 і 70 років отримав дві Зірки Героя Соцпраці, а третю - до "некруглої" дати, 73-річчя. Були серйозні побоювання, що до 75-го дня народження він не доживе (як згодом і вийшло), а ховати голову партії і держави "усього" з двома зірками вважали неприйнятним.

Треба зауважити, що подібний порядок існував в Російській імперії, причому, на відміну від СРСР, цілком офіційно. У законі було чітко обумовлено, скільки років "бездоганної служби" і в якому чині необхідно для отримання того чи іншого ордена.

Назви нагород перетворилися на позначення соціальних типів: "Володимир в петлиці" (орден святого Володимира 3-го ступеня) - 30-річний ад'ютант або чиновник з особливих доручень, перспективний кар'єрист і завидний наречений; "Анна на шиї" (орден святої Анни 2-го ступеня) - самовдоволений резонер років п'ятдесяти; "дві зірки" (ордена святого Володимира і святої Анни 1-го ступеня), як у чеховського "товстого" - найвищий чин, на якого глянути знизу вгору - шапка з голови звалиться.

Щоправда, на "героїзм" царські сановники не претендували.

Герої Соцпраці

27 грудня 1938 в СРСР запровадили звання Героя Соціалістичної Праці, прирівняне до звання Героя Радянського Союзу, але, яке, за неформальною ієрархією, вважалося менш престижним.

Нагородженим вручали орден Леніна і Золоту Зірку "Серп і Молот", яка відрізнялася від зірки Героя Радянського Союзу загостреними кінцями.

20 грудня 1939 перший Героєм Соцпраці став Йосип Сталін. З незрозумілої примхи вождя, з цією зіркою він постійно з'являвся на публіці і зображувався на портретах, а зірку Героя Радянського Союзу, отриману за війну, так само як погони генералісимуса - не носив.

Звання Героя Соціалістичної Праці удостоїлися 20605 людей, переважно - працівники сільського господарства.

205 людей отримали його двічі і 16 людей - тричі, зокрема фізики-ядерники Ігор Курчатов, Андрій Сахаров, Яків Зельдович і Юлій Харитон, президент Академії наук Мстислав Келдиш, організатори військової промисловості Борис Ванников та Юхим Славський, авіаконструктори Сергій Ільюшин та Андрій Туполєв і політики Микита Хрущов, Костянтин Черненко та Дінмухамед Кунаєв.

Позбавленими звання Героя Соціалістичної Праці виявилися з різних причин 122 особи, зокрема Андрій Сахаров. Михайло Горбачов хотів повернути йому нагороди, але академік відмовився знову прийняти їх, поки в СРСР не будуть звільнені всі політв'язні, і в результаті своїх золотих зірок так і не отримав.

У письменницькому і артистичному середовищі колег, удостоєних цією відзнакою, іронічно називали "Гертруда".