Україна і Югославія: чи доречні порівняння?

Розвал Югославії завершився операцією НАТО Копирайт изображения AP
Image caption Розвал Югославії був кривавим, супроводжувався балканськими війнами і кампанією бомбардувань НАТО

Балканські експерти не завжди проводять паралелі між Югославією та Україною, однак всі погоджуються в тому, що треба припинити протистояння і почати діалог.

Чимало політиків, аналітиків та журналістів останнім часом намагаються порівнювати трагічні події 90-х у колишній Югославії з нинішньою кризою в Україні. В мас-медіа часто можна почути, що "Росія розігрує в Україні так званий югославський сценарій". Проводяться та відкидаються аналогії між односторoннім проголошенням незалежності Косово та Кримом.

Кореспондент ВВС Україна про все це розмовляв із сербським аналітиком, колишнім високопосадовцем і журналістом, які були свідками та учасниками подій під час югославської кризи.

Крим - "не зовсім Косово"

Розпад Югославії був складним процесом, що відбувався за докорінно відмінних зовнішньополітичних умов, вважає викладач факультету політичних наук Белградського університету Йован Теокаревич.

Причиною розвалу колишньої Югославії, вважає він, була багаторічна внутрішня криза та конфлікти, які під впливом зовнішнього чинника - зміни геополітичного середовища та падіння "залізної завіси" - лише прискорили розвал югославської федерації. Пан Теокаревич каже що доречніше порівнювати кризу в Україні із подіями у Косово, оскільки і в одному, і в другому випадку відбулося відокремлення від однієї країни частини її території. Однак і тут, вважає дослідник, є набагато більше відмінного, аніж спільного.

"У випадку Косово криза перед його відокремленням тривала кілька років, навіть можна говорити і про декілька десятків років. Етнічний конфлікт у Косово, зокрема в останній його фазі 1998-99 років, переріс у масове порушення людських прав, навіть більше - у спробу вчинення геноциду проти албанського населення. Такого у Криму взагалі не було, - зазначив аналітик. - Навіть зміна уряду в Києві не призвела до широкого порушення прав російського населення в Україні".

Друга відмінність, на яку вказує професор Теокаревич, та, що після інтервенції НАТО проти тодішньої Югославії почалися тривалі та дуже складні переговори про інституційні можливості відокремлення Косово.

"Нічого подібного в Криму не відбулося. Відокремленню Косово сприяла не одна держава, а велика кількість країн. У випадку Криму не було жодних переговорів за допомогою міжнародного посередництва", – сказав ВВС Україна викладач факультету політичних наук з Белграда.

"Запеклі" націоналісти та "референдуми" по корчмах"

Колишньому югославському дипломату та міністру в урядах колишньої Югославії Жівану Берісавлєвичу шукати аналогії між державами колишньої Югославії та Україною видається важким завданням. Адже ці країни мають інакше від України геополітичне положення. Пан Берісавлєвич вважає, що аналогії доречні лише в тому, що Україна, як і колись Югославія, має регіональний поділ і є багатонаціональною державою.

І початки кризи, на його думку, подібні - те, що відбувається зараз на сході Україні, на початку 90-х відбувалося в тодішній Югославії, коли у Хорватії етнічні серби розпочали збройне повстання, блокування доріг та самопроголошення етнічних республік.

"Те, що одразу впадає в око, - це "запеклі" націоналістичні сили з обох боків поділеного українського суспільства, які і призвели до перших ознак громадянської війни... Якщо найближчим часом не буде знайдено реальне політичне вирішення та консенсус щодо врегулювання ситуації в Україні і якщо всі дійові особи в цій кризі – маю на увазі, зокрема, ЄС, США та Росію – продовжать нинішню політику – на Україну може чекати громадянська війна з жахливим кровопролиттям", - попередив колишній югославський урядовець і дипломат.

Пан Берісавлєвич додав, що таку загрозу мають усвідомлювати як українські політики, так і зовнішні зацікавлені сторони, які мають можливість впливати на події в Україні.

На думку сербського журналіста Михайла Рамача, паралелей між розпадом Югославії і кризою в Україні є чимало. Пан Рамач каже, що понад 20 років тому все почалося саме з прагнення Белграда запровадити сувору централізацію в тодішній Югославії.

Белград створював у Хорватії та в Боснії й Герцеговині "сербські автономні області", себто сербські автономні республіки, які підтримував політично та зброєю.

"В Ховатії та Боснії і Герцеговині відбулося понад десять так званих "референдумів". Люди збиралися по корчмах, по ресторанах, навіть по вулицях та приватних будинках й голосували за створення незалежних республік на території Хорватії та Боснії і Герцеговини. Те саме зробила Російська Федерація спершу в Криму, а тепер уже засновують так звані республіки в Донецьку та Луганську" - сказав сербський журналіст.

Врегулювання кризи "по-балканськи"

На запитання, чи досвід югославської кризи та засоби її врегулювання можуть бути корисними для вирішення кризи в Україні, всі співрозмовники ВВС Україна - попри відмінності в оцінках доречності аналогій з екс-Югославією - одностайно стверджують, що першочерговими завданнями для України є припинити збройний конфлікт та розпочати діалог.

Колишній югославський політик Берісавлєвич вважає, що криза поглибила поділи всередині українського суспільства, і зараз важко уявити, принаймні на погляд із Белграда, аби Україна зберегли нинішній статус унітарної держави. Він вважає, що в Україні треба "вгамовувати" крайні націоналістичні сили, а водночас розвивати Україну як європейську державу і розбудовувати в ній європейський спосіб життя та громадянське суспільство.

Пан Берісавлєвич, якій під час Холодної війни працював дипломатом, також вважає, що Київ повинен обережно ставитися до інтересів США в цій частині Європи, зокрема зважаючи на інтереси Росії.

Професор Теокаревич також вважає, що дивлячись на українську кризу крізь призму залагодження конфлікту 90-х на Балканах, перше і головне, що треба зробити, – припинити сутички. Сербський викладач політології вважає, що не треба намагатися відразу вирішити питання інституційної та конституційної реформи. На його думку, в цих питаннях не треба поспішати, а добре все осмислити та підготувати, залучивши всіх внутрішніх політичних гравців і представників міжнародної спільноти.

Пан Теокаревич вважає, що криза в Україні може завершитися подібно до Боснії і Герцеговини. Після відокремлення Криму закінчено "сецесійний етап" кризи, каже аналітик, а "материкова" Україна може бути певним чином "розділена" на дві частини – на західну, яка є більш інтегрованою з Європою і під контролем Києва, та на східну, яка матиме більший ступінь автономії, подібно як у випадку Республіки Сербської у Боснії і Герцеговині.

Копирайт изображения AP
Image caption Сербський націоналізм в часи Мілошевича накоїв багато лиха на Балканах

Теокаревич вважає, що східна частина України залишатиметься під тривалим і сильним впливом Росії. Набагато більшим, ніж вплив Белграда на Республіку Сербську в Боснії і Герцеговині.

Пан Рамач вважає, що Мілошевич був регіональним лідером, в той час як у руках Путіна - ядерна зброя. Росія - все ж-таки велика потуга, і вона загрожує безпеці не лише України, а і всій Європі та й світові. Єдиний шлях ров'язання таких криз - вважає сербський журналіст - діалог між тими сторонами, які хочуть його вести і прагнуть розуміти один одного, керуючись аргументами, а не силою.

Зворотній зв'язок

Чимало сербських аналітиків також помічає, що наслідки української кризи відчуваються і на республіках колишньої Югославії. Влада Чорногорії, хоча сама не є членом ЄС, підтримала санкції Брюсселя проти Росії, в той час як Москва відкрито чинить дипломатичний тиск на Подгорицю з вимогою не вступати до НАТО.

У Боснії і Герцеговині впливовий політичний лідер етнічних сербів Мілорад Додик дедалі голосніше говорить про референдум щодо "збільшення самостійності" Республіки Сербської. Тоді як патріарх Сербської православної церкви Іриней відразу після анексії Криму Росією закликав від'єднати Республіку Сербську від Боснії і Герцеговини, приєднавши цей сербський край до Сербії.

На відміну від Чорногорії, Сербія, яка декларує себе традиційним союзником Москви, не підтримала запровадження санкцій проти Росії.

Однак Белград і далі стриманий у питанні анексії Криму – з огляду на Косово та власне прагнення приєднатися до ЄС.

Новини на цю ж тему