Життя у фавелі: місто в місті у Ріо

Фавела

Поки Бразилія перебуває у центрі уваги у зв'язку зі світовою першістю з футболу, для мільйонів бразильців, які працюють, аби заробити собі на життя у міських нетрях (або фавелах, як їх тут називають), усе триває, як і раніше. Найбільшою фавелою у Ріо-де-Жанейро є Росінья, де будинки стоять впритул у величезному лабіринті вулиць та провулків.

Помандруйте містом у місті, почитавши про шістьох його мешканців.

Фавела Росінья

Згідно з переписом населення 2010 року, близько 6% бразильців мешкають у фавелах – загалом трохи більше 11 мільйонів по всій країні, що плюс-мінус дорівнює населенню Португалії. Щоправда, не виключено, що насправді в бідняцьких районах живе ще більше людей.

Росінья – найбільша фавела Бразилії, і за неофіційними оцінками, її населення сягає майже 180 тисяч, тоді як за даними перепису – лише 70 тисяч.

Розширення фавел, а також їхня строкатість та непідконтрольність, означає, що їм часто бракує елементарних послуг та державного фінансування.

Але навіть у фавелах можуть бути суттєві соціальні контрасти. У фавелах з таким вигідним розташуванням, як Росінья, відносно вищий рівень життя, ніж в інших нетрях, розташованих ще далі від місць, де можна знайти роботу чи отримати доступ до послуг. Навіть у самій Росіньї є багатші та бідніші райони. Злиденніші квартали зазвичай містяться на вершині пагорба, де до багатьох хатинок можна дістатися лише пішки.

У фавелах Ріо більшість домівок побудовані з цегли та цементу. Здебільшого вони мають імпровізований водопровід і майже 99% – електрифіковані. Антисанітарія часто є великою проблемою. У Росіньї відходи життєдіяльності стікають каналом поміж будівлями.

Згідно з останніми повідомленнями, 65% тих, хто живе у фавелі, є представниками нового середнього класу Бразилії. І попри відносно низький дохід цих людей, багато з районів фавели не є насправді нетрями, якими їх часто зображують.

Перукар

Копирайт изображения Eduardo Martino

44-річного Веллінгтона Перейру знають тут за прізвиськом Че через плакати Че Гевари, які розвішані усюди в його перукарні. Він каже, що у нього непогане життя завдяки роботі. Він зумів придбати “затишний будиночок, в якому є все”: інтернет, кабельне телебачення, ванна кімната, вода та світло.

Веллінгтон каже, що він практично не знає іншої частини Ріо-де-Жанейро, як от Іпанему, бо все, що потрібно для життя, є в Росіньї: від банків до центру здоров'я та стоматологів.

Екскурсовод

Копирайт изображения Eduardo Martino

Карлос Антоніо де Суза, якому 49 років, працює гідом і тому знає Росінью вздовж і впоперек. Він почав самостійно вивчати англійську, коли йому було 12 років. Сьогодні ж він розмовляє п’ятьма мовами: англійською, французькою, іспанською, німецькою та італійською. І це при тому, що ніколи не виїжджав за межі Бразилії.

Карлос каже, що любить водити туристів углиб фавели, аби показати, які інфраструктурні проблеми там існують, та вказати на брак державних інвестицій.

Покоївка/продавчиня на ринку

Копирайт изображения Eduardo Martino

Марії дас Грасас Фірміно – 45 років. Народилася вона у штаті Параїба на північному сході Бразилії. Як і тисячі людей з цього регіону, вона переїхала до Ріо-де-Жанейро в пошуках роботи та можливостей у 1989 році.

Марія оселилась у Росіньї і заробляла на життя, працюючи покоївкою. Нині вона одночасно прибиральниця і продавчиня овочів на фермерському ринку у заможному районі Леблон.

Жінка дуже пишається своїми доньками, які обидві вступили до університету.

Командир поліції

Копирайт изображения Eduardo Martino

Намагаючись знизити рівень злочинності в фавелах Ріо-де-Жанейро, бразильська влада стала проводити політику “умиротворення”. Вона полягає в тому, що поліція окуповує фавели, аби відвоювати території, які перебувають під контролем наркобанд.

Майор Прісцілла Азеведо минулого року стала командувачем місцевого Поліцейського загону умиротворення у Росіньї після того, як його службовців звинуватили у зникненні місцевого мешканця, що призвело до зниження суспільної довіри до програми.

Майор Азеведо, яка командує загоном з 670 поліцейських, каже, що ситуація в Росіньї набагато краща, ніж рік тому. Вона додає, що правоохоронці періодично стикаються з опором з боку злочинців, які не хочуть втрачати контроль над своєю територією, але наполягає, що це не вплине на здійснення програми.

Помічник у дитячому садку

Копирайт изображения Eduardo Martino

Гонсала Норберто Араюжо Перейра, 72-річна жінка, яку всі знають просто як Гонсаліну, приїхала в Росінью з північного сходу у шістдесяті роки минулого сторіччя. Вона допомогла налагодити роботу першого дитячого садочку у фавелі – Крече Аспа, і досі працює там волонтером.

Гонсаліна каже, що могла би виїхати з фавели, але їй до вподоби її сімейна атмосфера.

Водій мототаксі

Копирайт изображения Eduardo Martino

26-річний Феліпе Рібас уже вісім років працює водієм мототаксі, допомагаючи людям долати схили та вузькі провулки Росіньї, яка стає дедалі більшою.

Феліпе, який вечорами перевтілюється в музиканта, каже, що життя в Росіньї важке, але додає, що “без жертв нема перемог”.