Перша світова: буря, що насувається

війна Копирайт изображения Getty

На початку 1914 року ніхто не міг передбачити, що лише за кілька місяців світ поглине катастрофічний конфлікт.

Багато в чому роки, що передували Першій світовій війні, були періодом миру і процвітання в Європі, однак напруга також була присутня.

У світі домінували імперські амбіції так званих "Великих сил", і майже 20 років Європа озброювалась, готуючись до великого конфлікту.

1870-71 роках Франко-прусська війна завершилась поразкою Франції і створенням об'єднаної Німеччини під керівництвом Отто фон Бісмарка.

Він уміло балансував відносини з Францією, Австро-Угорщиною і Росією, однак після його відставки 1890, ці відносини вилилися у нестабільну систему протистояння між Троїстим союзом Німеччини, Австро-Угорщини та Італії і Антантою, до якої увійшли Британія, Франція та Росія.

Турецька Оттоманська імперія, що опиралась модернізації та індустріалізації, була слабкою в порівнянні з іншими "Великими силами" і відома під назвою "хвора людина Європи". Ще більше її послабила Балканська війна 1912, внаслідок якої були обмежені як її кордони, так і вплив.

Росія перемогла Оттоманську імперію 1878, внаслідок чого були змінені кордони на Балканах: Сербія, Чорногорія та Румунія здобули незалежність від Туреччини, а також було створено Болгарське князівство. Росія значно збільшила свій вплив на Балканах.

У роки, що передували 1914-му, сепаратистські та націоналістичні рухи загрожували цілісності і стабільності багатьох держав, включно з Австро-Угорщиною та Німеччиною. Під час революції 1905 року в Росії майже скинули царя.

Напередодні війни Британія, Франція і Росія були занепокоєні військовою потужністю Німеччини, яка дедалі зростала, водночас й Німеччина знала про те, що Франція і Росія збільшують свою військову міць.

Водночас не було жодних ознак невідворотності загальноєвропейського конфлікту. Після століття миру, багато хто з європейців вважав, що економіки континенту настільки взаємопов'язані, що війна практично неможлива.

Однак 28 липня 1914 року в Сараєво вбили ерцгерцога Франца-Фердинанда.

Цей інцидент не мав би призвести до війни, однак Австро-Угорщина використала непідтверджену можливість сербської причетності для того, щоб раз і назавжди покінчити з Сербією.

5-6 липня німецький кайзер і канцлер запевнили австрійського посла в Берліні в підтримці Німеччиною нападу на Сербію. Навряд чи на цьому етапі Австрія бачила в цьому початок великої війни - вона, скоріше, сподівалась на швидку військову перемогу над проблемним сусідом.

23 липня Сербії висунули ультиматум. Серби відповіли за два дні і погодились на всі вимоги окрім двох, які б дозволили Австро-Угорщині втручатись у внутрішні справи Сербії.

Попри примирливий характер відповіді, 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну, чим започаткувала ланцюгову реакцію подій, що призвели до значно масштабнішого конфлікту. Росія одразу ж оголосила часткову мобілізацію, щоб змусити Австро-Угорщину відступити.

31 липня Росія оголосила загальну мобілізацію, у відповідь Німеччина зробила те саме. Тим часом в Лондоні наближення війни спричинило паніку на фінансових ринках, в результаті чого закрили біржу - вперше з 1773 року.

Більше про Першу світову читайте у спецпроекті ВВС.