Вікторія Сюмар: часто військові не розуміють роботу журналістів

Вікторія Сюмар Копирайт изображения UNIAN
Image caption Екс-заступник секретаря РНБО каже, що робота журналістів на сході України має свою специфіку

У середу Слідчий комітет Росії звинуватив українську армію в загибелі російського журналіста Андрія Стеніна. Офіційний Київ не визнає своєї причетності до трагедії.

Пан Стенін став четвертим працівником російських ЗМІ, який загинув у ході висвітлення конфлікту на сході України.

Його робота на Донбасі стала приводом для дискусії щодо етичності зйомок військовополонених.

Про специфіку діяльності журналістів у зоні бойових дій на Донбасі, ставлення до працівників ЗМІ з боку української влади та сепаратистів і журналістські стандарти під час війни ВВС Україна розмовляла з медіаекспертом, колишньою заступницею секретаря Ради нацбезпеки та оборони України Вікторією Сюмар.

Військові вважають, що журналісти заважають

ВВС Україна: У чому полягає специфіка роботи журналістів під час конфлікту на сході України?

Вікторія Сюмар: Ми (українська влада – Ред.) намагалися врегулювати цей процес, щоб українські та іноземні журналісти, які висвітлюють ці події, були під захистом, щоб вони працювали з супроводом, їздили у броньованому транспорті, оскільки ситуація там справді доволі складна, не менш небезпечна, ніж вона була в Афганістані, Іраку та інших гарячих точках.

Російські журналісти здебільшого перебувають під захистом терористів і працюють з ними, проходять так звану акредитацію ДНР та ЛНР. Більше того, їх залучають до місць проведення операцій, до допитів українських полонених.

У цих випадках йдеться не стільки про збір інформації, скільки про залучення їх для інформаційного супроводу. Там нікого не цікавить, умовно кажучи, об’єктивна картинка, там потрібно показати героїзм (бойовиків – Ред.), тому ми не раз бачили, що російські журналісти є прямими учасниками цих подій.

Я бачила повідомлення про те, що Андрій Стенін так само залучався до допитів українських військових.

Використання журналістів для цього там є типовою практикою, і ні в кого з них це не викликало жодного спротиву.

Щодо українських журналістів, то працювати там можуть далеко не всі. За цей час до двох десятків журналістів потрапили в полон, хоча на щастя нам вдавалося їх витягувати.

Умови роботи журналістів там надзвичайно складні. По-перше, це війна гібридна, вона не має чіткої лінії фронту.

По-друге, там є дуже багато неузгодженостей, дуже часто вогонь може вестися ледь не по своїх, що ми так само могли бачити і у випадку журналістів.

По-третє, певні ідеологічні речі. Наприклад, ДНР і ЛНР ставляться до російських та й до західних журналістів не як до третьої сторони, яка просто знімає події. Там є чітка ідентифікація "свій-чужий", і це так само ускладнює роботу. Ця ідеологічна складова часто навіть додає певного інтересу до захоплення (українських – Ред.) журналістів в полон, бо за це можна багато виміняти.

Крім того, дуже важко психологічно. Всі перебувають на взводі, дуже часто українські військові не розуміють специфіки роботи журналістів. Військові вважають їх людьми, які набридають і заважають. Це не докір, це відсутність досвіду. Я розумію, що люди там втрачають своїх бойових товаришів, і коли їм кажуть: я, мовляв, тут з камерою трохи побігаю, а тоді викладу це в Facebook, - то для них це складні моменти.

Все це потребує досить серйозного врегулювання як на цеховому рівні, так і на рівні певних правил – як це має бути, що можна, а що не можна робити журналістам.

Питання вибору

ВВС Україна: У російському медіа-середовищі робота в Україні Андрія Стеніна дала привід для досить жвавої дискусії про те, наскільки його робота відповідала журналістським стандартам. Об’єктивно людина знімала події, свідком яких вона була, і в будь-якому випадку потім на основі цього своєрідного літопису його авторства можна було б дізнатися про ці події більше.

Вікторія Сюмар: Це вічний диспут. Якщо ти є журналістом, і при тобі ґвалтують людину, то чи повинен ти знімати, як це відбувається, щоб потім передати ці матеріали слідству? Чи ти повинен завадити зґвалтуванню?

Копирайт изображения AP
Image caption Андрій Стенін став четвертим російським журналістом, загиблим у ході конфлікту на сході Україні

ВВС Україна: І яку відповідь на це дають стандарти журналістської професії?

Вікторія Сюмар: Якраз тут чітких відповіді на рівні стандартів ми не маємо. Дуже часто тут для журналіста постає питання вибору, бо, з одного боку, на війні він є третьою стороною і не повинен втручатися, але крім того, що він є журналістом, він є ще й людиною, яка має дотримуватися загальнолюдських норм. У кожному подібному випадку потрібно шукати компроміси з власною совістю.

Цю межу – де в ньому закінчується журналіст, і коли починається людина – кожен встановлює для себе сам, і якихось правил ми прописати тут не зможемо.

ВВС Україна: Часто російські журналісти потрапляли в полон до українських військових?

Вікторія Сюмар: Потрапляли. Була історія, коли СБУ захопила двох журналістів, в багажнику автомобіля яких був переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) (наприкінці травня силовики затримали журналістів російського телеканалу LifeNews Олега Сідякіна та Марата Сайченка. Після повернення до Москви вони заявили, що ПЗРК їм підкинули – Ред.).

ВВС Україна: Як ставилися до цих журналістів – як до військовополонених чи як до свідків можливого злочину?

Вікторія Сюмар: Оскільки йшлося про ПЗРК, на якому були їхні відбитки пальців, були підстави вважати їх учасниками бойових дій. Наскільки я знаю, їх обміняли на українських військовополонених. Це типова практика, яка була застосована і в цьому випадку.

ВВС Україна: А інші випадки, коли до рук українських силовиків потрапляли журналісти без ПЗРК, які співпрацювали з бойовиками, були?

Вікторія Сюмар: Ми не маємо практики захоплення і утримання беззбройних.

Журналісти та активісти

ВВС Україна: Чи є у вас дані про ставлення до журналістів, які потрапляють у полон до ДНР та ЛНР? Як ставляться до них там – як до військовополонених або, наприклад, як до людей, за яких можна отримати викуп?

Вікторія Сюмар: Часто українських журналістів складно розрізнити з активістами. Часто їх одразу називають активістами "Правого сектору" – там ці ідеологічні "страшилки" працюють – і вони отримують відповідне ставлення в цьому контексті.

ВВС Україна: Чи є серед іноземних журналістів, які працюють з сепаратистами, не російські журналісти?

Вікторія Сюмар: Так, там є іноземні журналісти. Бойовики працюють з ними у трохи іншому форматі, ніж з росіянами, але вони дозволяють з ними працювати.

ВВС Україна: Чи вважає українська влада цих людей посібниками бойовиків, зважаючи на те, що вони працюють у зоні бойових дій без акредитації штабу АТО?

Вікторія Сюмар: Ні, не вважає. Бо питання полягає у тому, як потім йде висвітлення. Приміром, ми не фіксували випадків, коли б іноземні журналісти викладали в ефір кадри знущання над українськими військовими. Вони намагаються зрозуміти логіку дій (сторін конфлікту - Ред.), і це нормально для журналіста. У цьому полягає суттєва відмінність.

ВВС Україна: У чому полягає відмінність роботи журналістів у ході нинішнього конфлікту на сході України від роботи у гарячих точках за межами України?

Вікторія Сюмар: Війна – скрізь війна. Вона ніде не відбувається за правилами, вона ніде не є приємною і красивою.

Однак тут все відрізняється тим, що обидві сторони – а йдеться тут переважно про українських і російських журналістів – сприймають цей конфлікт дуже ідеологічно, кожен по-своєму.

Ця ідеологічність не додає об’єктивності і професіоналізму журналістам, а навпаки – додає суб’єктивізму, який тільки поглиблює недовіру до журналістів у зоні АТО.

Журналісти з третіх країн, як на мене, у цьому конфлікті є на порядок об’єктивнішими.

З Вікторією Сюмар розмовляв Святослав Хоменко

Новини на цю ж тему