Реакція на закони про Донбас: капітуляція чи компроміс?

Копирайт изображения Reuters

У вівторок, 16 вересня, Верховна Рада у закритому режимі проголосувала за закони про особливий статус непідконтрольних українській владі районів Донецької і Луганської областей та амністію деяким учасникам тамтешніх подій.

Соцмережі одразу вибухнули оцінками спроб президента та депутатів вплинути на Донбас законами.

Особливий статус для частини території східної України називають і "капітуляцією", і "легітимацією бойовиків", але водночас і "компромісом" та "шансом виграти час".

Питання до суті та процедури

"Ми воювали за Україну, якої сьогодні не стало. Я більше не візьму зброї до рук", - написав на сторінці у себе в Facebook один з бійців бригади, який кілька місяців провів у зоні АТО.

"Так, ми програли війну. Що цілком логічно - Росії всі програють війну, це надто велика купа народу і танків. Маннергейм, якого під час донбаського конфлікту всі так любили згадувати, також, до речі, програв Росії війну, віддав Карелію... Єдине, чого дуже не хотілося б - ще однієї революції", - пише у соцмережах журналістка Лєна Павленко.

"Це важке та ганебне рішення для молодої країни, але не забувайте, що немає нічого ціннішого за людське життя. І Якщо це рішення може врятувати хоча б одне (а я думаю, що мова йде про сотні та тисячі життів), то нам треба його прийняти", - вважає ще одна представниця медіа-спільноти Севгіль Мусаєва-Боровик.

Інші журналісти у себе в блогах нарікають на процедурні проблеми під час голосування.

"Досвід показує, що нечесно проголосовані закони не живуть довго. Суспільство їх не приймає... Навіщо влада повторює помилку, ховаючи від суспільства результати голосування за закони з "мінського пакету"? Неідеальний, м'яко кажучи, зміст добили неприйнятною формою. Так з суспільством себе вести не можна, - переконаний журналіст Сергій Лещенко.

З ним погоджується колега Мустафа Найєм: "Ухвалювати такі важливі закони без відкритого обговорення, без роз'яснення суспільству та у такій формі - дикість. Це вдвічі більше пригнічує у день історичної ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС".

Політичні експерти задаються питанням практичного втілення ухвалених законів.

"Не бачу механізмів реалізації цих законів. Немає чіткого розуміння меж тих територій, яких ці закони будуть стосуватися. Хто визначатиме: хто потрапляє під амністію, а хто ні? Місцеві вибори: за яким законом? За які кошти? Дотації з бюджету: скільки? На які програми? І останнє: хтось вірить, що терористи складуть зброю. Я ні", - пише Олександр Черненко, який донедавна очолював громадську організацію Комітет виборців України.

А дехто просто радить не зважати на законодавчі новели, адже їх виконання знаходиться під сумнівом.

"Нема ніякої проблеми у тому, що держава Україна приймає якісь дивні закони щодо території, яку вона один біс поки не контролює. Зараз це не більш ніж політичний хід, черговий порожній папірець, який з минулого року полетіло у сміття достобіса. Лише коли українські війська зачистять Донбас від окупантів і колаборантів, от тоді і треба думати, який офіційний статус він отримає", - радить блогер та боєць батальйону "Донбас" Дмитро Різниченко.

ВВС Україна звернулися до політологів з проханням дати свою оцінку законам про особливий статус частини територій Донецької і Луганської областей та амністію для деяких ""осіб-учасників подій" на Донбасі.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

Це не капітуляція. Капітуляція була б у тому випадку, якби Путін завоював весь Донбас, потім Дніпропетровськ, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон і Одесу, і влада погодилася б на особливий статус всієї східної та південної України.

Ми ж побачили компроміс та взаємні поступки. Адже, по-перше, мова йде не про республіки, а про області у складі України.

По-друге, оголошена амністія дуже вибіркова, вона не всеохопна.

По-третє, "народна міліція" займатиметься лише громадським порядком, а не функціями слідчих, УБОЗу і карного розшуку, які так само будуть підпорядковуватися Міністерству внутрішніх справ, а не місцевим органам влади.

Дійсно, це не перемога над Путіним і самопроголошеними республіками, але й не капітуляція Києва.

Перспективи ж виконання законів досить туманні. Дуже важко буде втілити ці закони.

Але спробувати треба. Вийде - добре. Не вийде - тоді треба буде шукати інші шляхи.

Але сьогодні треба виграти час.

Олексій Гарань, професор політології Національного університету "Києво-Могилянська академія":

Ці закони - частина мінських домовленостей. У тих домовленостях є багато речей, які позитивні для України: відновлення української юрисдикції, контролю за кордоном при спостереженні ОБСЄ, виведення незаконних збройних формування і т.д. Але є пункт про місцеві вибори і закон про особливий статус.

Тож, думаю, це вимушений компроміс. Виглядає так, що українська сторона змушена була на нього піти.

За тією інформацією, яка просочилася з закритого засідання Верховної Ради, Петро Порошенко начеб-то говорив про те, що Україні просто погрожували продовженням бойових дій.

Але про такі речі потрібно чесно і відкрито говорити суспільству. Одна з причин несприйняття цих законів полягає у тому, що не було прямо сказано суспільству: "нам погрожують війною, якщо не ухвалимо".

У будь-якому разі, закони прописані так, що вони дуже контроверсійні.

З одного боку, говориться про те, що на територіях зберігається український суверенітет. У той же час ми розуміємо, що проведення виборів в умовах присутності російських військ та бойовиків не призведе до реального вибору.

Однак це може стати певною політичною легітимацією колишніх бойовиків. Можливо, у цьому є свій розрахунок - сепаратистів пробують розколоти та виявити серед них політичне крило, яке б відокремилось від військового.

Загалом процес дуже складний і важко передбачити його наслідки. Зараз не до кінця зрозуміло, як ці закони будуть втілюватися у життя. Вже говорять про те, що закон про особливий статус є рамковим і для втілення його окремих положень треба приймати додаткові закони.

Виглядає так, що українська сторона хоче виграти час. Це можна зрозуміти.

Втім є сумніви у тому, що Росія буде це виконувати. Все може вийти таким чином, що Україна продемонструє свою готовність до компромісу і до миру, а інша сторона буде це просто зривати.

Новини на цю ж тему