Падіння Ленінів: наскільки глибока "дерадянізація" України

Ленін Копирайт изображения AFP
Image caption Мер Харкова Геннадій Кернес пообіцяв відновити пам'ятник Леніну в Харкові

Знищення пам’ятника Леніну в Харкові стало найгучнішим у хвилі повалення радянських монументів в Україні з часу Євромайдану.

Після 23 років незалежності в певних частинах України майже нічого не нагадує про радянське минуле – ні радянських назв, ні пам’ятників тих часів. Переважно це області Західної України, а також великі міста Центру та Півночі.

Але навіть у центральних та північних регіонах, які зараз дехто називає ледь не "бандерівським", топоніміка залишається радянською - не кажучи про Схід та Південь.

"Ленінопад-2014"

Громадські активісти створили сторінку у Вікіпедії з назвою "Ленінопад", на якій склали перелік повалених Ленінів за останній рік, за даними новин ЗМІ.

Таких вони нарахували трохи більше чотирьохсот, а умовна інтерактивна карта вкрита суцільними червоними цяточками по всіх центральній, північній, південній та східній Україні.

Масове повалення розпочалась 8 грудня 2013 року, коли активісти Євромайдану скинули останнього в центрі Києва Леніна.

Після цього їх почали нищити у сотнях міст, містечок та сіл, переважно західної, центральної та північної України.

Копирайт изображения wikipedia.org.wiki.leninopad
Image caption Інтерактивна карта ресурсу сторінки "Ленінопад" показує, де найактивніше скидали Леніна у 2014 році

Все це відбувалося без дозволів місцевої влади та викликало запитання з точку зору законності.

Після відсторонення Віктора Януковича процес прискорився, а пам’ятники Леніну та іншим радянським діячам почали валити і в південних та південно-східних областях, включно з Дніпропетровськом, Херсоном та Миколаєвом.

Вже тоді знесення Ленінів стали рейтинговими подіями, інтернет-трансляції яких збирали десятки тисяч переглядів в онлайн.

Знесення Леніна в Харкові одночасно в інтернеті дивилися близько 50 тисяч людей, а загалом на трансляцію зайшли майже півтора мільйона користувачів.

Після знищення монументу в Харкові, подібна скульптура на головному майдані міста збереглася тільки в одному обласному центрі, який підконтрольний уряду, - Запоріжжі.

В Одесі головного Леніна ще в 2006 році прибрали з Куликового поля і перенесли у парк Ленінського комсомолу.

Більшість пам’ятників Леніну збережені на територіях Донецької та Луганської областей.

Єдиного реєстру пам’ятників Леніну чи іншим радянським діячам не існує.

Більшість з цих скульптур не мала статусу пам’ятників архітектури всеукраїнського чи місцевого значення.

Перший повалений Ленін

Радянські пам'ятники в Україні знищували в кілька етапів й ареал руйнувань з роками поширювався із Заходу на Схід.

Перші монументи Володимира Леніна почали демонтувати ще в Радянській Україні.

1 липня 1990 року в місті Червоноград Львівської області зняли перший пам’ятник у республіці, за ним пішли Леніни у всіх містах та селах трьох галицьких областей – Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption У серпні 2014 року у Маріуполі за рішенням місцевої влади демонтували п'ять пам'ятників Леніну

Після провалу "путчу" та оголошення незалежності України 1991 року демонтували головний пам’ятник Леніну на нинішньому Майдані Незалежності Києва, така ж доля чекала сотні пам’ятників у західних областях країни, а також поодиноких містах центру країни.

Перша хвиля боротьби з пам’ятниками радянського минулого закінчилась на початку 90-х років.

До середини 2000-х років демонтаж радянських пам’ятників швидше був винятком, аніж правилом.

Після Помаранчевої революції 2004 року великої хвилі знесення радянських пам’ятників не було.

Хоча головні події тих протестів, як і Євромайдану, відбувалися біля пам'ятника Леніну в кінці вулиці Хрещатик.

В деяких великих містах, зокрема Черкасах, пам'ятники все ж демонтували за рішенням місцевої влади.

12 червня 2009 року президент Віктор Ющенко видав спеціальний указ, в якому рекомендував "вжити додаткових заходів щодо демонтажу пам’ятників та знаків, причетним до організації голодоморів та політичних репресій в Україні".

Проте і після нього масовим знесення пам’ятників не стало.

Показово, що в 2009 році активісти намагалися знести пам’ятник Леніну в Києві на Бессарабській площі, проте він встояв, а комуністична партія виставила біля нього охорону.

Копирайт изображения texty.org.ua
Image caption Станом на 2012 рік Радянські назви переважали у всій Україні, окрім кількох західних областей та деяких міст центру

Остання передреволюційна хвиля боротьби з пам’ятниками піднялась з приходом до парламенту в 2012 році партії "Свобода".

Її депутати без жодних дозволів організували повалення пам’ятників Леніна в центральній та північній Україні.

Радянські назви

Ситуація з радянською топонімікою в Україні майже така ж, як і з пам'ятниками.

Найкраще її ілюструє офіційний довідник контактів міських та районних рад, які зазвичай розташовані в центрі міста на головній вулиці.

Цей ресурс доступний на сайті Верховної Ради та вважається найактуальнішим.

Для прикладу візьмемо Вінницьку область - "малу Батьківщину" президента Петра Порошенка.

Там з 33-х районних та міських рад - 21 розміщується на вулицях Леніна, Карла Маркса, Радянській або Ленінського комсомолу.

Дванадцять центральних вулиць, судячи з довідника, вже перейменовані. Чим далі на захід - пропорція збільшується на користь перейменувань, а на схід – на користь старих радянських назв.

Як і в ситуації з пам’ятниками Леніну, вулиці перейменовували у тій же хронологічній послідовності та на тих самих територіях.

Проте є важлива деталь – скинути пам’ятник майже нічого не коштує, а перейменувати вулицю – дороге задоволення.

Після оголошення незалежності радянські назви масово зникали на Західній Україні, Києві та найбільших містах центру та півночі країни.

Промислові центри півдня та сходу ця хвиля зачепила менше. Хоча у тому ж Харкові площу Дзержинського в 90-х роках перейменували на Площу Свободи, а в Одесі у середині 2000-х років з’явилася вулиця Романа Шухевича.

Хоча за президентства Віктора Януковича цю назву прибрали.

Частково зникли радянські назви в Сумах, Черкасах, Вінниці, Житомирі, Хмельницькому, Полтаві, а також містах-супутниках Києва.

Копирайт изображения texty.org.ua
Image caption Карти поширеності радянських назв мають багато спільного з картою збережених до 2014 пам'ятників Леніна

У багатьох містечках та селищах західної та центральної України вулиці не перейменували, посилаючись на фінансову затратність процедури.

Вже після подій на Євромайдані піднялась хвиля перейменувань вулиць на честь Небесної сотні, а після початку антитерористичної операції – загиблим бійцям АТО.

Вона дійшла і до великих міст центру, півдня та сходу України, але масово явища не набула.

Рішення про зміну назв вулиць ухвалюють місцеві органи самоврядування, а в 2/3 з них ще з виборів 2010 року мали більшість сили, пов’язані з Партією регіонів.

Одна з перших міських рад, обраних після відсторонення Віктора Януковича – Київська, вже запланувала до перейменування чергові 26 вулиць столиці, які мають стосунок до радянської епохи.

Гуманітарна дерадянізація

Рушійною силою боротьби з радянськими назвати та пам'ятниками стали студенти та молоді люди, які пішли в школу вже в незалежній Україні.

На цьому тлі важливо, яка гуманітарна політика проводилась в країні з 1991 року.

З початку 90-х радянські свята поступово прибрали з українського календаря, принаймні офіційно.

23 лютого перестав бути державним святом - Днем захисника Вітчизни. Ще за президентства Леоніда Кучми його намагались замінити на 6 грудня – День української армії.

1 і 2 травня, а також 8 березня залишились офіційними святами ще з Радянських часів, проте своє ідеологічне значення втратили.

Головними ж державними святами стали 28 червня та 24 серпня – День Конституції та День незалежності, які оголошені вихідними.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption У різних містах України центральні вулиці перейменовують у пам'ять про "Небесну Сотню"

З 1991 року в українських підручниках історії повністю змінилась концепція викладання історії.

Офіційно засуджуються злочини радянської влади, а також боротьба Російської імперії з українським національним рухом.

При цьому саме Володимир Ленін та Йосип Сталін вказувався серед головних винуватців винищення українців у радянські часи.

За президентства Віктора Януковича були спроби прибрати з підручників або мінімізувати розділи про боротьбу Української повстанської армії.

Проте саме гасло УПА: "Слава Україні" - Героям Слава", домінували серед молоді під час протестів.

Привид люстрації

Показово, що Комуністична партія, яка найбільше захищала радянські символи, частково була при владі до 2014 року.

В 1991 році комуністичну партію України офіційно заборонили.

Проте вже в 1993 році була створена нова комуністична партія України, яка сама себе називає правонаступницею КП УРСР.

На виборах до парламенту 1994 року вона отримала найбільше депутатських місць.

Та ж історія повторилась на виборах 1998 року, а на президентських перегонах лідер комуністів Петро Симоненко набрав 37%.

Тільки на виборах 2012 року комуністи поступилися першим місцем, з того часу вони стрімко втрачали виборця.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption З весни 2011 року за рішенням парламенту "Прапор Перемоги" обов'язковий до використання на заходах, пов'язаних з перемогою у Другій Світовій Війні

Проте за президентства Віктора Ющенка в 2006 році комуністи разом з Партією регіонів та соціалістами сформували уряд Віктора Януковича.

Окрім того, комуністи проводили ситуативні голосування на користь уряду Юлії Тимошенко. Після обрання Віктора Януковича комуністи знову увійшли до парламентської більшості.

Зараз комуністична партія, за даними соціологів, може не подолати виборчий бар’єр на виборах до парламенту та вперше в історії не потрапити до Верховної Ради.

Ще одним ударом по діячам комуністичної партії може стати люстрація.

Ухвалений16 вересня 2014 року Верховною Радою "Закон про очищення влади" запроваджує процедуру люстрації для колишніх функціонерів комуністичної партії.

Зокрема, десятирічна заборона на доступ до державних посад чекає на діячів радянського часу: керівників компартії , які займали посади секретаря райкому і вище.

Крім того, люстрація зачепить функціонерів комсомолу рівня секретаря ЦК ЛКСМУ і вище.

Доступ до влади на десять років закривається для штатних працівників та негласних агентів КДБ, а також випускників вузів КДБ, крім тих, хто навчався на технічних спеціальностях.

Новини на цю ж тему