Порошенко у Харкові: шанс для танкобудівників

  • Ганна Силаєва
  • для ВВС Україна, Харків

Суботнє відвідування президентом України заводу імені В.О. Малишева у Харкові об'єднало ознаки одночасно кількох жанрів: звичайної робочої поїздки першої особи держави на "проблемне" підприємство, візиту на виробництво потенційного замовника, знайомства головнокомандувача зі "зразками продукції" оборонного заводу та зустрічі із виборцями напередодні важливого голосування.

Цього разу вихідний день на заводі – частково робочий. Кілька десятків робітників у велетенському холодному цеху чекають команди: коли з'явиться президент – вони вдаватимуть жваве виробництво.

Петро Порошенко звернеться до них із промовою: подякує, "хоча це вже не модно", - за трудовий подвиг: "Кожен робить все можливе на своїй ділянці. Волонтери роблять дуже важливу річ – привозять термобілизну, харчі. Але волонтери не привезуть танки, вони не привезуть ваш "четвертий" БТР".

Броня міцна

Та на заводі спершу президент оглядає виставку броньованої техніки - лінійку танків, БТРів, БМП.

Гордість "малишевців" - танк "Оплот" - із гучним гуркотом проїхав перед ним кілька десятків метрів та покрутився на місці, поводив зі сторони в сторону гарматою.

Для харківських телевізійників ці "викрутаси" звичні. Сценарій і зміст презентації місцеві журналісти знають напам'ять – вони однакові для всіх "поважних" візитів з часів президентства Леоніда Кучми.

Проте вперше за ці роки голова держави не імітує цікавість до виставки. Чи не вперше заводчани відчувають себе не прохачами, які вимолюють держзамовлення та контракти, які дозволять підприємству і далі животіти. Вперше їхня продукція справді потрібна державі. "Не було б щастя – нещастя допомогло", - так і каже Петро Порошенко.

Ідучи уздовж вишикуваних машин із замисленим обличчям, президент надовго зупиняється біля кожної. Він в'їдливо розпитує головного конструктора про переваги моделі, допитливо вдається у технічні тонкощі. Найбільше уваги він приділяє БТРам. Позаштатний кореспондент ВВС Україна підслухав частину їхньої розмови:

- Скільки було випадків, коли через відмову БТР зупинявся в бою?

- Таких випадків багато, але ми рахуємо 50 на 50: половина – відмова системи, половина – абсолютно неправильна експлуатація. Ми підготували 50 екіпажів. Вони воюють – ми ремонтуємо. Проблема: люди не знають техніки...

- А яка машина оптимальна, щоб стояти на блок-посту і чергувати?

- Для блок-посту машина має бути невеликою, добре замаскованою. Хороші пошукові можливості в пасивному режимі. Не створювати звукового фону.

- Є в нас така на озброєнні? Чи, вважаєте, потрібна модернізація під спецрежим блок-посту?

- Конкретно для таких умов…

Вже за кілька хвилин, відходячи від БТРу, Петро Порошенко голосно дає завдання конструкторському бюро імені Морозова: "Давайте нам техзавдання на розробку техніки для блок-постів. Хоча тепер це вже будуть не блок-пости, це будуть реальні опорні пункти в межах тієї лінії оборони, яку ми вибудовуємо. Такі пункти, де розміщено від 3 до 7 одиниць бронетехніки. І щоб оператори були захищені – вони перебуватимуть у машинах. І щоб там були тепловізори, системи акустичного контролю при вимкненому двигуні, захищена система зв'язку".

Терміни для такого завдання, як каже сам президент, "волюнтаристські" - два-три місяці.

Після цієї розмови на питання ВВС Україна, чи справді президент настільки обізнаний у військовій техніці, головний конструктор бюро імені Морозова Олександр Веретенніков відповів ухильно: "Дивлячись для чого". А на уточнення: "Для прийняття рішень", - посміхнувся і промовчав, мовляв, військова таємниця.

Пацієнт швидше живий?

"Це найбільше підприємство бронетанкової галузі у складі державного концерну "Укроборонпром": найбільша площа, колектив, виробничі потужності", - описує завод імені Малишева заступник гендиректора концерну Сергій Пінькас.

І водночас визнає: стан підприємства – жалюгідний. Тільки боргів – 900 млн гривень. З них 5 млн – перед заводчанами (нещодавно заборгованість по зарплатні була 20 млн гривень). Фактично завод є банкрутом.

"Абсолютно не секрет, що декілька років заводи – культурно скажемо – грабувалися. І якщо взяти той же "Оплот", декілька місяців назад ми прийняли підприємство із відставанням від графіку на 34 дні. Фактично ми не могли відвантажити продукцію вчасно", - каже він.

За його словами, щоб розігнати завод на повну потужність, яку він втратив за роки стагнації, потрібні величезні обігові кошти - для цього планують залучати кредити.

При цьому пан Пінькас називає реальні цифри - скільки "малишевці" виробляють нині, а скільки - могли б за сприятливих умов: "Ми готові презентувати програму, щоб через державне фінансування закупити станки, верстати - покращити виробничу базу. Щоб ми вийшли з кількості 5-7 одиниць на місяць на 25-35, а в деяких питаннях – і 50 одиниць на місяць".

Він визнає: техніку "в зону" завод ім. Малишева нині відвантажує безплатно, під чесне слово. "Бо договори ще не укладені, - каже Сергій Пінькас. - Є певна невідповідність закону – складна процедура оформлення. На всіх інших заводах концерну, не тільки на Малишева, ми фізично відвантажуємо техніку, складаємо відповідні документи, що підтверджують факт виконання робіт. А договори оформлюються вже після".