Європа: 2015-й - рік непевності

Привид кризи євро повернувся до єврозони Копирайт изображения PA
Image caption Як і в минулі роки, Європа вступає у 2015 стурбована своєю економікою

2015 рік засвідчить ще одну спробу Європи досягти стабільності і безпеки. Протягом двох останніх років європейські лідери і посадовці раз у раз проголошували кінець економічної кризи, проте в останні шість місяців песимістичні настрої повернулись.

Загрози вже не ті, що були у 2012-му. Тепер можна не боятись, що європейські країни не розрахуються за своїми боргами. Нинішні загрози – застій і дефляція.

Європейські посадовці не раз застерігали: якщо не стимулювати зріст і не створити нові робочі місця, це посилить не лише соціальну напругу, а й опозицію до "європейського проекту". Судячи з нинішнього стану, лише у 2020 р. економіка зможе повернутися на рівень 2007 р.

У 2015-му економічне одужання буде ще непевним. Слабкість попиту – хвороба вже хронічна. Німеччина лишатиметься рушієм європейської економіки, але вже не матиме такої потужності, як два роки тому. У Франції економічний зріст складе близько 0,7%. Італія має подолати залишки кризи, але єврозона в цілому навряд чи досягне більш ніж 1% зросту і не зможе суттєво змінити показник безробіття, який наразі становить 11,7%.

Всі погляди знову звернені на президента Європейського центрального банку Маріо Драгі. Очікується, що протягом першого кварталу він "відкриє шлюзи", дасть поштовх попиту і придбає облігації внутрішньої позики. Втім, це навряд чи прямий шлях до порятунку. У Німеччини є стійкий опір до цього заходу; можливі також і юридичні складнощі, та й загалом, багато хто сумнівається, до чого це призведе.

Рухи, спрямовані проти режиму суворої економії

Європа досі покладає надії на засоби економії: збереження низької купівельної спроможності євро і дешевий експорт задля збільшення попиту вдома.

Копирайт изображения EPA
Image caption Чи зможе іспанська партія "Подемос", що виступає проти режиму економії, прийти до влади через вибори?

Втім, незадоволення режимом економії поширюється у масах. Знову ж таки, слід очікувати незгоди між Берліном, який продовжує вимагати зменшення дефіциту до 3% і нижче, а також внесення змін у закони про працю, і Парижем, який вірить, що Європі потрібні зростання й інвестиції у масштабні інфраструктурні проекти.

Партії, спрямовані проти істеблішменту, у 2015 знову отримають шанс скористатися народним незадоволенням. На деяких виборах такі "повстанські" партії можуть зіграти ключову роль. Уже за кілька тижнів Греція може проголосувати за ліворадикальну партію СІРІЗА, яка лідирує за даними соцопитувань. У разі успіху на виборах ця партія буде домагатися реструктуризації національного боргу, відповідно посилюючи в опонентів страх повернення грецької кризи.

Пізніше цього року вибори пройдуть в Іспанії. Вона теж має активну ліворадикальну партію – "Подемос", яка вкрай різко настроєна проти режиму економії.

Партія незалежності Сполученого Королівства теж може сказати своє вагоме слово у торгах за владу після травневих виборів у Британії.

Копирайт изображения Getty
Image caption У Франції на президента Олланда тисне Національний фронт на чолі з Марін Ле Пен

Одним із ключових факторів зменшення підтримки традиційних партій є безробіття. У Франції число людей, що шукають роботу, досягло рекордного рівня. У листопаді безробітних стало більше на 27 400, тож загалом їх тепер 3 488 300. У відсотковому значенні, кількість безробітних за минулий рік зросла на 5,8%. Це прямо загрожує політичному майбутньому президента Франсуа Олланда. Якщо у 2015 його адміністрація не спроможеться створити робочі місця, він стане політичною "кульгавою качкою" і зіграє на руку Національного фронту Марін Ле Пен.

2015 рік також дасть змогу перевірити, чи колишній французький президент Ніколя Саркозі все ще впевнено контролює свою партію, більше того – чи не дадуть йому французи другий шанс.

В Італії багато хто невдоволений реформами Маттео Ренці, але справжній тест полягатиме в тому, чи не послабляться ці реформи і наскільки ретельно їх будуть втілювати у життя.

Настрої в Італії дуже нестабільні; уже десять років ця країна практично не бачить росту економіки. Дві опозиційні партії у цій країні відкрито виступають проти ЄС, причому одна пропонує референдум з питання збереження євро.

Хвилювання щодо імміграції

Жодна проблема так не відображає коливання європейських настроїв, як проблема міграції, зокрема імміграції до Європи. Очікується, що влітку велике число людей знову спробує потрапити до Європи Середземним морем, тікаючи від нестабільності у країнах Близького Сходу і Африки.

Копирайт изображения EPA
Image caption Дрезденські протести "проти ісламізації" – потрясіння для Німеччини

Політики з провідних партій будуть змушені якось розв’язати цю проблему. Німеччину, яка приймає набагато більше біженців з Близького Сходу, ніж інші країни, нещодавно сколихнули протести. У Дрездені напередодні Різдва 17,5 тисяч людей пройшли під транспарантом "Європейські патріоти – проти ісламізації Заходу". Вкупі з протестами в інших містах, це шокувало німецький політичний істеблішмент. Політичні лідери закликали народ до "розуміння й відкритості".

З цього очевидно, що не тільки британці непокояться з приводу мігрантів. У багатьох європейських країнах це вагома політична проблема, що сприяє швидкому підйому "нетрадиційних" партій. Європейські лідери ще не знайшли переконливої відповіді.

Дещо тривожно європейцям і у зв’язку з прийдешніми виборами у Британії. На думку одного поважного європейського посадовця, протягом найближчих трьох років питання Британії буде для європейців найактуальнішим після питання розвитку європейської економіки.

Якщо Девід Кемерон збереже свою посаду, очікується, що у другому півріччі почнеться перегляд ролі Британії в об'єднаній Європі – у підготовці до референдуму 2017 р. про членство в ЄС. Очікується, що у загальних рисах пан Кемерон окреслить свої побажання на червневій зустрічі Європейської ради. У відповідь він побачить з боку ЄС бажання зберегти Британію у своєму складі, але разом з тим неготовність іти на поступки, які б надали Британії "особливий статус" – адже це підриває фундаментальні засади ЄС, наприклад, принцип свободи пересування.

Наразі неясно, в якому форматі відбуватиметься перегляд умов для Британії. Дехто з європейських лідерів сподівається, що вистачить похідних правових актів, але більше схоже на те, що для нової домовленості з Британією не можна буде обійтись без змін в основних договорах.

Деякі країни, зокрема Німеччина, вважають, що договори необхідно модифікувати, з тим щоб вони підтримували нову будову єврозони. На їхню думку, ЄС уже підійшов до меж дозволеного договорами. Але ніхто не горить бажанням скликати міжурядову конференцію; Франція, наприклад, виступатиме проти будь-яких кроків, що ведуть до референдуму.

Отже, для Великої Британії шлях перегляду умов буде довгим і заплутаним; це буде непросте випробування для британської дипломатії, якій останнім часом не завжди вдається правильно зчитувати європейські настрої.

Копирайт изображения Getty
Image caption Британський прем’єр Девід Кемерон прагне змінити стосунки Великої Британії з ЄС

У 2015 р. нова Європейська комісія буде змушена проявити волю і гнучкість у прийнятті важливих реформ. Чи допоможе Європі інвестиційний фонд у 300 млрд євро? Чи зробить ЄС кроки до єдиного цифрового ринку або енергетичного союзу?

Президент Комісії Жан-Клод Юнкер розпочав свою роботу вдало. У його особі прагматичну Комісію очолив проникливий тактик. Однак йому можуть закинути огріхи його минулої діяльності як прем’єр-міністра Люксембургу: багато бізнесменів зареєструвало свої компанії у цьому герцогстві, аби ухилитися від податків в інших країнах.

Загалом його політичний баланс має бути позитивним, адже його впевнено підтримують дві найбільші партії Європейського парламенту.

Втім, якщо виявиться, що пан Юнкер брав активну участь у махінаціях – заохочував компанії до схем уникнення податків, це зіграє проти нього.

Зіркою нової Комісії майже напевно стане її перший віце-президент Франц Тіммерманс. Він уже проявив себе здібним захисником ЄС на кількох мовах і неодмінно зіграє ключову роль у майбутньому британському референдумі, незалежно від його формату.

Випробування Росією

Росія лишатиметься тривожним невідомим. Прорахунок на сході України може втягнути Європу в нову холодну війну.

Російська економіка розхитана. Нещодавно колишній міністр фінансів Олексій Кудрін заявив: "Ми вступили або зараз вступаємо у повномасштабну економічну кризу".

Від цього постраждають і різні напрямки європейської економіки. Скоріше за все, у 2015 р. європейським країнам доведеться пройти тест на однодумність щодо стосунків з Росією. Деякі країни – зокрема Франція та Італія – матимуть спокусу агітувати за пом’якшення санкцій.

У Європі 2015 р. Росія має потенціал стати головною темою.

У вуличних опитуваннях багато молодих європейців називають себе "поколінням, що живе у непевності". Їхні сумніви мають бути подолані, якщо Європа хоче знову віднайти стабільність і повернути людям віру в "європейський проект".

Копирайт изображения EPA
Image caption Стосунки Європи з Росією лишаються напруженими через українську кризу

Про те, що поставлено на карту, добре сказав Герман Ван Ромпей, попередній президент Європейської ради: "Якщо Велика Британія піде, це буде для Європи страшною раною, навіть ампутацією – тому слід зробити все, щоб цього не допустити. Втім, навіть і так Європа виживе. Але без Франції Європа – сама європейська ідея – неодмінно помре".

У 2015 р. перед Європою знову стоятимуть важливі питання стосовно її майбутнього.

Читачам мого блогу – всього найкращого у новому році!

Новини на цю ж тему