Лі Куан Ю: авторитарний творець сінгапурського дива

Лі Куан Ю Копирайт изображения AFP
Image caption Лі Куан Ю зробив Сінгапур практично вільною від корупції державою

"Батько сінгапурської нації" Лі Куан Ю помер увечері в неділю на 92-му році життя. Пан Лі керував островом на посту прем'єр-міністра протягом 31 року: відколи Сінгапур здобув незалежність в 1959 році.

Розважливий стратег і прагматик, він перетворив Сінгапур з крихітного острова без жодних природних ресурсів на процвітаючу економіку.

Він успішно згуртував сінгапурців для досягнення того, що часто називають економічним дивом - поєднання приватного та державного капіталізму.

Пан Лі зробив Сінгапур процвітаючим, сучасним, ефективним і практично вільним від корупції - і туди попрямували іноземні інвестори.

Але разом із захопленням його економічними успіхами, багато хто висловлює скепсис щодо того, що відбулось за правління Лі Куан Ю з правами людини.

Навчання в Кембриджі

Лі Куан Ю народився 16 вересня 1923 року в Сінгапурі, в сім'ї третього покоління китайських іммігрантів.

Його виховання проходило під сильним британським впливом, і його дід називав його Гаррі Лі - під цим ім'ям він і був відомий в молодості.

Пана Лі відправили в англійську школу в Сінгапурі, але подальшу його освіту перервала японська окупація, що почалася в 1942 році.

Копирайт изображения AP
Image caption Лі Куан Ю на виборах в Сінгапурі в 1958 році

Протягом наступних трьох років він торгував на чорному ринку, а також завдяки своїй гарній англійській влаштувався працювати в японський окупаційний департамент пропаганди.

Після війни він ненадовго опинився в Лондонській школі економіки, перш ніж перевестися в Кембридж, де він отримав подвійну ступінь в юриспруденції.

Під час свого перебування в Англії, пан Лі став відданим слухачем радіо ВВС і навіть брав участь у виборчій кампанії свого університетського товариша, який боровся за місце в парламенті графства Девоншир.

Пан Лі зі студентських часів вважав себе послідовним соціалістом, тому після повернення до Сінгапуру він не роздумуючи пішов у профспілковий рух і з часом став одним з головних профспілкових юристів.

З Малайзією і без

У 1954 році Лі Куан Ю засновує Партію народної дії (ПНД) і стає її генеральним секретарем. Цю посаду він обійматиме наступні сорок років.

ПНД отримала більшість місць в парламенті на виборах 1959 - Сінгапур до того часу вже здобув фактичну незалежність, ставши самоврядною державою у складі Британської імперії.

А сам Лі Куан Ю займає крісло прем'єр-міністра.

Image caption У 1969 році Лі Куан Ю (в центрі) брав участь у програмі ВВС "Панорама"

У 1963 році пан Лі укладає договір про злиття Сінгапуру з Малайзією, але цей союз тривав недовго. Ідеологічні протиріччя і низка запеклих зіткнень між етнічними групами призвели до виключення Сінгапуру з федерації і набуття ним уже повноцінної незалежності.

Для пана Лі це було непростим рішенням, адже він розраховував, що союз з Малайзією допоможе Сінгапуру подолати спадщину колоніального минулого. Він називав це рішення "болісним вибором".

Однак між Сінгапуром і Малайзією продовжували зберігатися комерційні та військові зв'язки, а Британія погодилася зберегти тут свою свою військову базу як гарантію безпеки двох держав.

Пан Лі розпочав масштабну програму реформ, які мали перетворити Сінгапур зі "смітника деградації", як його описували в місцевій пресі тих часів, на сучасну індустріальну розвинену державу.

Ціна реформи

Задля проведення економічної реформи Лі Куан Ю ввів жорсткий контроль над всіма іншими сферами життя міста-держави, насамперед політикою. Сінгапур - все же одна з найбільш регульованих спільнот у світі.

Опоненти Лі опинялися у в'язниці без суду і слідства, пресі "затикали" рот і обмежували доступ інформації з-за кордону, багато журналістів були заарештовані.

"Свобода преси, свобода ЗМІ, має бути підпорядкована першорядним потребам цілісності Сінгапуру", - говорив пан Лі.

Копирайт изображения AFP

Свої дії він виправдовував тим, що газети фінансувалися закордонними недоброзичливцями Сінгапуру.

Лі Куан Ю вважав, що в країні, що розвивається, деякі свободи мають бути принесені в жертву. Альтернативою антикомунізму був комунізм, і для західної концепції ліберальної демократії, в уявленні пана Лі, просто не лишалося місця.

Тим не менш, деякі з його критиків стверджують, що більшість у парламенті і так гарантувала б йому достатній рівень безпеки, без необхідності репресивних заходів.

Пана Лі, який був переконаним антикомуністом, звинувачували у використанні методів, властивих комуністичним режимам, проте, на відміну від них, народ Сінгапуру принаймні отримав фінансові вигоди від його правління.

З 1960 до 1980 року валовий національний продукт на душу населення в Сінгапурі збільшився в 15 разів.

За ізраїльською моделлю

Прикладом став Ізраїль, оточений у той час ворожими арабськими державами. "Подібно до Ізраїлю, ми мали перестрибувати через інші країни регіону і залучати міжнародні компанії", - говорив пан Лі.

Він розумів важливість встановлення добросусідських відносин з Китаєм, і в цьому йому допомогла його особиста дружба з китайським лідером Ден Сяопіном.

Копирайт изображения AFP
Image caption За роки правління Лі Куан Ю Сінгапур перетворився на багату, індустріально розвинену державу

Ден Сяопін, який відвідав Сінгапур в 1978 році, висловив захоплення економічною політикою пана Лі; в свою чергу, Лі Куан Ю був вражений реформами Ден Сяопіна в Китаї.

Пан Лі ввів заходи жорстокої боротьби з корупцією, яка була невід'ємною частиною минулої колоніальної економічної моделі, і розпочав програму будівництва дешевого житла, створення робочих місць та індустріалізації.

Одночасно він вів політику зближення різних етнічних груп острова з метою створення нової унікальної ідентичності народу Сінгапуру, заснованої на мультикультуралізмі.

"Три незабутніх удари"

А ще він вірив в ефективність тілесних покарань, випробувавши їх на собі в шкільні роки.

"Я нахилився через стілець і, прямо як був, в штанях, отримав три незабутніх удари по тому самому місцю", - згадував потім пан Лі.

Копирайт изображения AFP
Image caption З 1960 до 1980 року ВВП Сінгапуру збільшився в 15 разів

"Я ніколи не розумів, чому західні педагоги-методисти виступають проти тілесних покарань. Нічого страшного ані зі мною, ані з моїми однокашниками не сталося", - дивувався прем'єр-міністр Сінгапуру.

До того часу, коли пан Лі покинув свій пост, тілесні покарання стали невід'ємною частиною судової системи Сінгапуру, до них засуджують за більш ніж 40 статтями місцевого кримінального кодексу.

Пан Лі також вжив заходів з контролю за народжуваністю й плануванням сім'ї, запровадивши додатковий податок на тих, хто мав більше двох дітей.

Нація нянечок

Пізніше він намагався підвищити привабливість створення сім'ї серед освічених дівчат, звільнивши їх від податку на дітей, який доводилося платити їхнім менш освіченим сестрам.

Все населення Сінгапуру немов знову опинилося в школі.

Сінгапурців вчили як бути ввічливими, як бути менш гучними, що треба спускати після себе воду в туалеті і що погано жувати жувальну гумку. У місті не було жодного графіті, тому що уряд постановив, що їх бути не повинно.

"Нас називали нацією нянечок, - якось сказав пан Лі в інтерв'ю ВВС. - Але в результаті ми сьогодні краще вміємо поводитись і живемо в більш приємному місці, ніж 30 років тому".

Копирайт изображения AFP
Image caption Лі Куан Ю проводив політику зближення різних етнічних груп острова

Тим не менш, незважаючи на більш високі стандарти життя і зростання добробуту, молоді виборці виступали проти Лі Куан Ю і надавали перевагу головній опозиційній партії.

У січні 1985 року пан Лі ввів до кабінету міністрів молодих технократів, і це дозволило йому отримати чергову переконливу перемогу на виборах, хоча економіка переживала тоді важкі часи.

Сім перемог на виборах

Загалом пан Лі здобув разом зі своєю партією сім перемог поспіль на виборах, і пішов у відставку лише в 1990 році, встановивши таким чином світовий рекорд найдовшого перебування на посаді прем'єр-міністра.

Однак і після цього він продовжував активно брати участь у політиці, очоливши кампанію з пропаганди вивчення сінгапурцями китайської мови - поряд з англійською.

За час його правління Сінгапур перетворився з країни, що розвивається, на одну з провідних індустріальних держав Азії.

Є ті, хто вважає, що успіх реформ купили ціною особистих свобод і переслідування критично налаштованих засобів масової інформації.

Сам пан Лі сформулював свою філософію майбутнього Сінгапуру в інтерв'ю, яке він дав китайському телебаченню в 2005 році.

Він заявив: "У новому світі ми повинні знайти нішу для себе, маленькі кути, де, попри наш невеликий розмір, ми можемо виступити в ролі, яка буде корисна для всього світу".

Новини на цю ж тему