"ХНР": Харківська невдала республіка

Харків Копирайт изображения Getty
Image caption Спецпідрозділ "Ягуар" штурмував будівлю Харківської ОДА на наступний ранок після проголошення "ХНР"

Рік тому, у день народження "ДНР", у Харкові проголосили про створення "Харківської народної республіки". Вже за лічені години обласну адміністрацію, в котрій зосередилися проросійські сепаратисти, взяли штурмом спецпризначенці з Вінниччини, поклавши самопроголошеній "республіці" край.

ВВС Україна поспілкувалася з безпосередніми учасниками тих подій, аби зрозуміти, як саме минулоріч розгорталися антиурядові протесту у "першій столиці", як народилася і померла "ХНР" і якою є політична ситуація у місті зараз.

Початок протистояння

Я не встигаю поставити Євгенові жодного з питань, як він починає говорити сам.

"Для мене особисто все почалося в середині лютого, за кілька днів до бійні на Інститутській. Тоді вже було зрозуміло: події в Києві зайшли занадто далеко, і саме собою все не розсмокчеться. Приятель написав мені у "Вконтакте": мовляв, за твоїми дописами бачу, що тобі теж не подобається те, що відбувається в країні. Спитав, чи готовий я робити щось за межами інтернету. Я відповів: так".

Євген – типовий представник харківської гуманітарної інтелігенції. Має дві вищі освіти, працює перекладачем. Просить не називати його прізвища.

"Ми зустрілися. На першу зустріч прийшло 12 хлопців. Далі – створили закриту групу у "Вконтакте" і запрошували до неї своїх однодумців. Для чого ми зустрічалися? У нас було розуміння, що твориться щось неладне, справа може дійти до насилля, і ми інстинктивно прагнули триматися разом. 22 лютого ми вирішили з’явитися на публіці відкрито. Там виявилося, що таких, як ми, у Харкові багато", – згадує мій співрозмовник, який пізніше став активістом Антимайдану.

Цього дня у харківському Палаці спорту мав відбутися з’їзд депутатів усіх рівнів південно-східних областей України. Очікувалося, що на ньому виступить чинний на той час президент Віктор Янукович. Чим може закінчитися цей захід, не було зрозуміло до останнього моменту. ЗМІ плодили версії: звинувачення у держперевороті, оголошення про створення автономії, заклик до активного спротиву "силам Майдану".

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Харківські євромайданівці перебували у будівлі тамтешньої ОДА майже тиждень

Володимир Чистілін, харківський журналіст та координатор місцевого Євромайдану, згадує драматичність моменту: "У той день ми зібрали велике віче і руками проголосували, йдемо до Палацу спорту чи ні. Ніхто не знав, що там відбуватиметься. В нас могли стріляти".

Для побоювань були підстави. За кілька днів до цього міліція і "тітушки" жорстоко розігнали мітинг харківського Євромайдану. Кілька тамтешніх активістів загинули у Києві, на Інститутській. Однак майданівці вирішили таки пікетувати з’їзд.

22 лютого міліція розвела два мітинги біля Палацу спорту. Зрештою, Янукович на з’їзді так і не з’явився, захід закінчився фактично нічим. Тому активісти розходилися звідти з різним настроєм. Противники Майдану – з розчаруванням, прихильники – з відчуттям перемоги.

"Багатотисячна колона кілька годин йшла через весь Харків до площі Свободи. У будівлі ОДА залишався заступник губернатора Василь Хома. Жодного штурму не було: він сам відкрив нам двері, запросив подивитися, що відбувається. Люди зайшли всередину. Я особисто зняв у кабінеті губернатора портрет Януковича", – сміється Володимир Чистілін.

Активісти Майдану вирішили не виходити з будівлі до призначення нового голови обласної адміністрації.

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Харківські антимайданівці сформували свій табір біля пам'ятника Володимиру Леніну

На іншому кінці площі Свободи, біля пам’ятника Леніна, теж вирувало життя.

"Коли вам говоритимуть, що люди почали збиратися біля Леніна, щоб захистити його від повалення, - це маячня. Просто інший край площі Свободи сам по собі став магнітом для всіх людей, котрі не сприйняли лютневого перевороту в Києві", – каже Євген.

Саме там антимайданівці почали зводити намети, формувати десятки самооборони, проводити власні мітинги.

"Коридор ганьби"

Протягом якогось часу два майдани у центрі Харкова співіснували більш-менш мирно.

Так, частині антимайданівців не подобалося, що їхні опоненти "захопили" ОДА (Самі євромайданівці вважали, що ніякого захоплення не було, оскільки вони потрапили до ОДА безперешкодно. - Ред.). Серед євромайданівців не бракувало охочих повалити Леніна.

Однак взаємної ворожості, за великим рахунком, не було. Активісти з обох боків навіть намагалися домовитися про футбольний чи баскетбольний "матч миру" – прямо на площі.

Копирайт изображения AP
Image caption 1 березня євромайданівців, котрі перебували у будівлі ОДА, жорстоко побили

До нього так і не дійшло. 1 березня антимайданівці взяли будівлю ОДА штурмом, вигнали звідти євромайданівців, побили їх та влаштували "коридор ганьби". Кадри скривавлених активістів, які стоять на колінах в оточенні людей, котрі штурхають їх і знущаються над ними, викликали шок навіть серед деяких антимайданівців.

Адвокат Дмитро Тихоненков сьогодні захищає кількох людей, котрих звинувачують в участі у масових безладах 1 березня.

"Мої підзахисні не визнають себе винними. Вони кажуть, що звільняли незаконно захоплену будівлю. А щодо "коридору ганьби": вся країна бачила, як перед тим у Львові "беркутівців" ставили на коліна. В Україні була загальна тенденція до насилля, не в Харкові це почалося. Це була така сама реакція, тільки з іншого боку", – каже він.

"Рука Москви"

Чимало євромайданівців впевнені: ключову роль у подіях, котрі радикалізували Харків, відігравали "туристи" з сусідньої країни. У соцмережах писали: 1 березня до міста в’їхали десятки автобусів з російськими номерами, серед учасників мітингу, після якого дійшло до штурму ОДА, було повно немісцевих, а на самому вічі було чимало російських прапорів.

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Користувачі соцмереж вбачали у харківських подіях 1 березня "російських слід"

Один з них підняли над будівлею адміністрації після її "звільнення" антимайданівцями.

Російська служба Бі-бі-сі тоді, на початку березня, знайшла людину, котра змінила український прапор над ОДА на триколор. 25-річний москвич, який називав себе Міка Ронкайнен, заявив, що не вкладав у свій крок жодного політичного змісту.

"Я вирішив показати іншим людям, які залишилися на площі й не пішли штурмувати адміністрацію, що штурм закінчився успішно, і адміністрація звільнена... Якби я поміняв український прапор на український прапор, ніхто б нічого не зрозумів. Як я міг показати, що адміністрація звільнена, маючи під рукою лише російський прапор?" – сказав тоді він.

Синьо-жовтий стяг на будівлю повернули вже за 45 хвилин, однак сам факт появи триколора над Харковом викликав далеко не однозначну реакцію учасників тих подій. Для євромайданівців він став однозначним свідченням впливу "руки Путіна" на Антимайдан.

Протестувальники на площі перед ОДА зустріли російський прапор овацією. Однак у захваті були не всі з них.

Копирайт изображения Getty
Image caption Чимало харківських антимайданівців виголошували на мітингах проросійські гасла

"Підняття російського прапора викликало шок. Багато противників Майдану після цього не змінили своїх поглядів, однак перестали ходити на масові акції: у них виникло відчуття, що все це - якась спланована провокація", – згадує прихильник Антимайдану Євген.

"Ми проковтнули наживку. Нашим опонентам вдалося представити протестний рух проти незаконної київської влади як протест проти України", – погоджується журналіст, активіст Антимайдану Андрій Бородавка, котрий з листопада минулого року перебуває на території Росії.

Антимайданівці кажуть, що "російські туристи" стали своєрідним мемом у середовищі протестувальників. Приблизно таким же, як "озброєні правосеки з західної України", котрих вони весь час видивлялися у таборі Євромайдану.

"Звичайно, у тому ж Бєлгороді були люди і цілі групи, які підтримували нас. Але на київському Майдані були поляки й литовці, що тут такого?" – каже Євген.

"Громадяни Російської Федерації у справах про масові заворушення у березні-квітні минулого року не фігурують", - констатує речниця харківської прокуратури Віта Дубовик.

Слід "Мотороли"

Утім, применшувати значення російського чинника у харківських подіях теж не варто.

У мережі можна знайти відеоінтерв’ю одного з найвідоміших бойовиків "ДНР" "Мотороли", у котрому той стверджує: "Найперше боєзіткнення (мого підрозділу) відбулося 14 березня 2014 року в місті Харкові на вулиці Римарська".

У подіях ночі на 15 березня минулого року багато неясного до цієї пори.

Спочатку синій мікроавтобус під’їхав до пам’ятника Леніну, у табір Антимайдану. З бусика кинули кілька петард, розпилили сльозогінний газ. Автобус почали переслідувати, і знайшли його в одному з дворів на Римарській у центрі міста – поруч з офісом харківської "Просвіти" та організації "Патріот України", котру очолював нинішній депутат парламенту, екс-комбат "Азову" Андрій Білецький.

Між антимайданівцями, котрі прибули на місце подій, та людьми, що перебували в офісі, зав’язалася стрілянина. Двоє активістів Антимайдану загинули, кількох людей поранили. Автобус з місця подій зник.

Прес-служба Харківської ОДА назвала ці події "добре спланованою провокацією проросійських активістів".

Копирайт изображения Getty
Image caption Слідство у справі про стрілянину на Римарській просувається поволі, визнають правоохоронці

"Що там трапилося насправді, ніхто не знає, але всі розуміли, що звичайних людей там не було. Це була розбірка двох бойових організацій (маються на увазі озброєні прихильники Євромайдану та Антимайдану. – Ред.). Але це стало мобілізуючим фактором для Антимайдану", - визнає Володимир Чистілін.

"Було відчуття, що нас починають безкарно відстрілювати", – у свою чергу згадують антимайданівці і кажуть: їхній протест після подій на Римарській помітно радикалізувався.

Станом на сьогодні за фактом тих подій умовні терміни отримали двоє активістів Антимайдану, котрі принесли до офісу "Просвіти" незареєстровану зброю.

Чи був покараний хтось з іншої сторони конфлікту?

"Розслідування за статтею про умисне вбивство триває. У ньому є певні труднощі, пов’язані з тим, що більша частина учасників тих подій зараз перебувають в зоні АТО, і ми не можемо з ними поспілкуватися", – каже речниця прокуратури.

Депутати парламенту у справі не фігурують, уточнює пані Дубовик.

Вимоги Антимайдану

У той самий час представники Антимайдану намагалися сформулювати цілі свого протесту та методи, якими вони їх збиралися досягати.

З першого дня існування табору біля пам’ятника Леніну в ньому сусідили представники найрізноманітніших ідейних та політичних течій, тому називати усіх харківських антимайданівців "проросійськими активістами" - не зовсім правильно.

Серед протестувальників були люди з прапорами України, Росії, чорно-жовто-білими стягами Російської імперії, радянськими знаменами, з символікою різних партій та громадських організацій та просто аполітична публіка. Об’єднувало їх тільки те, що усі вони не підтримували Євромайдан і скептично ставилися до нової української влади.

Вони сформували одразу кілька "штабів спротиву", а згодом лідери окремих груп всередині Антимайдану почали винуватити одне одного у зрадах, провокаціях та "зливі протесту". За якийсь час ситуація взагалі наблизилася до абсурду – на площі Свободи проводилися одразу два мітинги Антимайдану, з окремими сценами і окремими спікерами.

Як уявляли ціль свого протесту антимайданівці? Найзагальніша відповідь: щоб харків’яни самі вирішували питання свого життя, без впливу "нелегітимної" влади Києва.

"На Антимайдані з самого початку виникло питання референдуму. Але різні люди виступали за різні референдуми і відстоювали різні питання, які мають бути на нього винесені: федералізація України, особливий статус Харківської області, надання російській мові статусу державної. У будь-якому разі, про жодне відділення від України Харківщини чи Південного Сходу тоді не йшлося", – згадує Андрій Бородавка.

Копирайт изображения Getty
Image caption На харківському Антимайдані люди збиралися під різними знаменами

Однак тодішнє та й чинне законодавство України не передбачало самої можливості проведення місцевих референдумів. У цій ситуації антимайданівці почали наполягати на тому, аби на позачергову сесію зібралася обласна рада.

"Частина з них ішла по тій самій схемі, що в Криму. Вони хотіли зібрати облраду, призначити референдум, поставити проміжних керівників області", – згадує Ігор Балута, котрого 4 березня призначили харківським губернатором.

Вже наступного дня він вперше зустрівся з активістами Антимайдану. Співрозмовники одразу вручили йому вимогу добровільно подати у відставку. Мотивували: "Харків’яни вважають ваше призначення нелегітимним".

"Кожна наступна наша зустріч була гіршою за попередню. Дехто з них викладав розгорнуті пропозиції стосовно реформи місцевого самоврядування або бачення змін до Конституції. Іншим це не подобалося, і це агресивніше середовище витискало їх з переговорного процесу", – згадує тодішній губернатор.

Ігор Балута впевнений: на антимайданівців неабияк впливала Росія.

"Служба (безпеки України. - Ред.) мені каже: люди, з якими ви сьогодні спілкувалися, за годину до розмови чи, наприклад, за дві години після того, як від вас вийшли, телефонували до Російської Федерації. Звичайно, можливо, що у них там перебувають родичі, і вони з ними ділилися тим, як вони спілкувалися з головою облдержадміністрації. Можливо. Але малоймовірно", – каже він.

Питаю: "А у вас були санкції на те, щоб відслідковувати їхні телефонні розмови?"

Ігор Балута відповідає: "У нас не було санкцій на багато речей, які ми робили".

Перший штурм

Кульмінацією щонедільних мітингів Антимайдану у центрі Харкова стало віче 6 квітня.

На перший погляд, воно не відрізнялося від попередніх. Однак у певний момент хтось зі спікерів оголосив обласній раді ультиматум: вона повинна зібратися на позачергову сесію до 9 години вечора.

Рівно о 21-й з динаміків однієї з двох сцен антимайданівського мітингу залунало "Вставай, страна огромная!" Під звуки цієї пісні сотні людей пішли на кордон міліції, що вишикувався навколо будівлі ОДА.

Кілька хвилин штовханини під вигуки "Міліція з народом!" – і люди всередині.

Один з активних учасників протесту, Сергій Юдаєв, зараз перебуває у харківському СІЗО. Вже за ґратами він написав книгу спогадів, у котрій стверджує, що харківські правоохоронці знали про наміри антимайданівців зайти всередину будівлі.

"Наші командири "секретних" загонів... провели бесіди з офіцерським складом МВС, які охороняли вхід і будівлю. Домовилися про те, що ми їх не будемо бити і так далі – просто ми відсуваємо очеплення убік і спокійно заходимо до будівлі", – пише він у своїй "повісті-розвінчанні" "Протистояння".

Пізніше у соцмережах писали про те, що в місті знову бачили цілі групи "російських туристів", подейкували, що ОДА захопили саме вони.

"Перед захопленням ОДА один з виступаючих на мітингу сказав: "Хлопці, я розумію, що ми тут всі з Бєлгорода. Але якщо раптом хтось з вас має при собі український паспорт – підніміть його, будь ласка". І люди підняли десятки паспортів", – стримано коментує ці чутки активіст Антимайдану Євген.

Наступного ранку виявилося, що під контролем мітингувальників перебуває не лише Харківська, але й Донецька облдержадміністрація, а також Луганське управління СБУ.

Кабінет міністрів у Києві зібрався на позачергове засідання, на котрому прем’єр Арсеній Яценюк заявив, що уряд розробив "план дій у зв’язку зі спробами дестабілізувати ситуацію на сході України".

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков вилетів з цим планом до Харкова, тодішній перший віце-прем’єр Віталій Ярема повіз його до Донецька, а голова СБУ Валентин Наливайченко – до Луганська.

Мирний протокол

Тим часом у Харкові проблеми спробували вирішити мирним шляхом. Спочатку антимайданівці на прохання міліції зосередилися у холі будівлі облдержадміністрації. Лідерів протесту запросили на погоджувальну нараду за участю мера Харкова Геннадія Кернеса та представників обласної влади.

Кількагодинні переговори приносять результат: їх учасники підписують протокол, згідно з яким обласна рада повинна провести засідання протягом трьох найближчих днів. На цьому засіданні не повинні будуть розглядатися питання, які виходять за межі повноважень облради, – тобто, наприклад, про призначення референдуму. Крім того, вирішили, що антимайданівці отримають у будівлі ОДА кімнату, у якій вони могли б працювати.

Однак цей протокол так і не було реалізовано.

У будівлі ОДА ще не закінчилися переговори між висуванцями Антимайдану і представниками влади, як у холі облдержадміністрації один з лідерів протесту, координатор організації "Русский восток" Антон Гур’янов зачитав "Акт про проголошення державної самостійності Харківської народної республіки".

"ХНР", про яку досі не чув ніхто з антимайданівців, стала другою "народною республікою", "проголошеною" на території України. У той самий день кількома годинами раніше у Донецьку народилася "ДНР". Про утворення своєї республіки заговорили і в Луганську.

"Харківська народна"

"Протест у Харкові не мав якоїсь спрямованої мети. Вимагати референдуму від влади, яка прийшла внаслідок державного перевороту, було наївним. Я і мої товариші вважали, що потрібно було оформити вимоги протесту у зрозумілу для більшості харків’ян форму. Саме це ми і зробили, проголошуючи ХНР", – розповідає Антон Гур’янов.

Копирайт изображения Getty
Image caption "ХНР" проголосили в один день з "Донецькою народною республікою"

Наприкінці квітня минулого року пан Гур’янов виїхав з Харкова до Донецька, а згодом – до Росії. Відтоді він час від часу записує відеозвернення до своїх прихильників. У них він називає себе "головою ради народних депутатів ХНР". Кореспонденту ВВС Україна вдалося поспілкуватися з ним телефоном.

"Ми пробували провести сесію облради, але це не вдавалося через саботаж цього процесу депутатами", – визнає пан Гур’янов.

У цих обставинах він вирішив зібрати "альтернативну облраду": будь-хто з охочих антимайданівців міг записатися у депутати "Ради депутатів Харківської територіальної громади" в наметі біля облдержадміністрації. Коли "депутатів", обраних таким чином, набралося 150, вони присягнули на вірність народу Харківщини на Конституції України – "іншої на той час не було", і проголосували за акт про утворення "суверенної держави" – "ХНР".

"Сепаратистом себе я, звичайно, не вважаю", – каже сьогодні Антон Гур’янов.

"Нашою чіткою позицією було те, що ("Київський". - Ред.) режим є принципово незаконним. 7 стаття Конституції дає народу України здійснювати владу способом прямого волевиявлення. Це ми і зробили: ми зберігали дію Конституції України на території Харкова", – пояснює він.

Питаю, чи координував він свої дії з активістами, які у той самий день проголосили "народну республіку" в Донецьку.

"В Донецьку були присутні харків’яни. Ми передзвонювалися з ними, взнавали останні новини. Ми раділи за донецьких товаришів, вони раділи за нас. Був обмін новинами, але координації як такої не було", – відповідає Антон Гур’янов.

Саме донецькі події дали йому ідею для назви "народна республіка".

"Ми виходили з того, що процес вже пішов, і потрібно перебувати в його руслі", - згадує він.

Проголошення "ХНР" неоднозначно сприйняли навіть інші активісти Антимайдану.

"Планувалося, що ми розгорнемо наметове містечко і чекатимемо на сесію облради. Але "ХНР" сплутала ці плани і налякала Київ", - говорить Андрій Бородавка.

Улітку минулого року Служба безпеки України оголосила пана Гур’янова в розшук. Йому інкримінують дії з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади чи змову про вчинення таких дій. Пану Гур’янову загрожує від п’яти до десяти років позбавлення волі.

Список "депутатів", котрі проголосували за створення "ХНР", згодом знищили, каже Антон Гур’янов, - через страх перед можливими репресіями.

"Коли "ХНР" повернеться на батьківщину, ми проведемо нормальні вибори, як це було зроблено в Донецьку" (Україна та західні країни не визнають "вибори", проведені у самопроголошеній "ДНР" у листопаді минулого року. - Ред.), - обіцяє він.

Дзвінок Жириновського і штурм ОДА

Увечері 7 квітня антимайданівці ще раз зайшли всередину облдержадміністрації. Цього разу штурм був значно жорсткішим, ніж напередодні. Нападники використовували петарди та шумові гранати, кидали до будівлі коктейлі Молотова, запалили біля входу шини.

"На той момент мені довелося сформувати свою особисту мережу агентів серед антимайданівців. Вони доповідали мені про обстановку оперативніше, ніж це було видно з міліцейських зведень. Незадовго до штурму я вже знав, що вони починають формувати невеликі групи, розкладати по рюкзаках і сумках коктейлі Молотова. Було зрозуміло, що це повинно отримати вихід сьогодні", - розповідає тодішній губернатор Ігор Балута.

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption 7 квітня штурм ОДА був найжорсткішим, згадують очевидці тих подій

За годину до початку штурму йому прямо в робочий кабінет несподівано подзвонив депутат російської Держдуми Володимир Жириновський.

"Суть розмови була така. Він каже: сподіваюсь, ви не будете жорстоко поводитися з російськомовними, проросійськи налаштованими громадянами. Я відповідаю: вішати на стовпах їх ніхто не буде, все буде елегантно. Посміялися", - згадує пан Балута.

Одним з активних учасників тих подій був нинішній міністр оборони Степан Полторак, котрий прибув до міста разом з паном Аваковим. За півтора місяці до того його призначили командувачем Нацгвардії. Останні 12 років він очолював харківську Академію внутрішніх військ.

"Спочатку ми не збиралися запускати протестувальників усередину. Але коли ми побачили рівень їхньої агресії, коли вони почали підпалювати будівлю, ми вирішили не вживати жорстких заходів у відповідь: адже в такому разі могли постраждати випадкові люди. Ми відійшли з ОДА", - згадує пан Полторак.

Натомість всі мої співрозмовники з лав Антимайдану стверджують, що до того штурму жодного стосунку не мали.

Вони наполягають: протягом усього протесту активісти чудово знаходили спільну мову з міліцією. Водночас, штурмувальники в масках були підкреслено агресивними. Один з курсантів Академії внутрішніх військ отримав у тій сутичці важке поранення: молодик у масці засунув йому шумову гранату під бронежилет.

"Наші такого зробити не могли", - почув я одразу від кількох антимайданівців.

"Мої підзахисні кажуть, що ті події були провокацією. Жоден з затриманих тоді не визнав, що брав участь у масових безладах. Є припущення, що це влаштували спеціально, щоб отримати підстави для закручування гайок і "наведення порядку", - каже адвокат Дмитро Тихоненков.

Вінницький спецназ

Близько півночі 8 квітня будівля перейшла під контроль протестувальників. А в штабі під головуванням Арсена Авакова почали розробляти план звільнення адміністрації.

Заговорили про силовий штурм будівлі.

Копирайт изображения mvs.gov.ua
Image caption Штурмувальники занесли до будівлі ОДА чимало продовольства

"Операцію розробляли практично всю ніч. Рішення приймалося дуже важко: всі боялися, що будуть жертви. Наслідки могли бути непередбачуваними для будь-якого політика чи військового… Але я розумів, що події на Сході розгортаються саме так, бо дуже мало людей, які перебували на серйозних посадах, готові приймати серйозні рішення", - згадує Степан Полторак.

У штабі знали приблизну кількість людей в ОДА, в яких саме приміщеннях вони розміщуються і чим займаються.

"Ми використовували оперативних співробітників і відслідковували ситуацію. Вони почали святкувати: мовляв, змогли, захопили. Ми дали їм відчути смак перемоги, щоб вони трохи розслабилися", - посміхається нинішній міністр оборони.

У перших рядах штурмувальників були і кілька "агентів" губернатора Ігоря Балути.

"Їх було небагато – троє людей. Їхнім завданням було не допустити розгрому, тому вони одразу зайняли стратегічні точки – входи до секретної кімнати, до особливого відділу адміністрації, і направляли потоки так, щоб туди ніхто не увійшов", - розповідає пан Балута.

У залі ОДА антимайданівці влаштували склад продовольства. Запасів їжі і води там було настільки багато, що сумнівів не виникало: протестувальники розраховували перебувати всередині довго.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Керував спецоперацією тодішній командувач Нацгвардією Степан Полторак

"Холодильники були забиті молоком", - каже Ігор Балута. Його використовували і активісти київського Майдану, щоб нейтралізовувати дію сльозогінного газу.

"Якби ми не прибрали їх тоді, то наступного дня чи через день туди завезли б величезну кількість зброї й боєприпасів, підійшло б підкріплення, і ми мали б те саме, що в Луганську і Донецьку", - говорить Степан Полторак.

Ігор Балута підтверджує: якраз тоді до Харкова прибув літак з армійським спецназом. Люди у формі взяли під контроль аеропорт та посадкову смугу авіазаводу, аби не допустити посадки борту з "зеленими чоловічками".

Харківську міліцію до штурму ОДА вирішили не залучати – не в останню чергу, через те, що харківський "Беркут" після розформування цього підрозділу був деморалізованим.

Натомість, на планову ротацію до Слов’янська якраз пересувався спецпідрозділ "Ягуар" з Вінниччини, згадує пан Полторак. Використати для звільнення адміністрації вирішили саме їх.

Під ранок через "своїх людей" розімлілих антимайданівців всередині будівлі ОДА почали попереджати про можливий штурм – щоб дезорієнтувати їх, пояснює нинішній міністр оборони.

"Вони чекали штурму дуже довго. Думали, що він буде затемна. Вже після шостої ранку, коли поїхав громадський транспорт, ми включили сирени, зачитали попередження про протизаконність їхніх дій. Вони були дезорієнтовані і не встигли нічого зробити. Сама операція (зі звільнення будівлі ОДА від активістів, які перебували всередині. - Ред.) тривала хвилин 15 і пройшла без жодного пострілу", - говорить Степан Полторак.

Копирайт изображения Getty
Image caption У результаті штурму ОДА протестувальниками кілька кабінетів у будівлі сильно постраждали

Людей, котрі перебували у будівлі, вивели назовні та поклали на асфальт у внутрішньому дворику ОДА. Там "з ними почали проводити протокольні дії співробітники міліції", каже нинішній глава Міноборони.

"Так, це була перша жорстка дія. Нехай згоріла частина будівлі, але тепер про це згадують як про поганий сон. На жаль, еліти Луганська й Донецька не проявили себе так само у такій самій ситуації", - згадує сьогодні міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

За словами Степана Полторака, в будівлі знайшли зброю та вибухівку, але "небагато".

А одна з активісток Євромайдану згадує: "Зранку наші підійшли під адміністрацію і побачили там кремезних хлопців з "Ягуару". Спитали: може, щось треба? А вони: все в порядку, тільки поїсти б. Майданівці кинули клич – і під ОДА понесли каструльки".

Кого затримали

Затримали за підсумками ранкової спецоперації 65 людей.

"Там було кілька випадкових людей. Я особисто вивів звідти дідуся років під 85 - йому просто не було, де жити", - каже пан Полторак.

Копирайт изображения mvs.com.ua
Image caption Зранку 8 квітня правоохоронці затримали у будівлі ОДА 65 людей

Зараз 63 людини з числа затриманих судять за участь у масових безладах. Адвокат Дмитро Тихоненков каже, що багато з них до жодних безладів не причетні.

"Приблизно з першої години ночі до будівлі ОДА був вільний доступ. Туди входили люди, які не встигли на останнє метро, бомжі, просто ті, хто хотів подивитися, що відбувається, випити. Один з моїх підзахисних розповідає: йду по центру міста, дві жінки кажуть, мовляв, допоможи занести продукти до будівлі. Він заніс – там його і "хлопнули" (затримали - Ред.). У кожного своя історія", - каже він.

У прокуратурі кажуть, що підсудні такими заявами просто використовують своє право на захист.

"У всіх 63 людей, які зараз перебувають під судом, здебільшого одна історія. Був на мітингу на площі Свободи, не встиг на метро, зайшов до ОДА попити кави, а тут раптом міліція, мене затримали, я нічого не захоплював. Але говорити про наші докази поза судовою залою - це тиск на суд. Ми вважаємо, що у нас досить чітка і впевнена позиція щодо доказової бази", - реагує на ці закиди речниця прокуратури Віта Дубовик.

"Перелом ситуації"

"Саме тоді стався перелом ситуації в Харкові", - відповідає Степан Полторак на питання, коли, на його думку, стало зрозуміло, що центральна влада повністю контролює ситуацію в місті.

Є й інші версії відповіді на це питання.

Вже за тиждень антимайданівці зібрали великий мітинг, після котрого кількатисячний натовп вирушив у напрямку харківської мерії.

"Як представники територіальної громади, ми вирішили заходити у міську раду. Там потужна будівля, практично фортеця. Звідти нас би вже не вигнали. Якби тоді люди зайшли до міськради і там би закріпилися, там би з’явилися, скажімо так, серйозніші аргументи і інструменти", - говорить один з активних учасників Антимайдану.

Однак інші лідери протесту чомусь повели учасників ходи в інше місце – до СІЗО, в котрому утримували затриманих у стінах ОДА активістів.

Копирайт изображения Getty
Image caption Степан Полторак вважає, що "перелом ситуації" в Харкові стався на початку квітня минулого року

Під мерію прийшло кілька сотень людей, в тому числі - "депутати", котрі тиждень тому проголосили "Харківську народну республіку". Вони вимагали впустити їх до зали засідань, аби вони могли там працювати. Конструктивної розмови з мером Харкова Геннадієм Кернесом, який особисто вийшов до мітингувальників, у них не вийшло, тому антимайданівці розійшлися звідти ні з чим.

"Після цих подій люди просто перестали бачити сенс у протесті", - визнає активіст Антимайдану.

Екс-губернатор Ігор Балута відзначає своєрідний "день перемоги" у інший день. У ніч на 21 квітня до площі Свободи почали під’їжджати вантажівки з будматеріалами, мішками з піском – всім, що необхідно для облаштування антимайданівського "наметового містечка за всіма правилами революції", згадує він.

"Те містечко простояло сім годин. Причому спрацювала (Ліквідувала наметове містечко. - Ред.) по ньому саме харківська міліція, самостійно (Без допомоги підрозділів з інших регіонів. - Ред.)", - каже пан Балута.

Саме той момент він вважає ключовим у харківському протистоянні.

А тамтешній Євромайдан провів "мітинг перемоги" лише у червні минулого року, після того, як Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, каже координатор активістів Володимир Чистілін.

"На той час влада вже почала реально діяти, працювати за адресами, сепаратистів почали пресувати", - додає він.

Тільки протягом перших трьох місяців після подій минулого квітня на Харківщині затримали понад 300 "активних сепаратистів", заявив тодішній губернатор Ігор Балута. Станом на лютий цього року кількість затриманих сепаратистів зросла до понад 700, кажуть у харківській міліції.

"Харків зачаївся"

Для чинної влади збереження сильних позицій у Харкові є питанням честі, говорять місцеві євромайданівці. Саме звідси походять чинні глава МВС Арсен Аваков, міністр оборони Степан Полторак і глава Адміністрації президента Борис Ложкін.

Однак лідер самопроголошеної "ДНР" Олександр Захарченко у лютому заявив, що має амбітні плани "взяття" Харкова: "Нас там чекають люди. У нас там багато своїх".

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков певен, що цього не станеться: "У Харкові повторення сценарію "народної республіки" не буде з трьох причин. По-перше, у Харкова є голова, і жодна нормальна людина не хоче такого, що відбувається у "звільнених "руським миром" Донецьку й Луганську. По-друге, там просто немає таких настроїв. По-третє, ми вже достатньо досвідчені для того, щоб не дати розхитати човен", - каже він.

Утім, засновник "ХНР" Антон Гур’янов вважає, що настрої пересічних харків’ян на ситуацію в місті впливатимуть мало.

"Якщо військова доцільність приведе (бойовиків "ДНР") до Харкова, то те, що про це думатимуть харків’яни, буде вторинним", - каже він.

Активіст Антимайдану Андрій Бородавка описує настрої у місті так: "Харків не злився – Харків зачаївся".

Копирайт изображения Getty
Image caption Стосунки між євромайданівцями та антимайданівцями навесні минулого року були напруженими

Чимало моїх співрозмовників з числа противників чинної влади відзначають: боротьбою з сепаратизмом у Харкові виправдовують "політичні репресії", що розгорнулися у місті.

"Останній дозволений опозиційний мітинг у Харкові був понад півроку тому, а євромайданівцям збиратися ніхто не забороняє. Наших активістів викликають на розмови в СБУ. У мене виникає відчуття окупованого міста. Опозиційна політична діяльність у Харкові просто неможлива. Багато потенційних лідерів - у СІЗО чи в бігах", - каже антимайданівець Євген.

Він визнає: аргумент "краще поганий київський режим, ніж розбомблене місто" працює.

"Але любити людей тільки за те, що вони тебе не розбомбили, - дуже складно", - продовжує Євген.

Тим більше, що для того, щоб отримати тавро сепаратиста, у Харкові сьогодні не обов’язково проголошувати гасла "народної республіки" чи відділення від України.

Одна з сотень "сепаратистів", що їх влада "вирахувала і нейтралізувала" минулоріч, - літня харків’янка, котра наклеїла в центрі міста три наліпки з текстом "Порошенко пи…ас, прекрати бомбить Донбасс".

У суді її повідомили про підозру у розповсюдженні матеріалів з публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державного влади.

Після двох тижнів, проведених у СІЗО, їй замінили утримування під вартою на домашній арешт з електронним браслетом, але справу так і не закрили. Її приклад є пересторогою усім, хто хотів би висловити незадоволення політикою чинної влади, кажуть антимайданівці.

Колишній губернатор Харківщини Ігор Балута каже, що жорсткі заходи навіть проти "мирних" опозиціонерів, які не проголошують сепаратистських гасел, є виправданими. "Чи ви забули, як "ДНР" підійшла майже до Ізюму і стрільба була вже у нас в області?" - аргументує свою позицію пан Балута.

"Якщо ми хочемо зберегти українську державність, то розмусолюватися не треба. Ці люди – потенційні вороги у цей конкретний момент. Вони – харчі для Захарченка і "товаришів" з ФСБ. Нормально налаштовані люди виходять на вулиці і виводять за собою інших людей, а вже ними користуються інші, агресивно налаштовані лідери", - каже він.

Новини на цю ж тему