Саміт Україна-ЄС: що чекають від Києва

Україна-ЄС Копирайт изображения UNIAN

У понеділок, 27 квітня, у Києві відбудеться саміт Україна-ЄС. Остання така зустріч проходила у Брюсселі ще за президентства Віктора Януковича у лютому 2013 року. Нинішній саміт буде першим відтоді, як було підписано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

У Брюсселі вже заявили, що з європейського боку "фокус буде на проведенні реформ в Україні, які підтримує ЄС", а також нагодою ще раз засвідчити солідарність з Україною.

Як заявив директор Департаменту Європейського Союзу МЗС України Всеволод Ченцов, для Києва саміт це "нагода для системної інвентаризації того, де ми знаходимося, що Україна зробила, що ми маємо ще зробити в контексті реформ."

Безвізовий режим: нові проблеми

Однією з проблем, які не мають однозначної оцінки, є запровадження безвізового режиму для українців.

Кожна сторона має своє пояснення того, чому цей процес затягується, але, як каже Всеволод Ченцов, під час саміту Україна-ЄС та саміту Східного партнерства у Ризі у травні Київ хотів би отримати більше конкретики щодо цього питання.

"Якщо ми виконали необхідні речі, то ми виходимо з того, що рішення (про запровадження безвізового режиму. - Ред.) має бути прийнято. Якщо є якісь речі, які ми маємо зробити, і без яких неможливо ухвалити рішення про запровадження безвізового режиму, треба чітко сказати, що це."

Дипломат зауважує, що впродовж останнього року у раніше узгоджену процедуру запровадження безвізового режиму "втрутилася" проблема переселенців зі сходу України, яка вносить суттєві корективи у питання безпеки і міграційних процесів, які непокоять європейські країни.

Із тим, що це є новою об'єктивною причиною затримки у процесі лібералізації візового режиму, погоджується і старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Ірина Івашко. Але вона наголошує, що тут важливо, аби українська влада продемонструвала ЄС, що "держава піклується про своїх громадян і вирішує соціальні потреби переселенців".

У той таки час, каже Ірина Івашко, є і просто невиконані зобов'язання:

"Хоча ще рік тому це здавалося досить реальною перспективою, наразі Україна не має шансів отримати безвізовий режим із ЄС до кінця 2015 року", - каже експерт і пояснює, що причиною цього є невиконання Україною усіх необхідних технічних критеріїв - забезпечити безпеку документів та захист персональних даних, продемонструвати прогрес у антидискримінаційній політиці, а також у боротьбі із організованою злочинністю, тероризмом та корупцією.

Пані Івашко додає, що критичну роль у вирішенні цих питань має відігравати міністерство внутрішніх справ, а також Державна міграційна та Державна прикордонна служби.

Експерт наголошує, що лібералізація візового режиму - це одна з складових євроінтеграційного вибору України, яку могли б досить швидко відчути на собі мільйони українців.

Енергетика: прогрес із зауваженнями

Відчутний та очевидний прогрес, за словами Всеволода Ченцова, є у галузі енергетики, включно із реформою "Нафтогазу" та ухваленням закону Про ринок газу відповідно до третього європейського Енергетичного пакету.

"І тут м'яч навіть на боці Європейського Союзу", - каже український дипломат і пояснює це тим, що російський "Газпром" і досі продає свій газ європейським покупцям на західному кордоні України за двосторонніми контрактами.

"Газпром" сидить на нашому кордоні і по суті є оператором нашої ГТС в контексті двосторонніх відносин між Російською Федерацією і країнами-членами ЄС. І коли ми питаємо про це у наших країн-сусідів, членів Вишеградської четвірки, то вони кажуть, що мають історичні контракти із Росією на 20-30 років, а коли намагаються їх змінити, то Росія починає виставляти нові умови".

Як вважає директор департаменту енергетики Міжнародного центру перспективних досліджень Наталія Слободян, у галузі наближення української енергетики до європейських норм і правил дійсно є досягнення, але практично до кожного із них є певні зауваження.

Наприклад, закон Про ринок газу, нещодавно ухвалений українським парламентом, дійсно відповідає вимогам третього Енергопакету, але багато що залежатиме від того, як він втілюватиметься, якими будуть підзаконні акти до цього рамкового закону.

Питання державного субсидування населення та підприємств вирішено за рахунок "шокової терапії" - підвищенням тарифів на газ до 330%, на опалення - на 72% та на 19% на електрику. Але водночас, зауважує експерт, держава нічого не запропонувала навзаєм:

"Складно розглядати підняття тарифів як інструмент реформування сектору. Уряд не запропонував українському суспільству будь-які програми або конкретні кроки щодо технічної модернізації енергетичної інфраструктури. Немає конкретних програм щодо покращення обліку та звітності в енергетиці. Немає напрацювань щодо захисту прав споживачів проти отримання неякісних послуг", - каже Наталія Слободян.

Те саме, твердить експерт, стосується і скорочення бюджетного фінансування вугільної галузі, коли закриття шахт не супроводжується програмами альтернативного працевлаштування для шахтарів.

Є зауваження і щодо відтермінування реформи "Нафтогазу" до 2017 року, і зімни правил гри у "зеленій" енергетиці, і проблеми із внутрішнім видобутком традиційних енергоносіїв через підвищення рентної плати.

ЗВТ: більше не відкладатимуть?

Окремими блоком у порядку денному відносин між Києвом та Брюсселем є запровадження зони вільної торгівлі, яке під тиском Росії, було вирішено відтермінувати до 1 січня 2016 року.

Голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський днями заявив, що "подальше відкладення впровадження ЗВТ або перегляд до угоди не розглядається".

Між Україною та ЄС працює запропонований Брюсселем механізм односторонніх торговельних преференцій, коли європейські країни скасували майже 90% мит і запровадили нульові квоти на окремі групи товарів для українських експортерів.

Проте ефект відкритості європейського ринку відчувався лише кілька місяців після запровадження преференцій у квітні 2014 року.

За весь 2014 рік український експорт до ЄС зріс лише на 2,6% порівняно із 2013 роком. А перші два місяці 2015 стали взагалі провальними - у січні-лютому зменшення становило понад 30% порівняно із відповідним періодом 2014 року.

Експерти називають різні причини цього - від війни і загального падіння української економіки та скорочення виробництва до необізнаності більшості українських підприємців щодо можливостей та переваг європейського ринку.

Експерти ж закликають максимально ефективно використати час, що залишився до запровадження вільної торгівлі із ЄС, адже тоді не тільки європейський ринок буде відкритий для українських товарів, але й український поступово відкриватиметься для ЄС.

Новини на цю ж тему