Як "комуністичні" міста і вулиці втрачають свої назви

Пам'ятник Леніну у Слов'янську, прикрашений українським прапором і з голубом на голові Копирайт изображения AFP
Image caption Декомунізація відбувається повільно, проте в Інституті національної пам'яті впевнені в її успішному завершенні

Декомунізація, розпочата півроку тому, наближається до дати, коли місцеві органи влади мають замінити назви сіл, міст, площ і вулиць, які були пов’язані із радянським і комуністичним минулим.

Такі рішення мають бути ухвалені не пізніше 21 листопада.

Як кажуть в Українському інституті національної пам’яті, який опікується декомунізацією, вона не завершиться до вказаної дати. Головним чином через нездатність місцевих громад домовитися про зміну назв, а подекуди і саботаж місцевої влади.

Якщо місцеві ради не зможуть ухвалити необхідних рішень до 21 листопада, то ще три місяці матиме для цього сільський, селищний чи міський голова.

Фактор виборів

Справдилися прогнози експертів, які вважали, що перейменування загальмують місцеві вибори: кандидати на посади у місцевих органах влади вирішили не поспішати, аби не втратити голоси тих, хто вважає, що перейменування вулиць і міст – не на часі.

"Декомунізація відбувається повільно не стільки через спротив, скільки через хитрування перед місцевими виборами – хтось хотів заробити бали, а хтось – не втратити", - розповідає ВВС Україна координатор експертної групи комісії з декомунізації при Чернігівській обласній держадміністрації Василь Чепурний.

Він, як і фахівці Інституту національної пам’яті, сподівається, що після виборів все може пришвидшитися.

Отримати нові назви має 941 населений пункт, серед них - 84 міста і містечка, решта – села та селища.

Точний перелік міст і сіл, назви яких змінили, оприлюднять після 21 листопада. Проте зараз, кажуть в Інституті національної пам’яті, можна говорити про кілька тенденцій.

Перша – багато місцевих рад замінюють радянські і комуністичні назви на нейтральні, не пов’язані із історією того чи іншого міста, не увічнюючи відомих земляків. Не став винятком навіть Київ, де з'явився цілий "бджолиний" квартал із відповідними вулицями. В інших регіонах України з’являються також Медові, Квіткові, Молодіжні вулиці.

Друга особливість – у багатьох населених пунктах ігнорують пропозиції ініціативних груп, до яких увійшли краєзнавці та історики, що пропонують обґрунтовані історією назви.

Третя – є випадки, коли місцеві органи влади не змогли скласти іспит на самостійність і не наважилися перейменувати. Найпомітніший приклад – Кіровоград, де міська рада передала право обрати нову назву для міста Верховній Раді.

Четверта - є міста і села, де місцеві органи влади взагалі не зробили кроків до зміни назв, пов’язаних із радянським минулим. За спостереженнями Інституту національної пам’яті, Полтавська і Сумська області виявилися позаду усіх, а не Донецька і Луганська, як прогнозували.

Копирайт изображения memory.gov.ua
Image caption Український інститут національної пам'яті склав карту, з якої видно, скільки населених пунктів треба перейменувати

"Вводять в оману"

Хоча декомунізація повільно, але рухається, Інститут національної пам’яті стикнувся із ще й з тим, що подекуди місцеві громади не беруть на себе відповідальності визначити: має бути змінена назва чи ні. Це передусім стосується вулиць, оскільки назви міст і сіл Інститут проаналізував і оприлюднив список із майже 1000 населених пунктів.

"Ми не нав’язуємо назв, це має бути рішення більшості. Але зараз до нас звертаються місцеві ради, запитуючи, чи слід змінювати ту чи іншу назву, чи потрапляє певна назва до переліку заборонених. Що також гальмує ухвалення остаточних рішень", - розповідає ВВС Україна радник голови Інституту національної пам’яті Олександр Зінченко.

"Є й інша ситуація. Приміром, є в Україні населені пункти із назвою Жовтневе, і місцеві органи влади категорично не хочуть змінювати назву, аргументуючи тим, що це не на часі або ж що така назва може бути і не пов’язана із радянським минулим, а тому її варто залишити", - додає Олександр Зінченко.

І подібних прикладів чимало.

"Політики часом вводять людей в оману. Нібито можна ухвалити таке рішення, щоб не перейменувати населений пункт. У деяких містах і селах збирають підписи за це, поширюють неправдиву інформацію. Ці дії ніяким чином не скасують необхідності виконання закону. Населений пункт усе одно перейменують, але місцева громада через такий популізм втратить можливість вплинути на те, якою буде нова назва", – заявив нещодавно на прес-конференції представник Інституту національної пам’яті Сергій Рябенко.

Донбас не серед останніх

На сході перейменувати мають найбільше населених пунктів - 47. Ще одразу ж після ухвалення закону були побоювання саботажу. Але з’ясувалося, що Донбас не пасе задніх. Як вважає Олександр Зінченко, через те, що там добре працюють військово-цивільні адміністрації спільно із проукраїнськими силами, які мобілізувалися через військові дії.

"А ті, хто плекає пострадянські цінності, не виявляють ініціативи, можливо, налякані", - додає він.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Артемівськ Донецької області має стати Бахмутом

Ще до 21 листопада місцеві органи влади підтримали перейменування Артемівська на Бахмут, Дзержинська - на Торецьк. У Красному Лимані вирішили залишити назву, але з іншою ідеологією: просять Верховну Раду сприймати назву не як радянську, а у сенсі "гарний, чудовий" Лиман.

В Артемівську перейменовані близько 80 вулиць та площ. У Красному Лимані ще залишилися вулиці, що однозначно пов'язані із радянською добою. Але у тих випадках, де вулиці перейменували, здебільшого обирали нейтральні назви. Вулиця Крупської стала Студентською, Кірова – Привокзальною, Леніна – Петропавлівською, 3-ї П’ятирічки – Вишневою.

У Слов’янську провели голосування на сайті міської ради. У підсумку більшість назв вулиць також стали нейтральними, і лише іноді - це відроджені історичні назви.

Як розповідає позаштатний кореспондент ВВС Україна у Донецькій області Ліна Кущ, оригінально підійшли до виконання закону про декомунізацію у Волновасі. Міська рада вирішила не демонтувати пам’ятник Чапаєву, а перейменувати його на "монумент "Козак".

У цьому ж місці вулицю Островського залишили без змін, але у рішенні вказали, що тепер увічнено Островського-драматурга, а не комсомольського ватажка. Волноваські депутати перейменували вулиці також на співака Кузьми Скрябіна, Ярослава Мудрого, Григорія Сковороди, Петра Сагайдачного і Михайла Ломоносова.

Копирайт изображения memory.gov.ua

У Костянтинівці ж виник конфлікт між міською радою та ініціативною групою, що підготувала перелік нових вулиць.

"Замість запропонованих нами назв вулиць – Григорія Сковороди, Василя Стуса, Володимира Сосюри, Олекси Тихого, Героїв України - вони протягли назви: Райдужна, Спортивна, Чорноморська, Правобережна, Героїв праці. Причому назву Героїв України було погоджено як із військовими, волонтерами, так і з громадськими активістами і прийнято робочою групою із декомунізації при міськвиконкомі. Це був компроміс – адже герої України то ж ветерани Другої світової, чорнобильці, афганці, навіть запорізькі козаки і, ясна річ, герої АТО", - йдеться у зверненні групи громадських активістів Костянтинівки, що його оприлюднив місцевий журналіст і голова культурно-просвітницького центру "Бахмут" Володимир Березін.

Найгірша ситуація у Вугледарі, де, за даними одного із керівників Донецької військово-цивільної адміністрації Віктора Андрусіва, навіть не склали список об'єктів для перейменування та демонтажу і не провели громадські слухання. За його словами, не кращою є ситуація і в районах.

Але найбільше бентежить знавців Донбасу, що наразі там не з'явилися вулиці видатних земляків - дисидентів Василя Стуса і Олекси Тихого.

"Комсомольський" протест

На сесіях органів місцевого самоврядування у Полтавській області перейменування населених пунктів і вулиць не набирає необхідної кількість голосів депутатів.

У квітні 2015 року, одразу ж після ухвалення Верховною Радою пакета законів про декомунізацію, Інститут аналітики та адвокації провів в Полтаві соціологічне опитування, за яким 60% опитаних полтавців не підтримали ініціативу про декомунізацію, розповідає позаштатний кореспондент ВВС Україна у Полтаві Анатолій Мішин.

Найрезонанснішою є ситуація із містом Комсомольськ, навколо якого зосереджені підприємства чорної металургії.

Всесоюзне будівництво місцевого ГОКу у 1960-х роках сприяло появі на карті цього міста саме з такою назвою. Нещодавно, за ініціативи міської влади, відбулися відкриті громадські слухання щодо перейменування. Запропонували нові назви: Християнськ, Наддніпрянське, Каскомольськ. І все ж, більшість учасників громадських слухань проголосували за те, щоб стару назву залишили.

Загалом на Полтавщині мають перейменувати півтори тисячі вулиць та 43 населених пункти. Вже поменшало вулиць Леніна та деяких інших. Проте здається, що найбільше роботи буде в облдержадміністрації, яку закон зобов'язує брати на себе відповідальність за перейменування замість рад нижчого рівня.

Будуть питання у прокуратури?

За спостереженнями координатора експертної групи комісії з декомунізації при Чернігівській ОДА Василя Чепурного, від місцевих керівників справді залежить дуже багато.

"Скажімо, у місті Щорсі – це єдине в області місто, що підлягає декомунізації, - завжди голосували за комуністів, тому і громадські слухання тут перетворилися на прокомуністичний захід. А в селі Атюша Коропського району сільський голова ходив по дворах і розповідав, що на декомунізацію треба з кожного двору по чотири тисячі гривень зібрати", - розповідає він в інтерв'ю ВВС Україна.

У Чернігівській області, як і в багатьох інших, план з декомунізації не виконаний навіть на половину.

"Закон передбачає персональну відповідальність керівників міста чи села за виконання закону про декомунізацію. І такий керівник вже не прикриється колегіальним рішенням. Якщо з’ясується, що він не хоче змінювати, приміром, вулиці Петровського, Постишева чи Косіора, до нього можуть бути питання у прокуратури. Усвідомлюючи таку перспективу, думаю, вони швидше рухатимуться у потрібному напрямку. Цей запобіжник був зроблений свідомо", - каже ВВС Україна Олександр Зінченко.

Таких "запобіжників" кілька - після того, як міський чи селищний голова не виконає норм закону до 21 лютого 2016 року, цим займеться обласна державна адміністрація. Їй також закон надає тримісячний термін.

Новини на цю ж тему