Чому Україна не була готова до "гібридної війни" в Криму?

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

23 лютого 2014 року в Криму піднялась хвиля сепаратистських проросійських мітингів. Їхні учасники декларували бажання приєднати півострів до Росії.

Меджліс кримськотатарського народу, а також українські активісти теж організували мітинги, але вже на підтримку України.

Можливо, Крим так і не вийшов би з українського контролю, якби не масштабна і добре спланована військова операція із залученням регулярної російської армії та спецслужб.

Дії російської армії часто називають "гібридною" війною. Чому Україна не була готова до неї?

Про це ВВС Україна говорила з колишнім першим заступником начальника Генерального штабу збройних сили України адміралом Ігорем Кабаненком, який на момент анексії вже був відсторонений від виконання обов’язків колишнім керівництвом країни.

ВВС Україна: Два роки тому Україна постала перед загрозою вторгнення. І анексія Криму сталася. Це була гібридна чи якась інша незвична війна, як її називають деякі експерти?

Ігор Кабаненко: На мій погляд, це гібридний формат. Це війна серед цивільного населення та з залученням цивільного населення. На Заході намагаються проаналізувати те, що відбулося. І шукають способи підвищити стійкість, "пружність" населення проти таких дій - інформаційної війни, пропаганди, дестабілізації внутрішньої ситуації, яку проводять спеціально навчені люди, якихось дій в релігійному чи економічному середовищі.

В першу чергу, йде війна за уми і серця людей. Готується платформа, середовище, щоб потім якимось активними "точковими" діями зафіксувати досягнуту раніше перевагу.

На жаль, до того виклику, який був зроблений в Криму, ми не змогли підготуватися.

"Офіцерів навіть відпускали додому"

ВВС Україна: Чому Україна не змогла організувати спротив? Адже ознаки того, що Росія намагається зміцнити свій вплив у регіоні і закріпитися тут, були й раніше. Українська армія фактично здала свої позиції, навіть не продемонструвавши гідного опору.

І.К.: В Україні так було поставлена питання, що українські військові не сприймали російських військових Чорноморського флоту як ворога. Швидше, як колег, та навіть друзів чи "братів". Спільні навчання проводились, спільні святкування… Цим та сторона підступно й скористалася. Тобто, взяла до уваги той факт, що їх ментально не були готові сприймати як агресора.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

З іншого боку, командно-адміністративні вертикалі були вибудовані за радянською моделлю. Всі чекали якоїсь вказівки зверху. Чекали, що хтось дасть наказ. Нижньому і середньому командному рівню не делеговано необхідних повноважень. Та й система державної влади була розбалансована. І ніхто на командному рівні не взяв на себе відповідальність.

Звичайно, що дії проти української сторони були добре підготовлені.

Про те, що російська сторона нарощувала кримське угруповання, було відомо. Було відомо про прибуття морським шляхом додаткових сил Російської Федерації. А з нашого боку було прийнято рішення знизити рівень готовності до повсякденної. Офіцерів навіть відпускали додому.

На такі речі треба реагувати асиметрично. Потрібний інший рівень стратегії ведення війни, оперативного мистецтва командирів. Є якісь ключові речі, пов’язані з бойовим тактичним зіткненням. Але на оперативно-тактичному рівні треба вибудовувати "гібридну" оборону. Тільки так можна вижити і перемогти.

ВВС Україна: Ви сказали, що українські військові не бачили в росіянах ворогів. А наскільки критичним виявився той фактор, що багато контрактників, які служили на півострові, були вихідцями з Криму? Можливо, вони вже мали проросійські настрої?

І.К.: Ця проблема була. Але знову ж таки, це - проблема підготовленого середовища. Його готували не один рік. На мій погляд, те, що вони були вихідцями з кримського середовища, це другорядна річ.

На перше місце я б поставив психологічний стан саме в той період, коли відбувались ці події. І той вакуум керівництва, коли українські військові мали справу з ворогом. Тому що лунали лише якісь загальні вказівки "триматися". Це будь-кого може змусити розгубитися.

Військові дуже залежні від системи субординації. Коли вони отримують незрозумілі з точки зору тактики і застосування зброї і засобів накази, вони втрачають впевненість.

Це, знову ж таки, делегування повноважень і самостійність прийняття рішень. Не повинно так бути, що якщо якась ланка виходить з ладу, і все раптом зупиняється.

(Як росіяни блокували українські кораблі в головній бухті Севастополя, - відео ВВС)
Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

"Це порушення правил ведення війни"

ВВС Україна: Як розвивалися б події, якби військові з того боку, російські, мали чіткі знаки розрізнення, нашивки, знаки, які б ідентифікували їх як російських військових? Тоді ж вони зображали якихось "зелених людей", представників "самооборони".

І.К.: Не думаю, що був би інший сценарій. Всі розуміли, що це військові Російської Федерації. Це було видно по їхній зброї. Ми ж знаємо, що танки, бронетранспортери, машини, навіть стрілецька зброя – російські. Це було видно й по тому, як в них організовано керівництво.

Однак російські політики заявляли, що вони не знають, хто це такий. Це знову ж таки частина "гібридного" формату.

(Як російські підрозділи блокували штаб ВМС України, - відео ВВС)
Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

Але не думаю, що це ключовий момент. Це один з тих прийомів, які вже використовувалися і в Першій, і в Другій світових війнах.

Ідентифікація полягає не в тому, що ти зняв знаки розрізнення, а в тому , що ти відкрито носиш зброю виробництва певної країни, маєш чітку систему військового управління, виконуєш певні завдання.

Ідентифікація для тих, хто служив в Криму, а також військових фахівців, які все це відстежували, не була проблемою.

ВВС Україна: Але ж це порушення певних правил ведення війни? Ніхто не бачив такого масштабного вторгнення людей, які чітко не ідентифікують себе як армія певної країни?

І.К.: Було відомо про перетин кордону військами на Керченському півострові, літаками повітряних сил РФ. Індикаторів було достатньо. Не думаю, що ці речі є настільки дискусійними. Що ми, мовляв, не знали, ми не розуміли.

Але так, це порушення правил ведення війни. Так, вони вміло використали фактор несподіванки. Це треба відверто визнати.

Але якщо врахувати, що були ознаки нарощування сил і існувала загроза територіальній цілісності, а спротив не був організований – пояснень цьому немає.

ВВС Україна: Ви особисто дуже переживали те, що сталося в Криму? Ви ж там служили у Військово-Морських України багато років.

І.К.: Звичайно, були й емоції... Я пам’ятаю події періоду розподілу Чорноморського флоту – в Донузлаві, Одесі, потім на Тузлі. Це були напружені події, але адекватні.

Тоді також були якісь "гібридні" речі. Нам казали: ми готові розділити флот, а приховано відбувалося щось інше. Відбувалося нарощування сил, була стрілянина, биття борт у борт бронетехніки. Але ми тоді тримали паритет.

Але чому зараз сталось саме так? Це викликало й емоції, і нерозуміння.

Чому не були виведені кораблі з пунктів базування?

Є й багато інших речей, на які, на жаль, досі відповіді нема.

"Потрібні тільки асиметричні дії"

ВВС Україна: Як ви гадаєте, Україна зараз готова до таких викликів, які називають "гібридною" війною?

І.К.: Треба ще багато працювати, щоб чітко зрозуміти, що це таке. Треба пам’ятати про вразливі місця. Але боротися можна досить ефективно.

Ми повинні зрозуміти на різних рівнях державної влади і суспільства, що симетрично і статично реагувати на такі речі, або спираючись на якусь зацементовану конструкцію, буде дуже важко.

Це протиборство потребує маневру, асиметрії. Треба визнати й те, що потрібні також дії в прихованому форматі. Нам потрібні нові технології, які зможуть стримувати противника з великими ресурсами.

ВВС Україна: Російська армія багато років займалася модернізацією і підготовкою до бойових дій. Україні вистачить ресурсів протистояти?

І.К.: Це знову стереотипи: армія проти армії. Більша частина відбувається в прихованому форматі. Те, що можна бачити, це лише 20-25 відсотків від усього обсягу дій. Збройні Сили лише мають ставити крапку в тому, що досягнуто в інших видах протиборства.

Я переконаний, що в нас достатньо і ресурсів і можливостей, щоб це робити. Якщо вже говорити про ресурси, треба більше уваги приділяти технологіям. Вони важливі.

Нам не вистачає технологій спостереження, верифікації в зоні АТО. Це спостереження за допомогою безпілотних систем, космічних систем. Не вистачає систем розвідки, видачі даних.

Ці технології доступні. Це швидше проблема пріоритетів і "центрів гравітації".

Якщо ми говоримо про "гібридний" формат, треба звертати увагу на сили спеціальних операцій. Ця війна – це можливість малими групами і тактичними прийомами досягати стратегічного ефекту.

Тут не може бути симетричних дій. Тому що симетрія вимагає багато засобів і сил для відповіді на те, що робить противник.

"Гібридні загрози" – вони швидко змінюються, вони постійно у русі. Як цьому протистояти? Скажу чесно, не знаю однозначної відповіді. Це дуже важко. Потрібні тільки асиметричні дії.

Новини на цю ж тему