Комендант Ради: хто такий Андрій Парубій?

Андрій Парубій Копирайт изображения UNIAN

Замість Володимира Гройсмана, якого обрали прем'єром, головою Верховної Ради став Андрій Парубій, який до цього був першим віце-спікером парламенту.

Новообраний спікер у політиці з 1990 року. За ґратами уперше побував у 1989-му. Був одним з творців політсили, яка зараз називається "Свобода", належав до партій Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко та Арсенія Яценюка і брав активну участь у обох Майданах.

Депутат з ізолятора

Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді на Львівщині. Після закінчення школи вступив на історичний факультет Львівського університету. Саме в студентські роки він почав займатися громадсько-політичною діяльністю: у 1988 році він став співзасновником та очолив одну з перших в Україні молодіжних патріотичних організацій – "Спадщина".

Члени "Спадщини" займалися відновленням могил вояків УПА, збирали спогади ще живих повстанців, організовували табори, охороняли антирадянські мітинги у Львові.

"Тоді ми бачили метою діяльності диверсійний супротив Радянському Союзу", - згадуватиме пізніше Андрій Парубій.

Згодом, коли Парубій стане комендантом на помаранчевому Майдані, він згадуватиме, що здобутий у ті часи досвід став йому в нагоді.

"Ми між собою жартували, що це (організація "штабу революції" в Українському домі. – Ред.) те ж саме, що й організувати табір у горах, - тільки трошки більшого масштабу. Спочатку харчування та медпункт. Наступна функція - інформаційна служба, далі - забезпечення. Сам принцип, система, і сама форма організації - вона є дуже близька", - каже він.

У березні 1989 року він уперше і не востаннє побував за ґратами за статтею про організацію несанкціонованих мітингів.

У 1990 році Парубій бере участь у перших відносно вільних виборах до місцевих рад.

"У нас навіть не було клею, то ми зривали наклейки опонента-комуніста і на той клей вішали свої листівки. Але за день до виборів нас арештували за несанкціоноване розвішування листівок і агітацію. Про те, що я - депутат обласної ради, я дізнався в камері, у клітці райвідділу", - згадує він і додає: міліціонерам довелося відпустити не лише його, але й двох його товаришів, яких "закрили" разом з ним – свіжоспечений депутат відмовився виходити з "мавп’ятника" без своїх довірених осіб.

"Причина всіх бід"

У 1991 році став одним з засновників радикально націоналістичної Соціал-національної партії України.

Програмні документи цієї партії були настільки неоднозначними, що Міністерство юстиції не реєструвало їх аж до 1995 року. Приміром, у першій версії програми СНПУ йшлося про те, що "СНПУ вважає Російську державу причиною всіх бід на Україні".

У 1999 році Парубій очолив молодіжне крило СНПУ – товариство сприяння Збройним силам і Військово-морському флоту "Патріот України". Чимало спостерігачів називали "молодіжку" націоналістів "парамілітарним утворенням", та й самі члени організації згадують, що чимало часу в літніх таборах організації було присвячено "військовим забавам".

У 2002 році знову обирається депутатом Львівської обласної ради та стає заступником її голови.

На початку 2004 року СНПУ – після того, як в Україні побувала з візитом група іміджмейкерів французького "Національного фронту", - проводить "ребрендинг", перейменувавшись на "Свободу".

А наприкінці року чимало активістів цієї організації долучилися до подій "Помаранчевої революції" у Києві.

Заступник голови Львівської облради, до того невідомий широкому загалу, став комендантом однієї з ключових точок тих подій – "Українського дому".

А невдовзі після перемоги "помаранчевих", у січні 2005 року, Андрій Парубій з групою соратників – загалом йдеться про шістьох з 18 членів політради партії - виходить зі складу "Свободи".

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption 2008 рік. Андрій Парубій разом з тодішніми товаришами по партії "Наша Україна" на Закарпатті

"Наша причина звучить так: відмінності у баченні розвитку партії", - лаконічно коментував свій крок Парубій тоді.

Тоді він анонсував створення нової правої партії, однак на ділі до цього не дійшло: невдовзі він долучився до свіжоствореного Народного Союзу "Наша Україна" президента Віктора Ющенка.

На позачергових виборах до парламенту 2007 року посідає 80-те місце у списку Блоку "Наша Україна – Народна самооборона" та вперше обирається до Верховної Ради.

Димова шашка

Особливою активністю у якості законотворця у свою першу каденцію парламентаря Андрій Парубій не запам’ятався. У лютому 2010 році після того, як Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України Степанові Бандері, а Європарламент критично відреагував на цей крок, Парубій звернувся до європейців з закликом переглянути свою позицію.

У січні того ж року Парубій практично у прямому ефірі шоу Савіка Шустера побився з Олегом Ляшком: той без запрошення з’явився на ефір за участю Віктора Ющенка і вимагав, аби йому дозволили подискутувати з президентом. Парубієві довелося фізично витягувати нинішнього лідера Радикальної партії зі студії.

А у квітні 2010 року під час ратифікації "харківських угод" Андрій Парубій приніс до зали парламенту димову шашку, запаливши яку, намагався зірвати голосування.

"Я робив усе можливе, щоб не допустити ратифікації. Якби ми тоді це не допустили, набагато менше російських військ стояло би в Криму, все могло б піти інакше", - згадував він уже після анексії півострова Росією.

У лютому 2012 року Парубій виходить зі складу "Нашої України", а в червні того ж року вступає до "Фронту змін" Арсенія Яценюка.

Після об’єднання "Фронту змін" з "Батьківщиною" проходить до парламенту з 21-го місця виборчого списку об’єднаної опозиції.

Начальник сотників

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Андрій Парубій, керівник Самооборони Майдану біля правоохоронців у Маріїнському парку, 18 лютого 2014 р.

У день, коли стало відомо про те, що українська влада відмовляється підписувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом, Андрій Парубій вийшов на Майдан з мегафоном.

"З того мегафону я почав мітинг. У перші хвилини нас було чоловік 70-80, міліції навколо нас було більше, ніж нас самих. Вони прийшли нас розганяти, а я сказав, що я народний депутат України, що це зустріч депутата з виборцями, а ця форма передбачена і дозволена законом. Я говорив 40 хвилин чи годину, а кількість людей все збільшувалася і збільшувалася, поки вже навколо стало кілька сотень людей... Пригадую, що першим, кого я запросив після своєї промови до виступу, був Святослав Цеголко", - згадує він пізніше.

Після того, як біля "Українського дому" з’явилося перше наметове містечко учасників протесту, Парубія зі сцени Майдану проголосили його комендантом.

"На початку зі мною приїхали друзі зі скаутської організації "Спадщина". Їх було десь 30 людей, але вони дуже швидко забезпечили комунікацію, розселення, інформування, добування теплих речей тощо", - розповідає Парубій.

Після перших сутичок з міліцією стало зрозуміло, що протестувальникам потрібно фундаментально підійти до питання охорони їхнього табору.

1 грудня 2013 року Парубій провів першу нараду "сотників", які відповідали за оборону щойно споруджених барикад. Так почалася історія "Самооборони Майдану" - структури, яка, за оцінками самого Парубія, вже на початку лютого 2014-го налічувала 12 тисяч людей.

Попри те, що Парубій виконував одну з ключових функцій у організаційній структурі Євромайдану, він не брав участі у переговорах, які політичні лідери протесту вели з представниками тодішньої влади, а на штабних нарадах був своєрідним представником "низів Майдану".

Копирайт изображения Ukrinform

Після розстрілу учасників протесту заявив, що на Майдані були присутні російські снайпери, які стріляли і по протестувальникам, і по бійцях "Беркуту".

"Я впевнений, що там "працював" російський спецназ", - каже він.

Натомість глава СБУ в часи Януковича Олександр Якименко в інтерв’ю каналу "Россия" заявив, що вогонь по людях на Майдані вівся з будівлі філармонії, "за яку відповідав комендант Майдану Парубій".

На "Фронт"

Після перемоги Євромайдану Андрія Парубія призначають секретарем Ради нацбезпеки і оборони України.

Він був одним з прихильників переходу бійців "Самооборони Майдану" до лав новоствореної Національної гвардії.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Андрій Парубій був одним з ініціаторів з залучення добровольців з Майдану до реформованих Внутрішніх військ - Нацгвардії

Навесні 2014 року Парубій заявляв, що РНБО ухвалила рішення про запровадження візового режиму для громадян Росії, а також що Україна почне процедуру виходу зі Співдружності незалежних держав.

А на початку квітня позаминулого року, коли проросійські сепаратисти захоплювали державні будівлі у східноукраїнських обласних центрах, Парубій разом з тодішнім головою СБУ Валентином Наливайченком вилетіли до Луганську для "врегулювання ситуації".

Ця місія закінчилася невдачею: у той час, як у Харкові Арсенові Авакову та Степану Полтораку вдалося практично в зародку придушити "Харківську народну республіку", в Луганську до вагомих змін у ситуації не дійшло.

Згодом Парубій згадуватиме: рішення про штурм луганського управління СБУ, в якому базувалися сепаратисти, приймалося п’ять разів, однак штурму так і не відбулося – перш за все, через саботаж силових підрозділів.

Утім, у ситуації, коли сепаратисти почали захоплювати райдержадміністрації та відділки міліції міст та містечок східноукраїнських областей, Парубій за допомогою своїх побратимів з колишньої "Самооборони Майдану" вирішив діяти "нестандартно".

"От я скажу, як ми зупинили їх на півночі Луганщини... Ми бачимо, вони беруть район за районом. Що робити? Кажу: "Хлопці, давайте захоплювати ці районні адміністрації, поки вони ще їх не захопили самі". І ми почали самі захоплювати наші українські районні адміністрації", - розповідав він пізніше.

Копирайт изображения Ukrinform
Image caption Нарада керівників силових структур, літо 2014 року

У серпні 2014 року президент Петро Порошенко задовольнив заяву Парубія про відставку з поста секретаря РНБО.

Сам Парубій тоді сказав, що "під час війни коментувати відставку вважає неприпустимим". Однак згодом визнав, що не поділяв погляди Порошенка на методи вирішення конфлікту на Донбасі.

"Я був і лишаюсь неприхильником мінської угоди ще з часу, коли мирні ініціативи почали готуватися. Вважаю, що низка (її) положень можуть принести країні шкоду", - сказав він.

Після відставки Андрій Парубій разом з групою видних політиків, у тому числі Арсенієм Яценюком, Олександром Турчиновим та Арсеном Аваковим, вийшли зі складу "Батьківщини" та оголосили про створення нової партії – "Народного фронту".

За два місяці кампанії до позачергових виборів Ради "Фронт" пройшов шлях від балансування на межі прохідного бар’єру до переможця перегонів. Такий результат дозволив партії Арсенія Яценюка сформувати другу за чисельністю парламентську фракцію, а самому Парубію – посісти крісло першого віце-спікера парламенту та стати неформальним лідером умовної групи "Самооборони" у складі "Фронту".

У грудні 2014 року на життя Парубія здійснили замах: поблизу депутатського готелю "Київ" у нього кинули гранату. Трохи більше ніж за місяць глава МВС Арсен Аваков відрапортував: замовником замаху був колишній командувач внутрішніх військ Станіслав Шуляк, який зараз перебуває у розшуку за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень з тяжкими наслідками.

"Ворог той самий"

Копирайт изображения UNIAN

Специфіка роботи Верховної Ради не передбачає якогось надзвичайного впливу першого віце-спікера на парламентські процеси. Андрій Парубій веде сесію найчастіше тоді, коли з якихось причин цього не може робити Володимир Гройсман, отож у спостерігачів наразі замало матеріалу, аби скласти повне враження про манеру його спікерства.

Утім, в одному зі своїх дописів у мережі Facebook, коментуючи повалення пам’ятника Леніну в Запоріжжі, Парубій написав: "З гордістю згадую 9 квітня 2015 року. День ухвалення Законів про декомунізацію. У той Чистий четвер мав честь вести засідання Верховної Ради. Саме у Чистий четвер ми розпочали процес вигнання бісів руского міра з України".

У іншому інтерв’ю Парубій каже, що кардинальної відмінності у роботі на Майдані, в РНБО та Верховній Раді не бачить.

"Ті ж самі завдання стоять перед державою. Ворог той самий", - каже він.

Новини на цю ж тему