Надія Савченко: солдат в українській політиці

Савченко Копирайт изображения Getty
Image caption Надія Савченко повернулась до України

Після 709 днів у полоні бойовиків "ЛНР" та російській в’язниці Надію Савченко обміняли на засуджених за участь у війні на Донбасі росіян Олександра Александрова та Євгена Єрофеєва.

Після тривалих перемовин на найвищому рівні за участі керівників держав "нормандської четвірки" домовленості з Володимиром Путіним вдалось досягти – Петро Порошенко помилував росіян, а пан Путін – Надію Савченко.

У середу, 25 травня, президентський літак доставив Надію Савченко з Ростова-на-Дону в Київ, а інший літак у той же час доправив росіян з Києва до Москви.

За час російського ув'язнення Надія Савченко стала найвідомішою українською льотчицею та символом війни на Донбасі.

Старший-лейтенант ВПС України у червні 2014 року воювала у складі добровольчого батальйону "Айдар" і потрапила у полон бойовиків на Луганщині.

Згодом її вивезли до Росії, де засудили до 22 років ув'язнення за нібито причетність до вбивства російських журналістів. Російська сторона запевняла, що Савченко сама перейшла кордон.

Копирайт изображения AP
Image caption Перемовини про обмін Савченко на Александрова та Єрофеєва тривали багато місяців

Вже у російській в’язниці Надію Савченко обрали до Верховної Ради України, вона стала членом української делегації ПАРЄ, а про її звільнення просили Рада Європи, Європарламент, США й інші країни.

За час ув'язнення пані Савченко кілька разів оголошувала сухе голодування й перебувала на межі смерті.

Українська "солдат Джейн"

Надія Савченко ще до війни була однією з найвідоміших українських жінок-військових, яка ламала всі шаблони й таки зуміла стати військовою льотчицею.

Копирайт изображения Military TV Ukraine
Image caption Щоб їй дозволили вчитись на льотчицю, Савченко пішла служити в десант і навіть їздила з українським контингентом до Іраку

2011 року про неї навіть зняли документальний фільм, в якому її вперше назвали українською "солдатом Джейн".

Пані Савченко народилась 11 травня 1981 року в Києві. Там же закінчила школу й в 17 років спробувала вступити до Харківського університету повітряних сил імені Кожедуба.

Проте тоді її не взяли. Аргументували тим, що жінок беруть з 19 років.

Після закінчення школи Надія Савченко отримала у Києві спеціальність модельєра-дизайнера й розпочала навчання на журналіста.

У 19 років їй знову відмовили у вступі в авіаційний університет і порадили спочатку пройти військову службу за контрактом.

До війська дівчина пішла у Києві зв’язківцем, але згодом, попри спротив командування, зуміла стати десантником у 95-й житомирській аеромобільній бригаді.

Коли 2004 року в Житомирі почали готувати контингент військових до Іраку, Надія Савченко зуміла потрапити туди стрільцем.

"Мені відмовляли в поїздці в Ірак, але комбат перед від’їздом сказав, що йому такі солдати там треба. Поїхала на чоловічій посаді стрільця", - розповіла пані Савченко в інтерв’ю у 2011 році.

Копирайт изображения AP
Image caption Кадр допиту Надії Савченко у полоні "ЛНР"

В Іраку вона прослужила півроку, після чого знову поїхала вступати до Харкова.

Єдина дівчина на курсі

Утім, знову отримала відмову. Цього разу - через те, що їй вже було 24 роки, а жінок брали до 23-х. Вона не відступилась, і, за особистим наказом міністра оборони, її таки зарахували на авіаційний факультет.

Там стрілець Савченко була єдиною жінкою.

Надія Савченко мріяла керувати літаком Су-24, захищала з цієї теми диплом і пройшла підготовку, але через спеціальний наказ міністра оборони не брати жінок у реактивну авіацію, їй дали спеціальність штурмана вертольота Мі-24.

Копирайт изображения Viyskove TV Ukraine
Image caption Військове телебачення України у 2011 році випустило про Надію Савченко фільм

Університет пані Савченко закінчила у 2009 році.

До початку конфлікту на Донбасі вона служила у полку авіації у Бродах на Львівщині.

Під час подій на Євромайдані брала участь у протестах, а з початком бойових дій попросилась до зони АТО.

Жінці не дозволили. Вона взяла відпустку й пішла добровольцем до батальйону "Айдар".

"Вона прийшла в батальйон, попросилася на будь-яку посаду. Вона виконувала обов’язки заступника командира з виховної роботи", - розповів ВВС Україна про появу у батальйоні Савченко перший його командир Сергій Мельничук.

Народна героїня і політик

З Надії Савченко зробили справжню героїню в Україні: на парламентських виборах у жовтні 2014 року партія "Батьківщина" поставила її першим номером списку, тож вона стала членом парламенту й отримала український імунітет.

Згодом Савченко долучили до української делегації в ПАРЄ, тож невдовзі вона отримала ще й імунітет європейський.

Проте в Росії заявляли, що імунітет делегата ПАРЄ не поширюється на злочини, які закидали слідчі Савченко.

Після підписання мінських мирних домовленостей 12 лютого 2015 року Петро Порошенко заявляв про домовленість із Володимиром Путіним щодо свободи Надії Савченко, проте цього не сталось ще протягом року.

"Я буду голодувати доти, поки закінчиться вся ця маячня. Я не вбивала російських журналістів. Я ніколи не стріляю в людей без зброї", - заявляла пані Савченко в інтерв’ю "Відкритій Росії" взимку 2015 року.

Image caption Попри голодування, Надія Савченко поводила себе у суді дуже впевнено

Полонена кілька разів оголошувала голодування, зокрема і після набуття чинності вироку 6 квітня 2016 року. Останній раз вона припинила голодувати в очікуванні обміну.

Полон "ЛНР" і тюрма Росії

Надія Савченко потрапила у полон бойовиків "ЛНР" 17 червня 2014 року, як вказували її адвокати - близько 10.30 ранку.

Російські журналісти, у вбивстві яких її звинувачують, за версією захисту, загинули годиною пізніше.

Надія Савченко брала участь в операції з порятунку поранених бійців батальйону.

20 червня в інтернеті з’явилося відео допиту, на якому були присутні журналісти російської газети "Комсомольська правда".

Вони називали Надію Савченко навідницею, яка нібито керувала обстрілом, під час якого загинули їхні колеги біля селища Металіст.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Надія Савченко поки що є в політичній команді Юлії Тимошенко

Бойовики спочатку не знали, хто така пані Савченко, але її допит в Україні спричинив справжній вибух: про неї писали майже всі ЗМІ.

Вже 9 липня пані Савченко опинилась у російському місті Воронежі, де суд її заарештував.

Українське МЗС звинуватило росіян у незаконному вивезенні з країни, натомість суд вказав, що Надія Савченко нібито в’їхала добровільно.

Суд у Донецьку

Надію Савченко судили у місті Донецьк Ростовської області просто біля кордону з Україною.

Судовий процес почався 22 вересня 2015 року, а вирок оголосили у березні 2016.

Згідно з фабулою обвинувачення, Надія Савченко приїхала до Луганської області з метою вбивати мирне населення, 17 червня видерлася на вишку, побачила групу мирних жителів, які йдуть дорогою біля селища Металіст, і навела на них вогонь артилерії.

Під цим вогнем загинули і працівники російського телебачення Ігор Корнелюк та Антон Волошин, в причетності до смерті яких і звинуватили пані Савченко.

За версією російської прокуратури, Надію Савченко після декількох днів у полоні просто відпустили за рішенням тодішнього командира батальйону сепаратистів "Зоря" Ігоря Плотницького. Нині він - голова самопроголошеної "ЛНР".

Слідчі стверджують, що українська військова для чогось перейшла кордон і опинилася у Воронезької області Росії, де її арештували.

Копирайт изображения Military TV Ukraine
Image caption Надія Савченко мріяла літати на бойових літаках, проте їй дозволяли тільки на вертольоті Мі-24

Сама Надія Савченко докладно розповіла в суді, як її, передаючи з рук в руки і з машини в машину, вивезли до Росії.

Захисники показали, що Надію Савченко захопили у полон значно раніше, ніж загинули журналісти, і вона не могла коригувати вогонь.

"Путін - це тиран з імперським замахом і комплексами Наполеона і Гітлера разом взятих. Поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати, і Росія мене все одно поверне в Україну живою чи мертвою!", - заявляла Савченко в останньому слові 9 березня.

Хоч у 2011 році про її ув’язнення зовсім не йшлося, тоді вона називала своїм улюбленим фільмом культову американську стрічку про втечу з в’язниці - "Втеча із Шоушенка".

Новини на цю ж тему