"Донбаський вузол": менталітет і сепаратизм

Прихильники ЛНР із прапорами СРСР і Росії Копирайт изображения UNIAN
Image caption Найбільше радянських символів збереглося саме на Донбасі, кажуть історики

"Донбаський менталітет", "донбаська ідентичність" - поняття, які і до конфлікту на сході України були темою для дискусій у наукових і політичних колах.

Чи могли вони стати причиною сепаратистських настроїв на Донбасі? Чи це радше міф і насправді відмінностей між жителями Донбасу та інших українських регіонів не існує?

Також читайте: "Донбаський вузол": як заселяли шахтарський край".

"Донбаський" чи "радянський"

"Є певні особливості донбаського менталітету, у нього треба "вписуватися", - сказав колись Геннадій Москаль, який нетривалий час працював главою Луганської військово-цивільної адміністрації.

Cпіврозмовники ВВС Україна переконані, що говорити про "донбаський менталітет" чи ідентичність таки є підстави. І що підґрунтя слід шукати у радянські часи, коли Донбас відігравав ключову роль у розвитку промисловості СРСР.

"Регіональна ідентичність завжди була дуже яскраво виражена, ще до конфлікту на сході України. Донбаська ідентичність переважала над українською", - розповідає ВВС Україна доктор філософських наук, заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха.

"Але ця ідентичність тісно пов'язана із радянською ідентичністю, і цьому є пояснення. У радянські часи Донбас був найшанованішим регіоном України. Шана тоді визначалася внеском у важку промисловість та оборонний комплекс, а Донбас найбільше працював на обороноздатність СРСР", - каже Євген Головаха.

Із ним погоджується історик Донецького юридичного інституту, який переїхав до Кривого Рогу, Дмитро Титаренко.

"Більшість жителів Донбасу завжди ідентифікувала себе не стільки із Росією, стільки із Радянським Союзом. Нагадаю, що стрімкий розвиток регіону і зростання чисельності населення припадає на середину ХХ століття. Саме тоді "радянська людина" на Донбасі проявилася найяскравіше", - розповідає в інтерв'ю ВВС Україна Дмитро Титаренко.

Орієнтація на "генералів"

Про інші особливості формування "донбаської ідентичності" говорить ще один донеччанин у кількох поколіннях, нині – керівник проекту Digests&Analytics Ukraine Вадим Хомаха.

"Донбас завжди був заселений людьми, яких туди привозили: це були козаки з Дону і Запоріжжя, потім це були "зеки". Багато років атмосфера була тяжкою: люди не мали права кудись виїздити, були залежні від великих підприємств та їхніх керівників", - розповідає експерт в інтерв'ю ВВС Україна.

"Орієнтація на "генералів" – так називали генеральних директорів цих підприємств - сформувала залежність людей від керівника, якого ніколи не обирали, а призначали. Такий собі цар. Система, що її побудувала потім Партія регіонів, ґрунтувалася також саме на таких принципах", – додає Вадим Хомаха.

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський в інтерв'ю ВВС Україна давав своє пояснення особливостям людей, котрі живуть на Донбасі.

"Донеччина – це дуже патерналістська частина країни. Для тамтешніх мешканців має бути хазяїн – наприклад, держава, – який має дати роботу, щоб у них було за що їсти і за що по чарці випити. Хтось повинен регламентувати і облаштовувати їхнє життя", - твердив він.

Патріотизм і два полюси нації

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Самоототожнення, патріотизм чи сепаратизм?

Однак, донецький журналіст, керівник Донецького інституту інформації Олексій Мацука наполягає на тому, що радше слід вести мову про "донбаський патріотизм", а не особливості менталітету.

"Безумовно, є певний регіональний патріотизм. Не знаю, чи можна це вважати менталітетом. Але зазвичай чомусь коли мова йде про галицький менталітет, то це – синонім патріотизму, а донецький менталітет – це щось антиукраїнське", - твердить він в інтерв'ю ВВС Україна.

Водночас професор Луганського національного університету ім. Шевченка, доктор соціології Ілля Кононов вважає, що говорити про "ідентичність" зараз модно, але за цими розмовами "мало що стоїть".

"Самоототожнення - так, воно є. Чи вплинули останні події в Україні на це самоототожнення - так, і вплинули травматично", - сказав він у коментарі ВВС Україна.

Ілля Кононов розповів, що кафедра соціології, яку він очолює в університеті (зараз виш працює у Старобельську Луганської області) протягом майже 10-ти років - від часів Майдану 2005 року до Майдану 2014-го - досліджувала відмінності Донбасу і Галичини.

"Фактично, ми маємо два проекти нації. Перший, притаманний Галичині - це співгромадянство, де ключову роль відіграє етнічність, мовна, релігійна приналежність, і навколо цього будується уся політика. Другий проект, що притаманний передусім Донбасу, - це суспільна солідарність, котра базується на зовсім інших принципах: політичній, колективній, професійній солідарності. Ці дві складові нації співіснують, але й провокують міжрегіональну напруженість, що неодноразово підтверджували і вибори, і інші політичні події", - робить висновок професор Ілля Кононов в інтерв'ю ВВС Україна.

Шок від Майдану

Саме ці характерні особливості визначили ставлення Донбасу до Майдану 2014-го року.

Історик Дмитро Титаренко вважає, що жителі сходу України виявилися не готовими до цілей, що їх пропагував Майдан.

"Один з прорахунків ініціаторів Майдану, на мою думку, у тому, що першорядну роль відіграли питання національної ідентичності. У той час як "карта" соціально-економічного протесту була розіграна недостатньо, а це для Донбасу було значно важливішим. Люди не зрозуміли Євромайдан, їх шокувала хвиля насильства під час революції з боку протестувальників", - розповідає донецький історик.

Копирайт изображения AP
Image caption Донбас не зрозумів цілей Майдану, твердять експерти

"Вони пам’ятають картинки "Хто не скаче, той москаль!", чи про Бандеру як одного із героїв-символів. Чи приковування ланцюгами до стовпів керівників міліції, погроми органів влади, відділень міліції, захоплення зброї, вбивства. Гадаю, це зіграло свою роль перед так званими "референдумами" про проголошення "республік", - додає Дмитро Титаренко.

Про роль Майдану говорить і Євген Головаха.

"У них був великий шок, пов'язаний із Майданом. Вони, хоч і не любили владу, але як люди прагматичні, вважали, що оскільки вона законна, її не можна було усувати у такий спосіб. Жителі Донбасу вважали, що Майдан був ніби як спеціально проти них. Звісно, такі настрої не були притаманні більшості інтелігенції Донбасу, але назагал настрої були саме такі", - вважає професор Євген Головаха.

Донецький історик Дмитро Титаренко вважає, що для багатьох людей, які не розібралися у цілях Майдану, "референдум" про створення так званих "ДНР/ЛНР" був радше шансом зберегти якусь стабільність.

У той же час, каже він, російська пропаганда та інформаційна війна стали ключовим чинником у ставленні жителів Донбасу до подій в Україні.

"До конфлікту на Сході проросійські партії брали участь у виборах, в тому числі громадська організація "Донецька народна республіка". Але вони ніколи не мали підтримки, лишалися на маргінесі, радше були демонстрацією плюралістичності політичних поглядів в регіоні", - каже історик.

Орієнтація на Росію

"З'явилося емоційне тло. Жителі Донбасу були ображені тим, як все розвивалося. На цьому тлі будь-які провокації були успішними. І цим скористалася російська пропаганда", - каже соціолог Євген Головаха.

"Після того, як Росія взяла курс на відтворення Союзу, хай навіть у його символічних рисах - згадайте відновлення гімну СРСР, гасла про "збирання земель", "двополюсний світ", як після ліберальних 90-х почалося відтворення радянських стереотипів - тоді й з'явилися досить суттєві проросійські настрої. На Донбасі вважали, що саме Росія може повернути пріоритетність Донбасу, як це було за радянських часів. Запевняю, що до 2013 року таких настроїв там майже не було", - вважає заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха.

Наслідок - вже у 2013 році орієнтація на Росію суттєво переважала саме на сході України. Згідно із дослідженнями Центру Разумкова, незадовго до подій на Майдані саме російський вектор називали пріоритетним майже 60% жителів сходу України.

Те, що переважна більшість жителів Донбасу не зрозуміла Майдан, і взагалі, опинилася у певному вакуумі, на який інформаційно впливала переважно Росія, на думку експертів, є ще одним доказом того, як центральна і місцева влади ставилася до Донбасу впродовж багатьох років і як формувалося викривлене сприйняття пересічними донеччанами і луганчанами жителів інших регіонів України.

"Сучасна міфологія"?

Експерти - вихідці чи колишні жителі Донбасу переконують, що "донбаський сепаратизм" - це вигадка.

"Як на мене, це вже сучасна міфологія. Ніколи ніякого сепаратизму на Донбасі не було", - переконує ВВС Україна професор Луганського національного університету ім. Шевченка Ілля Кононов.

"У певному сенсі у 2014 році небажання Донбасу сприймати рішення, які їм надсилав Олександр Турчинов (на початку 2014 року - виконувач обов'язків президента України. - Ред.), прив’язали до політичного сепаратизму. Таким чином, приватизували протести людей проти центрального уряду", - вважає донецький журналіст Олексій Мацука.

"У так званій "ДНР" кажуть, що у Захарченка (лідер самопроголошеної "республіки Олександр Захарченко. - Ред.) рейтинг серед населення неконтрольованих Києвом територій понад 70%. Але це не його особиста популярність. Це уособлення протесту людей щодо дій центральної влади чи окремих персон у ній. Натомість, робиться висновок, що, мовляв, Донбас проти України. Хоча насправді - проти певних людей, сил, які можуть бути ще більш антиукраїнськими силами за своїм діями, аніж звинувачувані жителі Донбасу", - наголошує Олексій Мацука в інтерв'ю ВВС Україна.

Про безпідставність вживати слово "сепаратизм" стосовно Донбасу каже і керівник проекту Digests&Analytics Ukraine Вадим Хомаха.

"Немає там ніякого сепаратизму. Це принципово. Є розбіжності у поглядах на розвиток України. Упевнений, що на Донбасі ми маємо цілеспрямовану провокацію російських спецслужб ще з початку 90-х років. Партія регіонів була використана спецслужбами для формування не сепаратизму, а класичного колабораціонізму. Ми маємо зараз класичну окупацію, коли так звані "республіки" – це штучні проекти, керовані із Москви", - переконує експерт Вадим Хомаха.

Російська влада весь час переконує, що не втручається у справи України. Публічно і президент Володимир Путін, і інші високопосадові особи РФ заявляють, що зацікавлені у збереженні суверенітету України і повернення усіх територій Донбасу до її складу.

Швидше за все, запевнення експертів та істориків із Донецька і Луганська у відсутності сепаратистських настроїв у більшості жителів Донбасу викличуть категоричну незгоду багатьох жителів інших регіонів України. Бо чи не кожен після двох років конфлікту на Сході може навести десятки прикладів, які доводять протилежне.

"Навіщо мені той Донбас, який і надалі підтримує Путіна і проганяє українських воїнів. Я особисто не хочу жити поряд із такими людьми. Я не хочу щоб найкращі сини України гинули за ці території. Та земля не варта їхньої крові і життя", - заявляв якось відомий український письменник Василь Шкляр.

Однак донецький журналіст Олексій Мацука закликає: "Не можна кілька мільйонів людей називати сепаратистами тільки тому, що їм не подобається київська влада і вони не сприймають дій українського уряду".

У наступному матеріалі циклу "Донбаський вузол" читайте про те, чи можливе повернення самопроголошених "республік" в Україну і якою може бути ціна цього повернення.

Новини на цю ж тему