Тереза Мей: новий прем'єр-міністр Великої Британії

Копирайт изображения AP
Image caption Тереза Мей стане другою жінкою на посаді прем'єра Великої Британії

Нова очільниця Консервативної партії Тереза Мей у середу стала прем'єром Великої Британії – і другою жінкою на цій посаді. Вона взяла відповідальність за країну в один із найбуремніших періодів новітньої політичної історії.

59-річна міністр внутрішніх справ старанно культивує й береже репутацію політика надійного та непорушного; певно, завдяки цьому вона постала як потрібна людина у потрібний час, коли наслідки референдуму про вихід Британії з ЄС не залишили їй жодних серйозних конкурентів.

Пані Мей давно виношувала лідерські амбіції – її університетські друзі пригадують, що вона хотіла стати першою британською жінкою-прем’єром ще в студентські роки. Та донедавна здавалося, що її спроба зайняти резиденцію на Даунінг-стріт відбудеться не раніше 2018 року.

Втім, референдум про вихід з ЄС, який Девід Кемерон ініціював і програв, – рік по тому, як привів свою партію до першої за 23 роки перемоги на виборах, – поставив нібито передбачуване політичне життя з ніг на голову. Пан Кемерон оголосив про свою відставку, інші кандидати швидко вийшли з перегонів – і всі одностайно подивилися на пані Мей.

Image caption Тереза Мей була у політичному авангарді Британії ще з початку століття

Те, що Консервативна партія згуртувалася навколо неї у такий непевний для країни час, свідчить не лише про повагу однопартійців, а й про ключові риси її політичної особистості: у світі, де політичну репутацію можна зруйнувати за лічені секунди, пані Мей – останній герой.

На початку кар’єри її прославила, зокрема, любов до екстравагантного взуття – у 2000-х роках увесь політикум обговорював її леопардові туфлі на тонких низеньких підборах. Вона також сказала, що, якби могла взяти на безлюдний острів лише одну улюблену річ, це була б її колекція Vogue – журналу, на який вона оформила пожиттєву передплату.

Та все ж таки її фірмовим знаком стала жорсткість у політиці. Вона уже 17 років витримує роль однієї з небагатьох жінок у вищих ешелонах торі і ніколи не боялася повідомляти партії неприємні новини – наприклад, в одному з найвідоміших випадків на партійній конференції 2002 року вона сказала активістам: "Ви знаєте, як називають нас люди – паскудна партія". Хто така Тереза Мей?

  • Дата народження: 1 жовтня 1956 р. (59 років)
  • Робота: парламентар від округу Мейденгед з 1997 р. Міністр внутрішніх справ з травня 2010 р.
  • Освіта: середня освіта переважно державна – загальноосвітня школа Вітлі-парк. На короткий час переходила до приватної школи. Вища освіта – коледж Сент-Г’ю Оксфордського університету
  • Сім’я: одружена з Філіпом Меєм
  • Хоббі: кулінарія – за її словами, має близько ста кулінарних книжок. Часом, пішки ходить у гори. У програмі BBC Radio 4 Desert Island Discs ("Диски, які б ви взяли на безлюдний острів"), вона назвала свої улюблені композиції: Dancing Queen групи Abba, Walk Like A Man з мюзиклу Jersey Boys, а також музика Моцарта та Елгара.
  • Про майбутнє своєї партії: "Об'єднатися і працювати на користь всієї країни – наш патріотичний обов’язок, і не менше. Нам потрібне нове, сміливе і позитивне бачення майбутнього нашої країни – країни, що служить інтересам усіх, а не лише привілейованої меншості".

Ще не поселившись у будинок на Даунінг-стріт, вона вже ввійшла в історію як людина, що найдовше за понад сто років обіймала посаду міністра внутрішніх справ.

Тереза Мей народилася в сім’ї вікарія англіканської церкви, який помер від травм, отриманих у автокатастрофі, коли Терезі було лише 25 років. Належністю до середнього класу вона більше подібна до попередньої жінки, що займала резиденцію на Даунінг-стріт – Маргарет Тетчер, аніж на свого безпосереднього попередника.

Пані Мей народилась у Сассексі, але її дитинство минуло переважно в Оксфордширі. Як повідомляється, обидві її бабусі працювали прислугою. Тереза пішла до школи у містечку Вітлі; спочатку вона відвідувала державну початкову школу, потім приватну школу при монастирі, а потім класичну школу, яку під час її навчання перейменували на "загальноосвітню школу Вітлі-парк".

Як і Маргарет Тетчер – з якою вона також поділяє любов до серіалу Yes Minister – Тереза Брасьє (так її звали на той час) продовжила освіту в Оксфордському університеті. Подібно до багатьох людей з її покоління, невдовзі вона виявила, що особисте і політичне життя важко розділити.

Image caption Тереза Мей одружилась зі своїм чоловіком Філіпом у 1980 році

У 1976 році вона познайомилась з Філіпом Меєм, який тоді був президентом Оксфордського союзу – розсадника майбутніх політичних лідерів. Як розповідають, уперше їх представила одне одному Беназір Бхутто – майбутня прем’єр-міністр Пакистану – на студентській дискотеці Консервативної партії. У 1980 році вони одружилися.

На той час Тереза, яка вивчала у коледжі Сент-Г’ю географію, вже закладала початок успішної кар’єри в лондонському Сіті. Її першим місцем роботи став Банк Англії, а згодом вона очолила Європейський департамент Асоціації систем міжбанківських розрахунків.

Копирайт изображения Theresa May
Image caption Юна Тереза у сільському холлі

Утім, було вже ясно, що вона бачить своє майбутнє в політиці. Спочатку її обрали у муніципальну раду південного лондонського району Мертон. Там вона прослужила десять років і піднялася до посади заступника голови. Проте вона цілилась ще вище.

Пані Мей, яка пізніше часто служила довіреною особою та взірцем для амбітних парламентарок, перед виборами 2015 року казала кандидатам: "Там нагорі завжди є крісло, підписане вашим ім’ям".

Їй, як і Маргарет Тетчер, знадобилося трохи часу, щоб знайти своє крісло. Вперше вона спробувала свої сили у 1992 році, коли балотувалась на виборах у північно-західному Даремі – окрузі, який явно віддавав перевагу лейбористам. Мей сильно відстала у результатах від Гіларі Армстронг, яка потім стала "головним батогом" лейбористів в уряді Блера. Серед її суперників на тих виборах був також зовсім юний Тім Фаррон, який зараз очолює ліберальних демократів.

Два роки по тому вона взяла участь у додаткових виборах у Баркінгу, що на сході Лондона. Це було на піку непопулярності уряду консерваторів, і пані Мей отримала менш, ніж 2000 голосів – у відсотковому співвідношенні на 23,5% менше, ніж кандидат від консерваторів на попередніх виборах. Та фортуна вже готувалася їй усміхнутися.

На виборах 1997 році консерватори, певно, сягнули дна – програли з величезним відривом. Та нема лиха без щастя – а щастя спіткало молодого політика Терезу Мей у виборчому окрузі Мейденгед, що у Беркширі. Вона пройшла у парламент і відтоді переобиралася щоразу.

У наступні засушливі роки пані Мей, яка одразу виступила за "модернізацію" Консервативної партії, приєдналася до тіньового кабінету на чолі з Вільямом Хейґом у ролі тіньового міністра освіти (з 1999 р.), а у 2002 році стала першою жінкою-головою партії, коли її лідером був Іан Данкан Сміт.

Далі, за лідерства Майкла Говарда, вона посідала низку високих посад, але вочевидь не входила до "групи з Ноттінг-Гілл", яка прибрала до рук контроль над партією після її третьої поразки поспіль у 2005 році. І, врешті, проклала шлях до влади Девіду Кемерону та Джорджу Осборну.

Копирайт изображения Andrew Parsonsiimages
Image caption Пані Мей вперше спробувала обратися до парламенту у 1992 році

Як наслідок, спочатку їй дали відносно скромну посаду тіньового лідера Палати громад. Але поступово вона посилила свої позиції і у 2009 році стала тіньовим міністром праці та пенсій.

Попри це, її підвищення до міністра внутрішніх справ, що сталося, коли консерватори з ліберал-демократами вперше за 70 років сформували коаліційний уряд, все одно стало несподіванкою – особливо з огляду на те, що до неї цю посаду обіймав у тіні Кріс Грейлінг.

І хоча у попередні десятиліття міністерство внутрішніх справ стало політичним кладовищем для багатьох міністрів, пані Мей цього не допустила. Вона виконувала свої обов’язки з неабиякою увагою до деталей і не боялася за необхідності вступати у бій з колегами-міністрами.

Дехто на Даунінг-стріт хвилювався, що її міністерство обернеться на її власне феодальне володіння, але вона завоювала прихильність своїх міністрів, разом із репутацією "непохитної"; її жорстка манера висловлювання добре сприймалась публікою, навіть коли справи міністерства могли б бути і кращими.

Ось деякі її досягнення: понизився рівень злочинності, Британія уникнула масштабної терористичної атаки, а в 2013 році вона успішно депортувала з країни радикального ісламського проповідника Абу Катаду.

Вона не боялась замахуватися на давнішні привілеї. Наприклад, у 2014 році пані Мей приголомшила учасників щорічної конференції Федерації поліцейських - коли заявила, що проблеми з корупцією не обмежуються "кількома винятками" і пригрозила скасувати автоматичне право федерації надавати членство офіцерам поліції.

Однак паспортне управління мало не розвалилося. Пані Мей постійно вислуховувала критику щодо неспроможності уряду виконати обіцянку і зменшити міграційний приріст до 100 тисяч людей на рік.

Також вона мала неприємну публічну сварку з колегою по кабінету Майклом Ґоувом з питання боротьби з ісламським екстремізмом, внаслідок якої пан Ґоув мусив вибачатися перед прем’єр-міністром, а пані Мей – звільнити свого давнього радника. Як кажуть, ця непроста "битва за територію" призвела до того, що Тереза Мей частково втратила своє захоплення прем’єром.

Ключові політичні погляди

Щодо "брекзиту": Тереза Мей наполегливо заявила, що "брекзит значить брекзит" і що другого референдуму не буде. За її словами, офіційні розмови про вихід почнуться лише тоді, коли Велика Британія задіє так звану "50-ту статтю" – тобто, не раніше, ніж наприкінці 2016 року.

Вона також стверджує, що статус громадян ЄС у Британії не зміниться, допоки не буде укладено новий "юридичний договір". Але гарантій незмінного статусу поки не дала. Вона також висловилась про необхідність оптимальної домовленості з ЄС щодо торгівлі товарами і послугами і посилення контролю над імміграцією.

Копирайт изображения PA
Image caption Тереза Мей каже, що її чоловік - це її скеля

Інші погляди: Тереза Мей пообіцяла переглянути і покращити етику управління компаніями. Зокрема - гарантувати робітникам представництво у радах директорів, а також зробити обов’язковими рішення щодо зарплат керівних осіб, прийняті шляхом голосування акціонерів.

Що пише преса: "У політичній партії, що намагається позбутися асоціацій зі снобською елітою, зверхніми випускниками Ітонської школи, пані Мей – політик зовсім іншого ряду: спокійна директорка у кімнаті, повній гіперактивних школярів. Вона завжди тримає рівень… своєю непохитністю вона завоювала прихильність деяких голосистих критиків. Кажуть, що вона ніколи не бруднить руки підступними політичними інтригами, а натомість посилає свою команду, що розбиває суперників у запеклих дебатах" (газета The Guardian).

Колишній лорд-канцлер і консерватор Кен Кларк також мав з нею сутички; минулого тижня, не знаючи, що його записують на камеру, він сказав, що пані Мей професійна у роботі, але "до біса складна жінка" – дещо схожа на пані Тетчер, додав він. Навряд чи можна придумати краще порівняння для лідера-консерватора.

Пані Мей ніколи не належала до найбільш компанійських політиків і не надто любить проводити час у кулуарах Палати общин, де парламентарі гають час за балачками.

Вона рідко коли розповідає про своє приватне життя, хоча у 2013 році зізналася, що має цукровий діабет першого типу і до кінця життя потребуватиме ін’єкцій інсуліну. Утім, за словами пані Мей, вона з цим змирилася і це не вплине на її кар’єру.

Копирайт изображения AFP
Image caption Тереза Мей каже, що вона "не компанійська", і загалом уникає прожекторів

Хоча більшість поглядів наступного прем'єра Британії на економічні та юридичні питання можна назвати традиційними для консерваторів, їй уже доводилось кидати виклик традиціям. Зокрема, політик виступила проти зловживання поліцією права на затримання та обшук, а також ініціювала дослідження з приводу застосування законів шаріату в окремих британських спільнотах.

Вона також висловила особисте бажання вийти з Європейської конвенції прав людини, але пізніше уточнила, що як прем’єр-міністр не буде цього домагатися через брак підтримки такої позиції у парламенті. Багато хто побачив у цьому приклад професійного прагматизму.

Її погляди на соціальні питання дещо складніше вловити. Вона підтримала одностатеві шлюби. У 2012 році вона висловила особисте переконання, що межу законних абортів слід посунути з 24 до 20 тижнів вагітності. Разом з більшістю парламентарів-консерваторів вона голосувала проти повної заборони полювання на лисиць.

Наостанок кілька простих фактів: 59-річна пані Мей стане найстаршим прем’єром після Джеймса Каллагана (1976-1979) і першим бездітним прем’єром після Теда Гіта.

Одна з найхитріших і найжорсткіших політиків у Вестмінстері, пані Мей агітувала за те, щоби Британія лишалася в ЄС, але робила це не надто наполегливо, оперуючи відносно вузькою аргументацією на тему надійності та захищеності. Така стратегія принесла їй щедрі дивіденди після референдуму, що так розділив країну.

Копирайт изображения Getty
Image caption Фотографи вже понад десять років не втрачають цікавості до взуттєвих уподобань пані Мей

Протягом останнього часу, коли несподівано розгорнулись перегони за партійне лідерство, пані Мей акцентувала увагу на своєму досвіді, розсудливості та надійності у кризовій ситуації.

Хоча її популярність у широких масах наразі не перевірялася, пані Мей не мусить проходити через загальні вибори до травня 2020 року, якщо тільки не шукатиме підтримки для нових несподіваних ідей – а цю ймовірність вона, схоже, виключила.

Перші роки пані Мей на Даунінг-стріт, напевно, будуть присвячені темі розлучення Британії з ЄС і домовленостей, яких удасться досягнути. Утім, вона наголосила, що не задовольниться метафоричною роллю "надійних рук", яку їй зараз приписують.

За її словами, вона не дозволить "брекзиту" бути єдиною визначальною рисою її прем’єрства. Вона вже пообіцяла радикальну програму соціальних реформ, що базуються на цінностях демократії торі і сприятимуть соціальній мобільності та створенню можливостей для найменш привілейованих верств суспільства.

Та з незначною парламентською перевагою у 17 голосів та нацією, розколотою надвоє результатами референдуму і тривогою щодо майбутнього, пані Мей матиме перед собою непросте завдання – як дехто вважає, навіть складніше, ніж в інших нещодавніх прем’єр міністрів.

Новини на цю ж тему