Реджеп Таїп Ердоган - султан демократичної Туреччини

 президент Ердоган Копирайт изображения AFP
Image caption Від партійного функціонера до президента: президент Ердоган перед сходами у президентському палаці

Реджеп Таїп Ердоган став першим всенародно обраним президентом країни у серпні 2014 року - після 11 років на посаді прем'єр-міністра. До нього президентська посада в Туреччині мала, головним чином, церемоніальний характер.

Посівши крісло президента, пан Ердоган поступово зосереджує в своїх руках все більшу владу. Його головною метою залишається перетворення Туреччини з парламентської республіки на президентську.

Найбільше опозиція побоюється, що пан Ердоган намагається перетворити світську країну на фундаментальну ісламську державу.

Таким було сходження Реджепа Ердогана до вершини влади:

  • 1970-1980 - Пан Ердоган був активним членом ісламістської Партії благоденства, яку заснував Нежметдін Ербакан
  • 1994-1996 - Мера Стамбула усунуто в результаті військового перевороту
  • 1998 - Заборона Партії благоденства. Реджепа Ердогана засудили до чотирьох місяців ув'язнення за розпалювання релігійної ворожнечі
  • Серпень 2001 - Пан Ердоган і Абдулла Гюлем засновують ісламську партію Справедливості і розвитку
  • 2002-2003 - Його партія отримує переконливу більшість на виборах. Пан Ердоган стає прем'єр-міністром
  • Серпень 2014 року - Реджеп Ердоган стає президентом після перших прямих виборів

Протистояння з військовими

Копирайт изображения AFP
Image caption Покладання вінків до могили засновника сучасної Туреччини Кемаля Ататюрка. Пан Ердоган зумів вибити грунт з-під ніг генералітету

Впродовж десятиліть, що передували парламентській перемозі партії Справедливості і розвитку, армія чотири рази безпосередньо втручалася в політику Туреччини для того, щоб припинити зростання впливу ісламістів.

2013 року пану Ердогану вдалося остаточно приборкати військову еліту: членів вищого військового командування країни засудили до довічного тюремного ув'язнення за спробу "військового перевороту проти партії Справедливості і розвитку".

Сотні інших офіцерів, а також журналісти і світські політики опинилися під слідством в результаті операції, що отримала назву: "Операція молот".

2011 року після арешту більше 200 офіцерів головнокомандувачі турецької армії, флоту і ВПС подали у відставку на знак протесту.

Критики Реджепа Ердогана стверджували, що він використовує судову систему для придушення своїх політичних опонентів, висуваючи їм надумані звинувачення.

Однак його прихильники були в захваті: пан Ердоган зумів перемогти раніше недоторкані політичні і військові фігури, які вважали себе вартовими держави, створеної Мустафою Кемалем Ататюрком.

Протести на площі Таксим

Копирайт изображения AFP
Image caption Протести на площі Таксим у Стамбулі були жорстоко придушені

У червні 2013 року Реджеп Ердоган зрушив всю силу влади на придушення протестів у Стамбулі, приводом до яких стала загроза вирубування дерев у парку Гезі під великий будівельний проект.

Протести поширилися на інші великі міста. До них долучилася світська частина суспільства, занепокоєна розповсюдженням ісламських цінностей, які сповідує партія пана Ердогана.

Великий корупційний скандал вразив уряд у грудні 2013-го: під арештом опинилися троє синів міністрів.

Пан Ердоган зрушив шквал гнівних промов на закордонних "підбурювачів" і соціальні мережі, присягнувши "винищити" Twitter.

Багатьох громадян Туреччини, особливо тих, хто мешкає у невеликих містах і селах Анатолії, приваблює "бойовий дух" президента.

Однак його репутація дещо похитнулася у травні 2014 року, після доволі прохолодної реакції на аварію на шахті на заході Туреччини (власником шахти був один з вірних прихильників пана Ердогана), в результаті якої загинув 301 чоловік.

Ісламське відродження

Копирайт изображения AFP
Image caption На весіллі доньки Абдулли Гюля: у всіх жінок голови вкриті хустками

Реджеп Таїп Ердоган стверджує, що не має наміру насаджувати ісламські цінності. За його словами, він є послідовним прихильником світського шляху Туреччини. Однак він підтримує "право турків відкрито висловлювати свої релігійні переконання".

Такі заяви радо вітають мешканці провінції Анатолія - головний електорат партії Справедливості і розвитку. Найпалкіші прихильники пана Ердогана почали називати його "султаном", нібито повертаючи Туреччину до "Золотих днів" Оттоманської імперії".

У жовтні 2013 року Туреччина зняла заборону на носіння жінками хусток у державних установах, за винятком судів, армії і поліції, поклавши край багаторічним обмеженням.

Дружина пана Ердогана Еміне одягає хустку на всі офіційні заходи, так само як і дружина його багаторічного прихильника Абдулли Гюля. Опоненти пана Ердогана згадують його поки невдалі спроби зробити подружню зраду кримінальним злочином і запровадити повну заборону на алкоголь у деяких областях країни.

Ердоган закінчив ісламську школу, хоча пізніше отримав диплом менеджера у стамбульському університеті Мармара.

Якось під час одного з публічних виступів пан Ердоган продекламував вірш, де були такі рядки: "Наші військові бараки - це мечеті, наші шоломи - це куполи, наші багнети - це мінарети, а наші солдати - це правовірні".

Султанські звички

Копирайт изображения AFP
Image caption Білий палац президента містить 1000 кімнат

Критики президента Ердогана стверджують, що збудований ним новий президентський палац є відображенням його авторитарного стилю правління.

Палац Ак-Сарай (Білий палац) побудовано на пагорбі на околиці Анкари.

Він містить тисячу кімнат і за розміром перевищує як Білий дім, так і Кремль. Його будівництво коштувало країні більше 615 млн доларів.

Новини на цю ж тему