Російські потоки: яка доля газопроводів в обхід України?

Image caption Москва давно шукає маршрути, здатні знизити залежність від українського транзиту газу

Одразу два великих енергетичних проекти Москви в понеділок знову опинилися у фокусі уваги ЗМІ: з Болгарії прийшли не до кінця ясні сигнали про "розморожування" проекту "Південний потік", а з Туреччини - звістки про готовність "негайно" зробити кроки в напрямку реалізації "Турецького потоку".

В обох випадках реакція російської влади на, здавалося б, обнадійливі сигнали залишається стриманою. Про інтерес з боку Туреччини було відомо ще в липні: тоді в російському міненерго відзначили, що проект "повністю відповідає інтересам Туреччини".

Нові заяви президента Реджепа Ердогана в уряді не прокоментували, очевидно, не бажаючи передбачати результати переговорів між президентами обох країн, які пройдуть вже у вівторок в Санкт-Петербурзі.

У випадку з Болгарією ніякої реакції з Москви взагалі не було, хоча телефонні переговори між російським президентом Володимиром Путіним і болгарським прем'єр-міністром Бойко Борисовим відбулися ще в п'ятницю, 5 серпня.

Російська служба Бі-бі-сі згадує основні параметри "Південного" і "Турецького" потоків, а також "Північного потоку-2". Ці три масштабні проекти об'єднує одне: кожен розглядався Москвою як засіб обходу України при транзиті газу в Європу.

Південний потік

Image caption За попереднім планом "Південний потік" повинен був пройти територією Сербії, Болгарії та Угорщини

Офіційно будівництво газопроводу почалося 7 грудня 2012 року. Гілки газопроводу повинні були пройти з Анапи дном Чорного моря в болгарську Варну, а звідти далі до Європи. Вартість проекту оцінювалася в 23,5 млрд євро.

Потужність маршруту мала скласти 63 млрд кубометрів газу в рік: цілком достатньо, щоб більше не потребувати українського транзиту (у 2015 році український транзит "Газпрому" склав 64,2 млрд кубометрів).

Навесні 2014 року, на хвилі українських подій, Європарламент ухвалив резолюцію, в якій рекомендував призупинити будівництво "Південного потоку". У свою чергу, Єврокомісія вказала на те, що документація проекту з будівництва газової гілки не відповідала європейському законодавству.

Двічі влітку 2014 року Болгарія припиняла будівництво "Південного потоку", поки, нарешті, 1 грудня на прес-конференції в Анкарі Володимир Путін не заявив, що Росія відмовляється від проекту через "неконструктивну позицію Єврокомісії".

З того часу Болгарія розробляє власний проект створення на своїй території Балканського газового хабу, для чого будує інтерконектори з сусідніми країнами. Заповнювати хаб передбачається і за рахунок російського газу: Софія раніше робила відповідні пропозиції Москві. Скоріше за все, заяви болгарського прем'єра про відродження "Південного потоку" за підсумками переговорів з Володимиром Путіним стосуються саме цього проекту - і саме тому в Москві сприйняли ці заяви без особливого ентузіазму.

"Болгарія намагається застрибнути на сходинку поїзда і зберегти свій транзитний статус, - вважає заступник голови Фонду національної енергобезпеки Олексій Гривач. - Однак початковий проект "Південного потоку" малоймовірний. Та конфігурація практично вже неможлива. Болгарія втратила свій шанс стати великою транзитною країною Європи".

Турецький потік

Image caption У 2015 році перспективи "Турецького потоку" здавалися і Путіну, і Ердогану дуже райдужними

1 грудня 2014 року, одночасно з оголошенням про закриття "Південного потоку", Володимир Путін анонсував будівництво "Турецького потоку". Чергова спроба обійти український транзит, але тепер вже спроба зайти в Європу через Туреччину. Передбачалося, що на турецько-грецькому створять газовий хаб, звідки газ вже йшов би в інші європейські країни.

Планована потужність газопроводу мала скласти 63 млрд кубометрів на рік (ідентично "Південному"). Вартість будівництва чотирьох гілок оцінювалася в 11,4 млрд євро.

Хоча спочатку планувалося почати будівництво ще влітку 2015 року, аж до дипломатичного конфлікту між країнами в листопаді сторони не могли підписати угоду про будівництво. З чотирьох гілок "Турецький потік" зменшився до однієї.

Після того як 24 листопада 2015 року турецькі ВПС збили російський Су-24 в районі турецько-сирійського кордону, Москва оголосила про припинення проекту.

Однак і тепер, після нормалізації відносин між країнами, його перспективи не ясні. Так, 6 серпня посол Туреччини в Росії Уміт Ярдим заявив в ефірі "Росії 24", що поки сторони далекі від укладення міжурядової угоди щодо "Турецького потоку".

Image caption "Газпром" не раз заявляв, що за будівництвом трубопроводів стоять тільки комерційні міркування

Ліквідація "Південного потоку" і повільне просування "Турецьким" змусило Москву звернути увагу на третій маршрут, здатний знизити залежність від українського транзиту: розширення існуючого магістрального газопроводу "Північний потік" дном Балтійського моря до Німеччини.

Північний потік

18 червня 2015 року на Петербурзькому економічному форумі "Газпром", E.ON, Royal Dutch Shell і OMV AG домовилися про співпрацю за проектом створення газотранспортної інфраструктури.

Пропускна здатність двох ниток повинна була скласти 55 млрд кубометрів, вартість проекту оцінювалася в 8 млрд євро.

Поки з трьох проектів обходу України цей для Кремля найперспективніший. У Брюсселі і Вашингтоні дивляться на дії Росії в цьому напрямку з тривогою. Спецпредставник Держдепартаменту США з питань енергетики Амос Хохштайн в недавньому інтерв'ю європейському медіапорталу EurActiv заявив про те, що проект принесе Європі більше шкоди, ніж користі.

"Ви забираєте 2 млрд доларів доходів [за транзит російського газу] у такої неміцної економіки, як українська, в той самий час, коли міжнародне співтовариство намагається її підтримати. Як вона оговтається від цього? Відповідь проста - ніяк. Економіка впаде", - заявив пан Хохштайн.

Будівництво "Північного потоку-2" і "Південного потоку", додав він, прирікають країни Східної і Центральної Європи на ще 30-50 років залежності від одного постачальника.

Російська влада і "Газпром" неодноразово заявляли, що за будівництвом трубопроводів стоять тільки комерційні міркування. Зокрема, глава компанії Олексій Міллер стверджував в червні, що транзит газу через Україну обходиться "Газпрому" на 20% дорожче, ніж через майбутній "Північний потік-2".

Новини на цю ж тему