Невідомий Узбекистан: рівність, бідність, щастя

Копирайт изображения Tim Johnson
Image caption В Узбекистані вкрай низький рівень лібералізації сімейних норм, вважають вчені

Смерть президента Узбекистану Іслама Карімова, який помер 2 вересня від крововиливу в мозок, підняла питання про зміну влади в країні. Республіка, яка межує з Афганістаном є важливою ланкою регіональної стабільності.

До цього часу ця стабільність мала в Узбекистані чітко авторитарний характер.

Події після смерті Карімова, на думку деяких експертів, можуть бути небезпечними для ситуації у всій Центральній Азії.

ВВС звернулась до різних досліджень, які допомагають краще зрозуміти, яким є сучасний Узбекистан.

Щастя

За світовим "індексом щастя", який публікує щорічно ООН, Узбекистан є найбільш "щасливою" країною в СНД.

Рейтинг кожної країни складається на основі мультиплікації шести показників: ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя, соціальні пільги, рівень довіри в суспільстві (який розуміється як індекс сприйняття корупції), можливість для громадян самостійно приймати життєво важливі рішення і обсяги благодійності у суспільстві.

Узбекистан з коефіцієнтом 5,987 виявився на 49 місці світового рейтингу щастя, випередивши не тільки партнерів по СНД, але і Японію, Італію, Польщу і багато інших держав, значно розвиненіших у соціальному і економічному сенсі. Україна на 123 місці з коефіцієнтом 4.324.

Рівність

З дослідженням ООН корелюють дані міжнародного проекту World Values Survey. Результати його шостого раунду, опубліковані в 2014 році, показали, що 89,32% жителів Узбекистану задоволені життям.

Аналізуючи ці результати, російські вчені з Лабораторії порівняльних соціальних досліджень припустили, що це частково можна пояснити відносно "низьким рівнем економічної нерівності" в країнах Центральної Азії.

"Бідні жителі [Узбекистану та інших центральноазіатських держав] порівнюють себе з такими ж бідними сусідами. В Росії високий розрив в доходах і доступність інформації про життя багатих людей веде до того, що навіть при відносному об'єктивному добробуті суб'єктивні показники виявляються низькими", - прийшли до висновку вчені.

Бідність

За даними МВФ, у 2015 році ВВП на душу населення за поточними цінами в Узбекистані становив 2 121 долар.

Мінімальна зарплата в промисловому секторі у 2013 році становила 40 доларів.

При Карімові припинили роботу багато великих радянських підприємств, в останні роки з газом і електрикою є перебої, національна валюта - сум - залишається нестабільною.

Image caption Узбекистан входить до п'ятірки найбільших виробників бавовни

При цьому Узбекистан багатий природними ресурсами, експортує нафту і газ. За розвіданими запасами золота країна на четвертому місці в світі, а за рівнем видобутку - на дев'ятому.

За оцінками експертів, клімат для ведення бізнесу в країні вкрай несприятливий. У щорічному рейтингу корупції в світі, що публікується міжнародною неурядовою організацією Transparency International, Узбекистан стабільно займає місце в районі 150-го рядка.

Трудова міграція

У зв'язку з економічними труднощами не менше 10% працездатного населення працюють за кордоном. 58% з них відправляються на заробітки в Росію, а решта в Казахстан, ОАЕ, Туреччину, Південну Корею і країни Європи.

Копирайт изображения bbc

Узбекистан разом з Таджикистаном і Молдовою є ключовим реципієнтом грошових трансфертів, що відправляються з Росії трудовими мігрантами. У 2011-2014 роках на республіку припадала майже третина всіх отриманих країнами СНД переказів, підрахували російські вчені у Вищій школі економіки.

При цьому загальний обсяг трансфертів, відправлених мігрантами з Росії на батьківщину (мова не тільки про громадян Узбекистану), в 2014 році склав 33 млрд доларів. Ця цифра різко знизилася з настанням в Росії економічної кризи і девальвацією рубля, причому найбільше скорочення позначилося на Узбекистані.

"У 2014 році обсяг відправлених в Узбекистан грошових переказів скоротився більш ніж на 25%. Це більше, ніж для інших країн СНД", - відзначали дослідники.

На початок 2016 року в Росії працювало 1,8 млн трудових мігрантів з Узбекистану.

Туга за СРСР

З усіх країн СНД інтеграції з колишніми "братніми республіками" найбільше хотіли б громадяни Узбекистану, Таджикистану та Киргизстану, прийшли до висновку автори дослідження " Інтеграційний барометр ЄАБР", проведеного навесні 2012 року. У його рамках опитали понад 13 тисяч людей в країнах регіону.

Копирайт изображения AFP Getty

У людей запитували, в якій країні вони хотіли б відпочивати, вчитися, працювати і так далі. Більшість респондентів називали в якості такої країни Росію.

Низька якість управління

Група вчених з Національного бюро економічних досліджень США опублікувала в 2011 році роботу, в якій проаналізувала якість бізнес-менеджменту в країнах з економікою перехідного періоду, в тому числі Узбекистані.

Копирайт изображения GAZETA.UZ
Image caption Бізнес-центр в столиці Узбекистану Ташкенті

Спираючись на спільне опитування ЄБРР і Світового банку, проведене в 2008-2009 роках, яке охопило 1874 менеджера в десяти країнах, дослідники прийшли до висновку, що Узбекистан разом з Казахстаном має найнижчий рівень якості управління в бізнес-середовищі.

"Фірми цих країн виявилися гіршими, ніж фірми в країнах, що розвиваються на зразок Бразилії, Китаю та Індії.... здається, що десятиліття центрального планування залишили компанії [даних країн] у ситуації, коли у них відсутнє уявлення про те, в якому напрямку розвиватися, скільки інвестицій їм потрібно, коли у них поганий фінансовий менеджмент", - йдеться у дослідженні.

Сексуальна контрреволюція

Узбекистан і Вірменія опинилися серед пострадянських країн, де найнижчий рівень лібералізації сімейних норм, прийшли до висновку вчені з Лабораторії порівняльних соціальних досліджень.

Під лібералізацією сімейних норм в даному випадку розумілося виправдання абортів, розлучень і сексу до шлюбу. Експерти вивчали матеріали шостої хвилі міжнародного дослідницького проекту World Values Survey 2014 року.

Індекс виправдання абортів, розлучень і дошлюбного сексу склав в Узбекистані - 17, в Україні - 43. На думку вчених, на цей індекс впливають два головні чинники: характер економіки (країни з низьким ступенем лібералізації сімейних норм є переважно аграрними) і ступінь релігійності населення. В Узбекистані індекс релігійності склав 67, в Україні - 52, в Росії - 47.

Дослідники з'ясували, що сімейні цінності жінок в аграрних країнах пов'язані з фінансовим становищем сім'ї. Якщо сім'я багата і жінці не потрібно бути одним з годувальників, її погляд на сімейні норми більш консервативний. Якщо жінці доводиться працювати, то вона більш ліберальна в своїх установках.

Новини на цю ж тему