Експерти в Україні: план євродипломатів щодо Донбасу є безперспективним

Донбас, зона бойових дій Копирайт изображения ATO Press Centre
Image caption Україна і західні партнери згодні у тому, що перемир'я і відведення озброєнь мають передувати виконанню наступних пунктів Мінських угод

Заклик міністрів закордонних справ Франції та Німеччини до України розпочати втілення політичного блоку Мінських угод, серед яких і надання особливого статусу Донбасу, свідчить про розбіжності між учасниками врегулювання конфлікту на Сході.

Жан-Марк Еро та його німецький колега Франк-Вальтер Штайнмаєр, який також головує в ОБСЄ, вважають, що обговорення особливого статусу у парламенті України має розпочатися після встановлення "режиму тиші", проголошеного в ніч на 15 вересня.

Сказане дипломатами фактично відповідає позиції Росії. А Київ тривалий час наполягає на тому, що статус Донбасу можна буде обговорювати лише тоді, коли буде виконано безпековий блок Мінських угод - припинення боїв, повернення контролю України над усім кордоном з Росією і виведення з української території іноземних військ.

ВВС Україна поцікавилася в українських експертів, що вони думають про дедалі більші розбіжності між Києвом і західними партнерами у питаннях врегулювання кризи на Донбасі, а також якими можуть бути наслідки цього.

Євген Ярошенко, Міжнародний центр перспективних досліджень

Заяви міністрів Франції та Німеччини засвідчили, що західний табір знову розколовся в оцінках українсько-російського конфлікту.

Нещодавно, на саміті "великої двадцятки", можна було спостерігати одностайну позицію світових лідерів у тому, що виконанню політичних вимог має передувати безпековий пакет Мінських угод.

Однак ми бачимо, що домовленість про "режим тиші" з 15 вересня кардинально змінила позиції. Причина може бути у тому, що Росія і бойовики погодилися на перемир'я, аби підштовхнути Україну до виконання саме політичного блоку Мінських угод, по-друге - щоби підвищити шанси на пом'якшення санкцій.

Але в даному випадку слід ще й враховувати політичну ситуацію у Франції та Німеччині. В обох країнах у 2017-му році вибори. І у канцлера ФРН Ангели Меркель, і у президента Франції Франсуа Олланда зараз не найкращі часи. Пан Олланд практично не має шансів перемогти, проте беручи активну участь у "нормандському форматі", не виключено, хоче продемонструвати виборцям, що домігся якихось конкретних результатів на міжнародній арені.

Ситуація у Німеччині ще цікавіша. Штайнмаєр і Меркель - суперники, представники різних політичних партій. Соціал-демократична партія Штайнмаєра більш схильна до скасування санкційного режиму проти Росії, тому розраховує, що будь-яке пом'якшення санкцій сподобається виборцям, перш за все, бізнесменам, які зазнають втрат.

Копирайт изображения EPA
Image caption Міністри закордонних справ Франції та Німеччини надали публічності розбіжностям у стосунках із Україною

У цій ситуації Україні не слід вдаватися до якихось радикальних кроків, навпаки, вона має демонструвати стабільність і передбачуваність, а тому наполягати на виконанні безпекових компонентів Мінських угод: повному відведенні техніки, повному припиненні обстрілів і встановленні контролю над кордоном.

А оскільки "перемир'я" буде крихким, з'являться підстави не вносити питання особливого статусу Донбасу, амністії та виборів на голосування у парламенті.

Але також треба готувати план "Б". Позиція українського суспільства може стати рятівним кругом для держави, на яку тиснуть. Приміром, це може бути винесення суперечливих пунктів Мінських угод на референдум. Якщо тиск зростатиме, треба апелювати до думки народу: це наша територія і жодна іноземна країна не може визначати її устрій.

Василь Яблонський, Національний інститут стратегічних досліджень

Той факт, що представники Франції та Німеччини надали публічності розбіжностям, що існують із офіційним Києвом, свідчить про певні проблеми із порозумінням і досягненням консенсусу між Україною і західними партнерами.

Заяви західних міністрів щодо політичного врегулювання конфлікту - це те, про що, по суті, говорить постійно Росія.

Але наповнення реальним змістом цих пунктів Мінських угод могло би стати прерогативою України і вона би могла - формально виконавши пропозиції Франції та Німеччини - ухвалити те, що вважає за потрібне. Вважаю, що такий шлях також не треба відкидати.

Водночас, не слід забувати, що хоча зараз у Верховній Раді значна частина депутатів налаштована категорично проти конституційних поправок щодо Донбасу, можна пригадати чимало прикладів, коли за різних обставин депутати і фракції змінювали свою позицію.

На сьогодні все виглядає так, що консенсусу буде дійти важко, оскільки за усіма популістськими канонами це невигідно. Краще критикувати владу, Росію, Європу і набирати очки на патріотизмі.

Віталій Кулик, Центр досліджень проблем громадянського суспільства

Перспектив реалізації плану, запропонованого Еро і Штайнмаєром, я не бачу.

Україна і далі має чітко стояти на позиції: спочатку - роззброєння і виведення російських військових.

Також у відповідь на пропозиції західних дипломатів Україна має виходити із зустрічними пропозиціями. Зокрема, про озброєну місію ОБСЄ або іншого міжнародного мандата, без участі у ній представників Росії.

Далі - певний карантинний період для моніторингу прав громадян України, які перебувають на окупованій території, а вже після того - перехід до політичного врегулювання, а саме, визначення статусу Донбасу і проведення місцевих виборів.

Україна зараз має апелювати не до учасників "мінського формату", а до міжнародних інституцій, до учасників "нормандського формату" переговорів, доводячи невиконання Росією своїх зобов'язань на переговорах у Мінську про роззброєння, припинення вогню і виведення військ.

Якщо сепаратисти і Росія демонструватимуть готовність у такому форматі до компромісів, можна порушувати питання про політичні пункти врегулювання.

Щодо причин заяв західних міністрів у Києві, то однією із цілей є легалізувати пом'якшення санкцій проти Росії.

В Європі накопичилася критична маса питань, на які вона не може дати відповідь. Не надто оптимістичний виступ президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера перед Європарламентом щодо подальшої долі ЄС показав, що Європа також не має чіткої стратегії і щодо врегулювання конфлікту в Україні і чіткої політики щодо Росії.

Новини на цю ж тему