Придністров’я: гроші з пластику, шопінг-тури і дух радянської доби

Банер у Тирасполі Копирайт изображения AFP

Десять років тому, 17 вересня 2006 року, у "Придністровській Молдавській Республіці" відбувся референдум, на якому жителям запропонували визначитися, чи підтримують вони незалежність з подальшим приєднанням Придністров'я до Росії чи вважають, що "ПМР" має повернутися до Молдови.

Згідно із офіційними результатами, понад 97% учасників референдуму проголосували за незалежність і зближення з Росією.

Цьому передувало проголошення незалежності "ПМР" у 1990 році. З того часу статус цієї території лишається невизначеним. А сама "республіка" - невизнаною світом.

Кожен другий - громадянин Росії

Магістраль, яка веде від кордону між Молдовою та невизнаною "Придністровською Молдавською Республікою", обліплена передвиборчими бігбордами та "розтяжками".

На виборах до Державної думи Російської Федерації, які відбудуться в неділю, 18 вересня, лише в адміністративному центрі "республіки" - Тирасполі - створено вісім виборчих дільниць.

Російське громадянство мають близько 200 тисяч мешканців Придністров’я, тобто кожен другий.

"Своих не бросаем!" - таке гасло використовує в боротьбі за голоси "Единая Россия".

"Отделим монополию от власти", - обіцяють комуністи.

Image caption У Тирасполі багато нагадувань про радянські часи

До Москви тут ставляться як до старшого і "успішнішого брата". Російський триколор часто можна побачити поруч із прапором "республіки" - на будівлях чи перед магазинами.

Попри те, що в українських ЗМІ Придністров’я останніми тижнями згадується у зв’язку з указом "президента республіки" про приєднання до Російської Федерації, самі мешканці неохоче обговорюють цю тему в побуті. Більше говорять про практичні проблеми.

Імпорт і черги за валютою

Одна з моїх співрозмовниць на ім’я Людмила мріє про те, щоб Придністров’я увійшло до зони російського рубля: тоді, мовляв, не буде проблем із купівлею валюти перед поїздкою за межі "республіки".

"Найчастіше їздимо до Молдови чи Одеси, за продуктами та іншим. Наприклад, перед новим навчальним роком одягти, взути дитину, купити канцтовари", - пояснює мешканка Тирасполя.

За її словами, донедавна, щоб купити валюту, потрібно було займати чергу о четвертій ранку. Після того, як банківський курс наблизився до "чорного" ринку, в обмінних пунктах з’явилися російські рублі та молдовські леї. Щоб придбати долар чи євро, доведеться чекати, поки хтось здасть їх до каси. Є банкомати, в яких теоретично можна зняти з картки рублі, долари та євро, але практично це зробити неможливо.

Невизнана "республіка" імпортує близько 80 відсотків продовольства. Такі дані наводить один із місцевих журналістів, який побажав не називати свого імені.

"У нас зруйноване сільське господарство. Комусь дуже вигідно не виробляти, а привозити продукти харчування із Польщі, України та інших країн. Деякі товари у нас дешевші, ніж в Україні, деякі – дорожчі. Тому дуже популярні продовольчі "тури", - розповідає він.

Найбільший роботодавець у Придністров’ї – це компанія "Шеріф". Цю назву можна зустріти на супермаркетах, автозаправних станціях і футбольному стадіоні.

Image caption У Придністров'ї є пластикові гроші

В регіоні працюють бавовняний комбінат, вино-коньячний завод, кілька машинобудівних підприємств, а також підприємства із пошиття взуття та одягу.

"Спочатку уряд запровадив 4-денний робочий тиждень, з трьома вихідними днями. Вважалося, що за ці дні робітник може заробити ще десь. Але все це било по кишені. Повернулися до "п’ятиденки". Тепер із бюджетників-пенсіонерів знімають 30 відсотків пенсії. А де профспілки? А де комуністична партія, яка повинна стояти на сторожі інтересів трудящих?" - обурюється у приватній розмові ще одна мешканка Тирасполя.

На центральному поштамті купую марки і листівку із зображенням пам’ятника Тарасу Шевченку. Співробітниця пошти приймає плату в євро, решту дає придністровськими рублями та монетами. Монети в 1, 5 і 10 рублів – пластикові, наче жетони в метро. На купюрі в 50 рублів – портрет Кобзаря.

Без конкуренції

Українська громада – третя за чисельністю у Придністров’ї, а українська мова – одна з трьох офіційних мов у "республіці". Тут виходить український щотижневик "Гомін", працюють українські ліцей та гімназія, діють українські класи у школах.

Щоправда, побачити написи українською можна хіба що на офіційних будівлях. Приватний бізнес використовує російську.

"У день знань 25 тисяч юних придністровців співали гімн республіки". Новину під таким заголовком газета "Приднестровье", яка виходить п'ять разів на тиждень, подала 7 вересня, тобто через шість днів після події.

Копирайт изображения UNIAN

У невизнаній "республіці" немає конкуренції на ринку медіа, а більшість видань дотуються владою. Які саме газети отримують дотацію, здогадатися можна по ціні. Наприклад, "Приднестровье", засновником якої значиться президент "ПМР", коштує 65 копійок, а газета "Человек и его права", заснована однією з громадських організацій, - три рублі. Обсяг обох газет майже однаковий.

Не знають, що таке Молдова

Осінній день, головний парк Тирасполя.

Учні художньої школи розташувалася на сходах і роблять замальовки. На першому плані – танк часів Другої світової війни, на який видряпалися двоє дітей, і православна капличка. Поруч – меморіал із прізвищами загиблих та пам’ятник "захисникам Придністров’я". Через дорогу – височенний пам'ятник Леніну перед будівлею уряду й парламенту "ПМР". Банер неподалік вітає мешканців із 26-ю річницею проголошення "республіки" - цю дату відзначали 2 вересня.

І площа, і парк справляють враження добре доглянутих, навіть "вилизаних". Фасади адміністративних будівель, поліклінік і шкіл, які трапляються на шляху, також мають свіжий вигляд. Гарно збережені всі пам’ятники радянської доби – наприклад, барельєф і табличка на будинку, де Михайла Фрунзе колись обрали делегатом чергового з’їзду. На вулицях міста відчувається одностайність архітектури. Нічого видатного, але без контрастів. На березі річки засмагають відпочивальники. Перед містком на пляж – ятка з морозивом. Українським.

Виїжджаючи з Тирасполя, перетинаємо автомобільний міст через Дністер.

"Заховайте телефон, тут не можна фотографувати", – попереджає водій. Посередині споруди – два прапори: "ПМР" та Російської Федерації. Конструкції мосту пофарбовані в аналогічні кольори. Під мостом – блокпост із БТРом під наметом. Трохи далі – територія з високим парканом, глухими воротами та шлагбаумом. Перед шлагбаумом – люди у військовій формі.

На пункті пропуску у Бендерах придністровський прикордонник забирає у пасажирів міграційні картки – папірці, які нагадують чек із банкомата.

На боці Молдови - скромні будки вартових, але паспорти ніхто не перевіряє. Ліберальним прикордонним режимом користуються багато мешканців по обидва боки межі.

"Придністров’ю виповнилося 26 років. Виросло ціле покоління людей, які не знають, що таке Молдова. Молодь не об’єднується. Навіть ті колеги, з якими ми колись сиділи поруч. Наші шляхи розійшлися. Відходить покоління, яке знало, що таке дружба двох берегів Дністра", - так оцінює ситуацію моя співрозмовниця, придністровська журналістка.

Новини на цю ж тему